Олекса БЛИЗЬКО


Близько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року в с.Коростень на Новгородщинi в сiм'ï дрiбного службовця. 1917 року родина переïхала на батькiвщину дiда в Сингаïвку Звенигородського повiту (Черкащина). Закiнчив мовно-лiтературний факультет Киïвського iнституту народноï освiти. У 1928 роцi подорожував по Нiмеччинi, згодом - по нагiр'ях Памiру. Друкуватися почав 1925 року.
Належав до лiтературноï органiзацiï "Молодняк", потiм до ВУСПП, був близьким до футуристiв. Незважаючи на тяжку недугу (в юному вiцi Близько втратив слух i мову), писав поезiï з бадьорими iнтонацiями, оспiвував екзотику морськоï стихiï, поривання в небуденнiсть. Був невтомним пошуковцем образiв i ритмiки, суголосних добi нацiонального вiдродження та революцiйноï романтики,
Олекса Близько автор книжок поезiй "За всiх скажу" (1927), "Поезiï" (1927), "Живу, працюю" (1930), "Книга балад" (1930), "Рейс" (1930), "Моє ударне" (1931), "П'ятий корабель" (1933), "Мiй друг Дон-Жуан" (1934).
Пiсля вбивства Кiрова був заарештований разом iз численною групою таких дiячiв украïнськоï культури, як Антiн, Iван i Тарас Крушельницькi, Роман Шевченко, Анатолiй Карабут, Василь Мисик, Григорiй Косинка-Стрiлець, Дмитро Фалькiвський, Кость Буревiй, Михайло Оксамит, Левко Ковалiв та iншi.
Виïзною сесiєю Вiйськовоï колегiï Верховного Суду СРСР на закритому засiданнi 14 грудня 1934 року в Києвi Близьку винесений смертний вирок, який того ж дня було виконано.
Справа про реабiлiтацiю розглядалася в установленому порядку наприкiнцi 50-х рокiв.
Олекса Близько реабiлiтований посмертно. Вячеслав Брюховецький ЛУ 24 (4433) 13.06.1991
Олекса БЛИЗЬКО