<< Главная страница

Василь АТАМАНЮК



Атаманюк Василь Iванович родом iз с. Яблунева Косiвського району на Iвано-Франкiвщинi. Побачив вiн свiт 14 березню 1897 р. у бiднiй селянськiй родинi. В 1909-1915 роках навчався в Коломийськiй гiмназiï.
У роки першоï свiтовоï вiйни служив в австрiйськiй армiï, затим працював перекладачем у Пресбюро, був сiчовим стрiльцем. У 1918-1920рр. мешкав у Катеринославi, де за Центральноï Ради працював секретарем мiсцевоï газети "Боротьба", завiдувачем "трудовоï школи". 1922р. переïхав до Києва, прилучився до лiтературноï органiзацiï "Захiдна Украïна".
Перша збiрка його лiрики "Як сурми заграли до бою" побачила свiт ще 1916р. Згодом вийшли друком книжки поезiй "Чари кохання" (1921), "Хвилi життя" (1922), "Жовтень" (1924), "Галичина" (1925), "За Збручем грози" (1930), "Дума про Степана Мельничука" (1924), "Тяжкi роки" (1930), "Батiг i багнет", "Крiзь кривду i кров" (1932), у яких зображенi болi й страждання захiдноукраïнського трудового села в умовах польсько-шляхетського гнiту, наростання у ньому революцiйних настроïв.
Як перекладач видав антологiю "Нова єврейська поезiя" (1923), упорядкував збiрники "Сатира i гумор" (1926), "Лiтературнi пародiï" (1927), "Революцiйнi пiснi Захiдноï Украïни" (1928), "Революцiйна поезiя Захiдноï Украïни" (1930), "Антологiя захiдноукраïнськоï поезiï" (т. 1-3, 1930-1931). Писав Василь Атаманюк i твори для дiтей.
Заарештований 31 сiчня 1933 року в Києвi. В обвинувальному висновку органами ДПУ йому iнкримiновано такий злочин:
"Атаманюк був одним iз керiвникiв киïвськоï органiзацiï УВО (Украïнська вiйськова органiзацiя). З його iнiцiативи i пiд його керiвництвом була створена в Києвi органiзацiя галицьких письменникiв - "За плуг", перейменована в 1923р. в "Захiдну Украïну", що ставила своєю метою органiзацiю контрреволюцiйних повстанських сил". Письменника звинувачували в тому, що вiн вiв "активну контрреволюцiйну дiяльнiсть, спрямовану на повалення радянськоï влади i встановлення украïнськоï буржуазно-демократичноï республiки".
Вимучений на допитах тортурами В. Атаманюк вимушено визнав себе винним i звiв на себе й на деяких iнших письменникiв наклеп, 1-го жовтня 1933р. "судовою трiйкою" ДПУ УРСР був засуджений на п'ять рокiв ув'язнення. Перебуваючи в концтаборi "Карлаг", вiн звернувся 1 березня 1935р. iз проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в м. Москвi У своєму листi писав; "Пiсля арешту неймовiрними зусиллями деяких слiдчих, якi знущалися надi мною, били, двадцять дiб не дозволяли спати i лягати, заставляли безперервно бiгати, загрожували рiзними тортурами i т. iн., помiстили серед польських шпигунiв. Мене довели до безвольного несвiдомого стану, i я вимушений був зiзнатися пiд диктування в неiснуючих злочинах."
Прохання про помилування надiслав i до Й. Сталiна (19.05.1937) та Вишинського (29.05.1937). Проте вони не полегшили його долi. Навпаки. Особлива трiйка УНВС 9 жовтня 1937р. винесла йому новий вирок: "Атаманюка-Яблуненка Василя Iвановича розстрiляти".
Василь Атаманюк реабiлiтований посмертно. ЛУ 19(4428) 9.05.1991
Василь АТАМАНЮК


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация