<< Главная страница

Олесь ДосвIтнIй (1891-1934) Олесь Досвiтнiй (Скрипаль-Мiщенко Олександр Федорович) народився 8 листопада 1891 року в багатодiтнiй родинi дрiбного крамаря, в повiтовому мiстечку Вовча (теперiшнiй Вовчанськ) на Харкiвщинi. Змалечку Олександр був привчений до самостiйностi й працьовитостi, тому за два роки закiнчив земську чотирирiчну школу i став працювати писарчуком земськоï управи. Захоплений революцiйним пiднесенням 1905 року, Олександр прагне особисто брати участь в суспiльних подiях, виступаючи з кореспонденцiями у мiсцевiй пресi, а також у киïвськiй газетi "Рада". Певне, змiст i спрямування цих виступiв не вiдповiдали статусу навiть дрiбного чиновника, i його було звiльнено з посади. Довелося шукати iншого заробiтку i, водночас, наполегливо займатися самоосвiтою, щоб здобути атестат зрiлостi. Склавши екстерном iспити, вiн успiшно подолав ще один житейський екзамен: вступив на фiзико-математичний факультет Петербурзького унiверситету. Та вчитися довелося недовго - за участь у революцiйних гуртках та поширення нелегальноï лiтератури його виключають з унiверситету. Довелося знову повертатися додому i влаштовуватись на роботу в цукроварнi. Початок першоï свiтовоï вiйни вносить нову змiну в життя юнака - вiн одягає шинель солдата i два роки служить писарем у штабi Кавказького корпусу. Тут знову виявилася давня революцiйна "закваска": за пiдбурювання солдатiв вiйськово-польовий суд ухвалює найвище покарання небезпечному злочинцевi - розстрiл. Олександру пощастило втекти з-пiд арешту та емiгрувати. Через Киргизiю, Китай, пiсля виснажливих випробувань О. Досвiтнiй дiстався до Сан-Франциско, а пiсля революцiï повернувся в Украïну. 1918 року за дорученням Харкiвського ревкому Досвiтнiй проводить агiтацiйну роботу серед нiмецьких, денiкiнських i гетьманських вiйськ, доводячи новим товаришам свою вiдданiсть революцiйним iдеалам. 1919 року Досвiтнiй вступає до лав Комунiстичноï партiï, виконує ряд вiдповiдальних доручень партiï та Украïнського Радянського уряду. Одна з найважливiших серед них - робота в Тимчасовому Комiтетi Компартiï Схiдноï Галичини й Буковини: спершу в Києвi, а згодом - у глибокому революцiйному пiдпiллi на територiï Галичини, захопленоï Польщею. У Києвi О.Досвiтнiй протягом кiлькох мiсяцiв очолює партiйне прес-бюро i друкований орган Тимчасового комiтету - газету "Галицький комунiст". Основним завданням комунiстичноï органiзацiï, а, отже, i ïï газети, було спростування безпiдставних зазiхань Польщi на Захiдноукраïнськi землi, розвiнчання буржуазно-помiщицького галицько-буковинського уряду, пiднесення класовоï й нацiональноï боротьби за возз'єднання з Радянською Украïною. Змiст i характер тодiшньоï публiцистично-пропагандистськоï дiяльностi Досвiтнього iлюструють його численнi публiкацiï. Пiд час наступу на Киïв вiйськ Денiкiна, а згодом i Петлюри, Досвiтнiй переходить на пiдпiльне становище. Разом iз своєю дружиною Марiєю Курською-Досвiтньою, О.Досвiтнiй, в числi iнших професiйних пропагандистiв i органiзаторiв, ïде в Галичину, де дiяло захiдноукраïнське i польське пiдпiлля. Проте як слiд розгорнути запрограмовану роботу не вдалося. Внаслiдок дiяльностi провокатора група Досвiтнього опинилася в руках польськоï дефензиви. Письменника спершу було кинуто до в'язницi мiста Люблiна, а згодом - Варшави. Пiзнiше цi подiï згодом ляжуть в основу його роману "Нас було троє" (1928). В сiчнi 1920 року у в'язничнiй камерi О.Досвiтнiй пише своє перше оповiдання - "Розкаяння". Пiсля семи мiсяцiв ув'язнення Досвiтнього було звiльнено внаслiдок обмiну полоненими мiж польською та радянською сторонами. У березнi 1920 року письменник повертається в Украïну. Був полiткомiсаром i головним редактором лiтературно-агiтацiйного поïзду "Бiльшовик", редагував газети "Хлiб i залiзо", "Большевик в пути", "Селянська правда" i "Зiрка" (Катеринослав). 1924 рiк став своєрiдною межею в життєвiй бiографiï Досвiтнього: вiд партiйно-громадськоï та журналiстськоï роботи вiн переходить до творчо-лiтературноï. Вiдкликаний 1924 року ЦК КП(б)У з Катеринослава до Харкова, Досвiтнiй очолює Украïнське товариство драматургiв та композиторiв. I хоча на цiй посадi йому також передусiм доводилося займатися органiзаторською роботою, однак Досвiтнiй потрапив уже в зовсiм iнше оточення. Перша книга оповiдань О.Досвiтнього - "Розкаяння" та "Чия вiра краща" - вийшла ще 1920 року. У 1924-му виходить нова збiрка оповiдань "Тюнгуй" (пiзнiша назва - "Чжунгожень"), яка здобула широку популярнiсть, i за життя автора мала чотири перевидання та була перекладена росiйською мовою. Так О.Досвiтнiй увiйшов до когорти зачинателiв молодоï украïнськоï лiтератури. Вiн стає членом близьких йому письменницьких органiзацiй: "Гарт", ВАПЛIТЕ, ВУСПП, а з 1932 року - пiсля вiдомоï постанови ЦК ВКП(б) вiд 23 квiтня "Про перебудову лiтературно-художнiх органiзацiй" - членом Спiлки радянських письменникiв.


Упродовж 1920-х рокiв Олесь Досвiтнiй перебуває в центрi бурхливого лiтературного життя. З-пiд його пера, крiм публiцистики, виходить багато оповiдань та повiстей: "Алай" (1924), "Гюлле" (1926), "Нотатки мандрiвника" (1929), "На плавнях", "Пiймав", "Постатi", "Сiрко" (1930), "На той бiк" (1931), "Новели" (1932); романи - "Американцi" (1925), "Хто" (1927), "Нас було троє" (1929), "Кварцит" (1932). Його твори перекладенi та виданi росiйською, англiйською, нiмецькою та iншими мовами. В той же час творчiсть письменника неоднозначно оцiнюється критикою. М.Хвильовий вiддав належне Досвiтньому, назвавши його оригiнальним i воiстину масовим (в найкращому сенсi цього слова) художником. О.Бiлецький передовсiм вiдзначав тематичну новизну творiв О.Досвiтнього, якi розширили свiт проблематики молодоï украïнськоï лiтератури. Навiть у час гострих полiтичних протистоянь та iдеологiчних поєдинкiв Досвiтнiй зумiв уникнути пропагандистських фiлiппiк на адресу "загниваючого" Заходу та "розкладеноï" украïнськоï буржуазноï емiграцiï. Героï романiв Олеся Досвiтнього зажди вiдзначаються цiкавим iндивiдуальним характером, твердими життєвими принципами i сформованим свiтобаченням. Але в комунiстичному свiтi iндивiдуальнiсть вважається небезпечним явищем. Кожен, хто намагається стати iндивiдуальнiстю, розглядається як ворог. Тому, на думку радянських iдеологiчних працiвникiв, пiдхiд письменника до опису дiйсностi докорiнно розходився з єдиним методом соцiалiстичного реалiзму, що автоматично ставило Досвiтнього в розряд ворогiв народу. 7 грудня 1933 року помiчник уповноваженого слiдчоï групи секретно-полiтичного вiддiлу ДПУ УРСР Гольдман, розглянувши матерiали Досвiтнього О.Ф. у "приналежностi до украïнськоï контрреволюцiйноï органiзацiï, яка намагалася повалити Радянську владу; ухвалив: "вибрати запобiжним заходом проти уникнення ним суду i слiдства утримання пiд вартою в спецкорпусi ДПУ". 19 грудня 1933 року Досвiтнього було заарештовано в Харковi. Слiдство вiв уповноважений ДПУ УРСР Грушевський, який до згаданих звинувачень додав "участь в терористичнiй дiяльностi, зокрема пiдготовку замаху на Постишева". На черговому допитi 20 грудня 1933 року О.Досвiтнiй "визнав" себе причетним до контрреволюцiйноï органiзацiï, а 10 сiчня 1934 року звернувся до слiдчого iз заявою, де засуджував своï злочини i просив дати можливiсть "вiдданою роботою на соцiалiстичному будiвництвi довести свою вiдданiсть великiй справi партiï i Радянськоï влади". У звинувачувальному висновку слiдчий запропонував судовiй трiйцi ув'язнити пiдсудного у виправно-трудовi табори на 10 рокiв. Заступник прокурора ДПУ УРСР наклав свою резолюцiю в якiй запропонував розстрiл. Судова "трiйка" на закритому засiданнi 23 лютого 1934 року пiдтримала "вищу мiру соцiального захисту".
3 березня 1934 року Колегiя ОДПУ залишила вирок без змiн. На клопотання дружини письменника i за протестом прокурора вiйськовий трибунал Киïвського вiйськового округу 25 жовтня 1955 року скасував постанову Колегiï ОДПУ вiд 3 березня 1934 року i справу припинив через вiдсутнiсть складу злочину.
Лiтературнi твори: "Вибранi твори" (К., 1959), "Гюлле" (К., 1961), "Нас було троє" (К., 1982). Критика: Шевчук В.I. Олесь Досвiтнiй // Досвiтнiй О. Нас було троє.
Олесь ДосвIтнIй (1891-1934) Олесь Досвiтнiй (Скрипаль-Мiщенко Олександр Федорович) народився 8 листопада 1891 року в багатодiтнiй родинi дрiбного крамаря, в повiтовому мiстечку Вовча (теперiшнiй Вовчанськ) на Харкiвщинi. Змалечку Олександр був привчений до самостiйностi й працьовитостi, тому за два роки закiнчив земську чотирирiчну школу i став працювати писарчуком земськоï управи. Захоплений революцiйним пiднесенням 1905 року, Олександр прагне особисто брати участь в суспiльних подiях, виступаючи з кореспонденцiями у мiсцевiй пресi, а також у киïвськiй газетi "Рада". Певне, змiст i спрямування цих виступiв не вiдповiдали статусу навiть дрiбного чиновника, i його було звiльнено з посади. Довелося шукати iншого заробiтку i, водночас, наполегливо займатися самоосвiтою, щоб здобути атестат зрiлостi. Склавши екстерном iспити, вiн успiшно подолав ще один житейський екзамен: вступив на фiзико-математичний факультет Петербурзького унiверситету. Та вчитися довелося недовго - за участь у революцiйних гуртках та поширення нелегальноï лiтератури його виключають з унiверситету. Довелося знову повертатися додому i влаштовуватись на роботу в цукроварнi. Початок першоï свiтовоï вiйни вносить нову змiну в життя юнака - вiн одягає шинель солдата i два роки служить писарем у штабi Кавказького корпусу. Тут знову виявилася давня революцiйна "закваска": за пiдбурювання солдатiв вiйськово-польовий суд ухвалює найвище покарання небезпечному злочинцевi - розстрiл. Олександру пощастило втекти з-пiд арешту та емiгрувати. Через Киргизiю, Китай, пiсля виснажливих випробувань О. Досвiтнiй дiстався до Сан-Франциско, а пiсля революцiï повернувся в Украïну. 1918 року за дорученням Харкiвського ревкому Досвiтнiй проводить агiтацiйну роботу серед нiмецьких, денiкiнських i гетьманських вiйськ, доводячи новим товаришам свою вiдданiсть революцiйним iдеалам. 1919 року Досвiтнiй вступає до лав Комунiстичноï партiï, виконує ряд вiдповiдальних доручень партiï та Украïнського Радянського уряду. Одна з найважливiших серед них - робота в Тимчасовому Комiтетi Компартiï Схiдноï Галичини й Буковини: спершу в Києвi, а згодом - у глибокому революцiйному пiдпiллi на територiï Галичини, захопленоï Польщею. У Києвi О.Досвiтнiй протягом кiлькох мiсяцiв очолює партiйне прес-бюро i друкований орган Тимчасового комiтету - газету "Галицький комунiст". Основним завданням комунiстичноï органiзацiï, а, отже, i ïï газети, було спростування безпiдставних зазiхань Польщi на Захiдноукраïнськi землi, розвiнчання буржуазно-помiщицького галицько-буковинського уряду, пiднесення класовоï й нацiональноï боротьби за возз'єднання з Радянською Украïною. Змiст i характер тодiшньоï публiцистично-пропагандистськоï дiяльностi Досвiтнього iлюструють його численнi публiкацiï. Пiд час наступу на Киïв вiйськ Денiкiна, а згодом i Петлюри, Досвiтнiй переходить на пiдпiльне становище. Разом iз своєю дружиною Марiєю Курською-Досвiтньою, О.Досвiтнiй, в числi iнших професiйних пропагандистiв i органiзаторiв, ïде в Галичину, де дiяло захiдноукраïнське i польське пiдпiлля. Проте як слiд розгорнути запрограмовану роботу не вдалося. Внаслiдок дiяльностi провокатора група Досвiтнього опинилася в руках польськоï дефензиви. Письменника спершу було кинуто до в'язницi мiста Люблiна, а згодом - Варшави. Пiзнiше цi подiï згодом ляжуть в основу його роману "Нас було троє" (1928). В сiчнi 1920 року у в'язничнiй камерi О.Досвiтнiй пише своє перше оповiдання - "Розкаяння". Пiсля семи мiсяцiв ув'язнення Досвiтнього було звiльнено внаслiдок обмiну полоненими мiж польською та радянською сторонами. У березнi 1920 року письменник повертається в Украïну. Був полiткомiсаром i головним редактором лiтературно-агiтацiйного поïзду "Бiльшовик", редагував газети "Хлiб i залiзо", "Большевик в пути", "Селянська правда" i "Зiрка" (Катеринослав). 1924 рiк став своєрiдною межею в життєвiй бiографiï Досвiтнього: вiд партiйно-громадськоï та журналiстськоï роботи вiн переходить до творчо-лiтературноï. Вiдкликаний 1924 року ЦК КП(б)У з Катеринослава до Харкова, Досвiтнiй очолює Украïнське товариство драматургiв та композиторiв. I хоча на цiй посадi йому також передусiм доводилося займатися органiзаторською роботою, однак Досвiтнiй потрапив уже в зовсiм iнше оточення. Перша книга оповiдань О.Досвiтнього - "Розкаяння" та "Чия вiра краща" - вийшла ще 1920 року. У 1924-му виходить нова збiрка оповiдань "Тюнгуй" (пiзнiша назва - "Чжунгожень"), яка здобула широку популярнiсть, i за життя автора мала чотири перевидання та була перекладена росiйською мовою. Так О.Досвiтнiй увiйшов до когорти зачинателiв молодоï украïнськоï лiтератури. Вiн стає членом близьких йому письменницьких органiзацiй: "Гарт", ВАПЛIТЕ, ВУСПП, а з 1932 року - пiсля вiдомоï постанови ЦК ВКП(б) вiд 23 квiтня "Про перебудову лiтературно-художнiх органiзацiй" - членом Спiлки радянських письменникiв.


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация