<< Главная страница

БОБЕНКО (БIБИК) АндрIй Михайлович (1854-1920) Народився 12 серпня 1854 року в с. Добренька Костянтиноградського повiту Полтавськоï губернiï в сiм'ï селянина-бiдняка. Шести рокiв Андрiй залишився без матерi. В хату прийшла зла мачуха. У вiршi "Було" поет згадує тяжке дитинство: Раз я малим колись тiкав, Побила мачуха сердита. По полю мокрому блукав I вiд дощу ховався в житi. З десяти рокiв Андрiй пiшов заробляти на хлiб. Батько вiддав його за 20 крб. на 4 роки працювати наймитом у крамаря. В згаданому вже вiршi поет писав:


Я вирiс в наймах, Мов не знав Нiколи батькiвського дому, I даром хлiба не давав I нiхто нiде менi малому. В 17 рокiв Аядрiй потрапив на пароплав у Херсонi, звiдси до Одеси. Працював кочегаром на океанських пароплавах, i там, далеко вiд рiдних берегiв, став писати вiршi украïнською мовою. Капiтан пароплава Л. I. Гаврилов помiтив обдарованого юнака i познайомив його з дiячами культури Одеси. Вони допомогли Андрiю Михайловичу влаштуватися на роботу в залiзничне депо, одержати освiту.
Склавши iспит на звання вчителя, Бобенко працював педагогом. Друкуватися почав у 1883 роцi в альманасi М. Старицького "Рада". Згодом його твори з'явилися в журналi "Зоря" й петербурзькому соцiал-демократичному виданнi "Вiльна Украïна". Як поет, формувався пiд впливом Т. Г. Шевченка Бобенко - один з перших поетiв-робiтникiв. Вiдомi його твори: "Бурлака", "Марнi сльози", "Лiрник", "Багата кутя". В листопадi 1919 року, незадовго до смертi, Андрiй Михайлович написав заповiт, у якому є такi рядки: Здається, скоро я покину Все, що любив, для чого жив, Сiм 'ю, народ свiй, Украïну, Все, чим на свiтi дорожив. А вам, брати моï i дiти, Даю маленький заповiт: Шукайте всюди правди свiту, Бо в свiтi правда, в правдi свiт. У 1920 роцi Андрiй Михайлович помер.


БОБЕНКО (БIБИК) АндрIй Михайлович (1854-1920) Народився 12 серпня 1854 року в с. Добренька Костянтиноградського повiту Полтавськоï губернiï в сiм'ï селянина-бiдняка. Шести рокiв Андрiй залишився без матерi. В хату прийшла зла мачуха. У вiршi "Було" поет згадує тяжке дитинство: Раз я малим колись тiкав, Побила мачуха сердита. По полю мокрому блукав I вiд дощу ховався в житi. З десяти рокiв Андрiй пiшов заробляти на хлiб. Батько вiддав його за 20 крб. на 4 роки працювати наймитом у крамаря. В згаданому вже вiршi поет писав:


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация