<< Главная страница

АНДIЄВСЬКА ЕММА



Народилася Емма Андiєвська у м. Сталiне 19 березня 1931 року. Пiд час вiйни разом з родиною емiгрувала на Захiд. Про цей факт письменниця писала:
"Мама взяла нас, дiтей, за руку i в переддень того, радянськi вiйська зайняли Киïв (це був кiнець 1943 року), подалася на Захiд. Мама не була певна, що нас не винищать - коротко перед тим знищили батька. Вiя не був партiйним, вiн був хiмiком-винахiдником, тому його, мiж iншим, i прибрали - аби його винаходи не дiстались нiмцям. Мама - учитель-бiолог, з украïнського козацького роду , але зросiйщена. Так от мама па мигах упросила нiмецького солдата i той дозволив нам в останньому нiмецькому ешелонi з кiньми покинути Киïв. I так ми поволi добралися на Захiд, жили, вчилися..."
Спочатку Емма Андiєвська мешкала в Нiмеччинi, згодом у Францiï, а потiм в Америцi. Пiзнiше повернулася знову до Нiмеччини i там живе у мiстi Мюнхенi. Вона авторка поетичних книг, а також збiрок прозових творiв (оповiдань, романiв). Наша землячка знана у захiдному свiтi i як художниця.
Емма Андiєвська належить до найвiдомiших поетiв украïнськоï дiаспори. Незвичайним був ïï дебют на початку 50-х рокiв, коли з'явилася перша збiрка вiршiв. Тогочаснi.
Критики поставили поетесу на рiвень раннього Тичини й Артюра Рембо (французький поет), вiдзначили єднiсть поетичного стилю з малярськими роботами, якими вона iлюструє своï книги.
Е. Андiєвська не стала на шлях продовження тих реалiстичних традицiй, за якими дiйснiсть вiдображувалась у формах самоï дiйсностi. Вiдхiд вiд традицiй засвiдчують iнтерпретатори вiршiв Андiєвськоï. Так, один з них, Т. Возняк, пише:
"Поезiя Андiєвськоï для украïнськоï мови є креативною (такою, що творить новi слова - прим. О. В.). А тому я б не обмежував ïï поезiю до "передавання станiв душi", "вiдзеркалення... реальностi" - причому байдуже, як сама авторка iнтерпретує своï тексти, ïï поезiï живуть поза нею з того часу, як вона завершила твiр... щось ïï вирiзнює з довгого шерегу поетичних текстiв. Щонайперше це не вибрик, а ïï органiка. Ламаючи логiку сущого, вона, власне, й пробує з нього вирватись".
А ось думка лiтературного критика: "Творчiсть поета од Бога неможливо осягнути одразу i цiлком, то є процес постiйного вiдкриття й вiдчування народжуваного ним слова. Надто творчiсть такого складного поета, яким є Емма Андiєвська, котра пропонує читачевi прийняти правила ïï поетичноï "гри": спробувати вийти за рамки стандартизованоï буденщини, перевтiлитися, подивитись довкола себе за своєрiдними "законами" ïï свiтобачення, яке, синтезуючи украïнську фольклорну магiю та захiдний модернiзм, робить прорив у вимiри фантастичнi. Естетичним пiдAрунтям ïï творчостi є сюрреалiзм, несподiванi, багатозначнi асоцiацiï апелюють до емоцiйноï сфери, до ïï уяви, абстрактнi образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетичне ускладненi, алогiчнi. Поетеса вдається до цих засобiв, щоб якомога повнiше вiдтворити дiйснiсть, якомога бiльше вражень "втиснути" в слово, "видобути" з цього бiльший пучок асоцiативних "iскр" (Л. Тарнашинська).
Як бачимо з цих характеристик, поетичне слово Андiєвськоï незвичайне, не таке, яке ми всi звикли читати в програмних творах. Та не треба лякатись рiзноманiття складних i малозрозумiлих слiв критикiв- Треба читати саме Еммине слово. Але спочатку ознайомтесь, як вона сама його бачить: "Менi цiкаво писати до такоï публiки, як я сама, - зiзнавалася поетеса в iнтерв'ю для "Лiтературноï Украïни",
- менi хочеться сказати якiсь несказанi речi, витянути ïх з небуття. Але ж людина до всього мусить спершу призвичаïтися. Те нове, що несе у свiт поет, загалом творча особи-нiс Пi, зрештою сприймається i ширшими верствами людей. А для цього потрiбен час, бо люди не люблять нового.. - Менi нiхто не диктує, що i як писати, це тiльки я вирiшую, який мiй свiт, i я в цьому свiтi порядкую. Але не так порядкую, як намагаюся вирвати з того невимовного небуття осмислене вже неосмислення. I це, властиво, мета поезiï".
Тож спробуйте знайти у вiршах, умiщених в цiй книзi, отi поєднання несумiсного, спробуйте проникнути в коло витвореного нею свiту i вiдчути тепло неспокiйного серця нашоï землячки.
Не менш складними для розумiння i сприймання є прозовi твори Емми Андiєвськоï, зокрема "Роман про добру людину", в якому реальнiсть поєднується з химерними епiзодами, мiфами, легендами. Тут переосмислюються бiблiйнi сюжети, картини Пекла i Страшного Суду. Водночас це цiлiсний твiр, в якому автор беззастережно стоïть на боцi Добра. I зло тут впiзнається вiдразу, в якi б воно шати не вбиралося.
"Роман про добру людину" переносить читача в першi повоєннi роки до Нiмеччини, в табори перемiщених осiб, а точнiше в табiр, де чекають рiшення репатрiацiйноï комiсiï, в яку входять представники СРСР, сотнi украïнцiв, закинутих виром другоï свiтовоï вiйни за межi рiдноï землi. Нещодавно фашисти знущались над ними у концентрацiйних таборах, тепер цi люди чекають страждань вже вiд "своïх", енкаведистiв, якi пролiзли в комiсiï i прагнуть якомога бiльше табiрникiв вiдправити на розправу до Радянського Союзу.
В такiй напруженiй до краю ситуацiï прозаïк зображує своïх героïв, яким треба зробити вибiр: повернутись на батькiвщину чи стати емiгрантами. Вони люблять Украïну, але повернутись до неï на можуть. I для дiтей i для дорослих щира, любов до рiдного краю - то єдина мета. життя й утiха. Вона стає засобом перевiрки вартостi людини у критичних ситуацiях. В уривку з роману, який пропонується, показана химерна подорож одного з персонажiв Стецька Ступалки в ...пекло. В цiй незвичайнiй обстановцi пiзнається душа людини, вартiснi орiєнтири ïï життя. У пеклi Стецько чинить добро, завдяки чому й рятується. Подумайте, в чому це добро виражається? Чи не простежуються у вигаданих i химерних на перший погляд сценах на Киïвському Хрещатику реальнi факти минулоï радянськоï дiйсностi?
Незвичайною є малярська майстернiсть Емми Андiєвськоï- В анотацiï до ïï виставки, яка розгорнулась навеснi 1994 року в Києвi, в Украïнському Домi. наводилась така оцiнка ïï творчостi з нiмецькоï газети "Зюддойче цайтунг;" "Емма Андiєвська не лише вiдома на Заходi як художниця з даром оригiнального творчого мислення, ïï малярство комунiкативне, довiрливо налаштоване до людей.
Органiчний свiт Емми Андiєвськоï привабливий. Вiн також надреальний, в ньому синтезується досвiд європейського малярства: сила експресiонiстiв, поезiя Шагала. Тi малярство iнтуïтивне. Яскравi вiдкритi барви, колоризм
- енерготворчий струмiнь ïï творчостi".
Художниця виставлялася в багатьох краïнах свiту. Вперше глядачi (побачили ïï акварелi в Мюнхенi в 1956 роцi, потiм в Нью-Йорку - у 1989 роцi, Емма iлюструвала своï збiрки "Архiтектурнi ансамблi" та "Знаки".
Лiтературна творчiсть нашоï землячки представлена у багатьох збiрниках прози й поезiï. Головнi з них: Поезiя: "Поезiя" (1951 р.); "Народження iдола" (1958 р.); "Риба i розмiр" (1961 р.); "Кути опостiнь" (1962 г.); "Первнi" (1964 р.); "Базар" i "Пiснi без тексту" (1968 р.); "Наука про землю" (1975 р.; "Кав'ярня" (1983 р,); "Спокуси святого Антонiя" (1985 р.); "Вiгiлiï" (1987 р.) "Архiтектурнi ансамблi" (1988р.).
Проза: "Подорож" (новели, 1955 р.); "Тигри" й "Джалапiта" (1962 р.); "Герострати" (1970 р.); "Роман про добру людину" (1973 р.); "Роман про людське призначення (1982р.).
Незвичайний погляд на життя, притому ж правдивий, виростає з самоï дiйсностi - доброï i лихоï, i рiзнобарвноï. Добро повинно перемагати, i це ми бачимо в ïï творах. Ознайомтесь з ними, i ви в цьому переконаєтесь самi.
(В.Олiфiренко)
Заголовок 2
АНДIЄВСЬКА ЕММА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация