<< Главная страница

Анголенко В'ячеслав Володимирович


Вiд шкiльноï парти В'ячеслав закоханий в украïнську поезiю, а потiм i сам став писати. "Його вiршi не писалися для демонстрацiï свого вмiння або з метою вразити когось. Їх диктувала одна тiльки глибока душевна потреба... Вiд перших рядкiв вони приваблюють пружним ритмом, добiрною мовою, глибиною настрою... Ваговитiсть i неминучiсть вiршованих рядкiв випливали з напружених, часом болiсних переживань i роздумiв людини, надзвичайно чутливоï до краси й до несправедливостi, до гармонiйного свiту природи й до дисгармонiï слiпоï жорстокоï поведiнки людей. Художнiсть натури молодого автора сумнiву не так написав про молодого красноградського поета у лiтературному журналi "Березiль" лiтературний критик Спiлки письменникiв Украïни Володимир Брюгтен. Високу оцiнку збiрцi вiршiв Анголенка дав украïнський поет Iван Драч.
Молитва Я молюсь на цей вечiр, На тихе його, iдилiчне, I на приспане сонцем, Вколисане вiтром лице. Я молюся так гречноI благаю, благаю про вiчне: Про дiтей i про вечiр, Про тебе й про вечiр оцей. Це ж я щойно ослiп, Я вiд щастя ослiп, бо солоний, Як сльоза, слiпий дощ Надвечiр'я розраяв сухе, Я молюся про хлiб, Про бабусю мою на ослонi, I про вечiр молюсь, I про добре молюсь i лихе. I нехай цю мою,Цю молитву мою безсловесну Ткаля-нiч загортає У чорну свою пелену - Я молюсь на цей вечiр, А вiн поряд сидить - не шелесне -Вже заснув, вже заснув,вже засну...


Анголенко В'ячеслав Володимирович


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация