<< Главная страница

АндрIй Чайковський (1857 - 1935)


Андрiй Якович Чайковський народився 15 травня 1857р. в м. Самборi на Львiвщинi в родинi дрiбного урядовця. Рано осиротiв i виховувався в своïх родичiв. Початкову освiту одержав у дяка с. Гординi, закiнчив у 1877р. Самбiрську гiмназiю i, вiдбувши рiчну вiйськову службу, поступив на фiлософський факультет, а через рiк перейшов на правничий вiддiл Львiвського унiверситету. Працював адвокатом у Львовi, потiм у Бережанах вiдкрив адвокатську канцелярiю, перед першою свiтовою вiйною переïхав до Самбора, а пiсля вiйни поселився в Коломиï, де й жив до дня смертi 2 червня 1935р. Ще в гiмназiйнi роки Чайковський захопився громадською роботою, був активним членом i навiть головою студентського товариства ЇДружнiй Лихвар Ї, одним iз керiвникiв львiвськоï ЇПросвiти Ї, займався органiзацiєю читалень, рiзних товариств, якими ряснiла з кiнця XIX ст. Галичина ( ЇБоян Ї, ЇНадiя - тощо). Лiтературна дiяльнiсть письменника розпочалася у 1888р., коли в народовськiй газетi ЇДiло - з'явилися його статтi про Їпричини зубожiлостi наших селян в судiвництвi - та про бiблiйнi й старогрецькi судовi процеси. Сорокарiчний ювiлей лiтературноï працi А. Чайковського Галичина вiдзначала у 1928р.
Але А. Чайковський почав писати ще в гiмназiï пiд впливом прочитаних книжок, писав драми й оповiдання, та, як свiдчить О. Маковей, через якийсь час iз них
Їсмiявся Ї, а далi й зовсiм покинув лiтературне писання Їзадля недовiр'я в себе i невзгодин життя Ї. Можемо твердити, що особливостi таланту А. Чайковського вимагали життєвого досвiду, живих фактiв дiйсностi, а для iсторичних повiстей - серйозноï iсторичноï лектури, систематичних iсторичних знань. I вiн надовго замовк. Важкi обставини особистого сирiтського життя, враження вiд вiйськовоï служби i походу 1882р. на придушення повстання в Боснiï, а далi адвокатська практика, що ввела його в глибини соцiального буття народу i тайники його психологiï, фундаментальне вивчення нацiональноï iсторiï, в контекстi якоï виразнiше розкривалося сучасне i майбутнє народу, спонукали серйозно взятися за перо. А. Чайковському було вже пiд сорок.
Андрiй Чайковський швидко здобув славу всеукраïнського письменника. Iнтелiгенцiï Схiдноï Украïни вiн був вiдомий уже в серединi 90-х рокiв XIX ст. з галицьких перiодичних видань, що все-таки доходили до Києва, Чернiгова, Одеси, продираючись крiзь рогатки царськоï цензури. У березневiй книзi журналу ЇЛiтературно-науковий вiсник Ї, що постав замiсть народовськоï ЇЗорi - та Франкового журналу ЇЖитє i слово - i почав у 1898р. виходити як загальноукраïнський лiтературно-художнiй i громадсько-полiтичний журнал, було надруковано розлогу Їлiтературно-критичну студiю - Осипа Маковея ЇАндрiй Чайковський Ї. Тритомна антологiя ЇВiк - (1902) представила украïнським читачам Надднiпрянщини Андрiя Чайковського бiо-бiблiографiчними вiдомостями про нього i уривком iз повiстi ЇОлюнька Ї. Вiдтодi вiн стає справдi всеукраïнським письменником, знаним в Австро-Угорщинi й Росiï. Письменник глибоко знав сучасне йому селянське життя, на цю тему написав низку творiв, що з'являлися окремими виданнями - ЇОбраз гонору - (1895), ЇБразiлiйський гаразд - (1896), ЇНе пiддайся бiдi - (1908), ЇНе було виходу - (1927). Життя галицькоï iнтелiгенцiï постає з багато в чому автобiографiчноï повiстi ЇСвоïми силами - (1902). Це твiр про Їшестидесятникiв - i Їсемидесятникiв - минулого столiття на Галичинi. Про iнтелiгенцiю йдеться i в тритомнiй повiстi
ЇЗ ласки родини - (1910) та в повiстi ЇПанич - (1926). Велику популярнiсть принесли письменниковi твори з життя так званоï
Їходачковоï - шляхти. Уже першi твори цього тематичного циклу ЇОлюнька - (1895) та ЇВ чужiм гнiздi - (1896) викликали як схвальнi вiдгуки Франка, Маковея, так i серйозну розмову про шляхи розвитку письменницького таланту А. Чайковського. Заохочений до працi увагою Франка i Маковея, пiдбадьорюючими похвалами й порадами, А. Чайковський виявляє дивовижну творчу активнiсть. Тiльки з життя
Їходачковоï шляхти - вiн створив двi великi трилогiï ( ЇОлюнька - - 1895, ЇВ чужiм гнiздi - - 1896, ЇМалолiтнiй - - 1919, ЇСвоïми силами - - 1902, ЇЗ ласки родини - - 1910, ЇПанич - - 1921). Один за одним з'являлися в свiт твори, написанi на матерiалi iсторiï козаччини: ЇКозацька помста - (1910), ЇВiддячився - (1913), ЇЗа сестрою - (1914), ЇНа уходах - (1921), ЇЗ татарськоï неволi - (1921), ЇОлексiй Корнiєнко Ї, ч. I ЇIII (1926 - 1929), ЇУкрадений син - (1930), ЇСонце заходить - (1930), ЇБогданко - (1934), ЇПолковник Михайло Кричевський - (1935) та багато iнших. Не тiльки твори селянськоï тематики, повiстi про iнтелiгенцiю i з життя
Їходачковоï шляхти Ї, а й численнi твори на iсторичну тематику були пiдготовчою роботою до написання iсторичного роману ЇСагайдачний Ї. Було написано ще кiлька творiв i пiсля ЇСагайдачного Ї, але вони вже значно поступаються i за художнiстю, i за освiтньо-громадською значимiстю, хiба що додають вiдомостей про джерела iсторичноï прози письменника. Трапилося так, що пiсля об'єднання захiдноукраïнських земель iз Радянською Украïною один iз найпопулярнiших письменникiв, iсторичними творами якого зачитувалась уся украïнська громадськiсть, був надовго забутий. Тiльки в 1958р. пiсля тривалоï перерви львiвське видавництво ЇКаменяр - видало збiрку творiв А. Чайковського ЇЗа сестрою - з пiслямовою Ю. Мельничука, який багато зробив не тiльки для повернення письменника в читацький обiг, а й для повернення до нормального життя його родини, викинутоï безправнiстю за межу Європи i Азiï. У 1966р.
ЇКаменяр - здiйснив ще одне видання творiв пiд назвою ЇОлюнька Ї. I лише через 23 роки вiдбулася нова зустрiч украïнського читача з письменником - iз його ЇСагайдачним Ї.

АндрIй Чайковський (1857 - 1935)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация