IВАН ДРАЧ (Нар. 1936 p.)


П'ять лiт минало майбутньому поетовi в перший рiк Великоï Вiтчизняноï вiйни, а з Перемоги радiв на дев'ятому - народився Iван Федорович 17 жовтня 1936p. в с. Телiжинцi на Киïвщинi.
Пiсля вiйни бiографiя I. Драча складалася в прискореному темпi: за десятилiття
- до вiйськовоï служби (1955 - 1958) - вiн здобув середню освiту, викладав росiйську мову та лiтературу в сiльськiй семирiчцi, був на комсомольськiй роботi - iнструктором райкому комсомолу. Пiсля армiï вчився в Киïвському унiверситетi (завершував навчання заочно, бувши спiвробiтником "Лiтературноï газети"), закiнчив Вищi кiносценарнi курси в Москвi (1964), працював у сценарному вiддiлi Киïвськоï кiностудiï iм. О. П. Довженка, редакцiï журналу "Вiтчизна", в Спiлцi письменникiв Украïни. Чимало списiв ламалося навколо поеми "Нiж у сонцi" (1961), якою молодий поет дебютував в "Лiтературнiй газетi" ще до виходу першоï збiрки
- "Соняшник". Нечасто першi книжки молодих лiтераторiв стають таким помiтним явищем, як "Соняшник". Ця збiрочка, що мiстила сорок умовних балад, етюдiв та iнших вiршованих або й не зовсiм вiршованих творiв з примхливими образними асоцiацiями, малозрозумiлими для багатьох тодiшнiх читачiв, i через двадцять рокiв згадувалась як далеко не традицiйна, задерикувата, гостросучасна. Драча в усiх його книжках не сплутаєш нi з ким. Але вiн, разом з тим, нiби кожного разу починається заново, нiби йде за власним закликом, проголошеним у другiй збiрцi - "Протуберанцi серця" (1965): "Народжуйте себе". Поет "народжує себе" i в "Баладах буднiв" (1967), i в збiрцi "До джерел" (1972) (хоч це в значнiй мiрi пiдсумкова книга, вибране з попереднiх видань), i в iнших.
1972p. вийшла збiрка I. Драча "До джерел". До вибраних творiв вiн додав чимало нового, завершив ïï перекладами з поетiв республiканських радянських лiтератур та лiтератур зарубiжних. Тут з'явився вiрш "Зелена брама", який через десятилiття дасть назву книзi, що буде вiдзначена Державною премiєю СРСР.
Та й збiрка "Корiнь i крона", яка вийшла у 1974 роцi, почалася вже тут, у роздумах над пiдсумком першого десятилiття в поезiï. Ця книга, складена з двох роздiлiв - "Подих доби" та "Подорожник", вивiрила поета на життєспроможнiсть i в координатах сучасностi, i в координатах iсторiï. За неï в 1976p. I. Драч удостоєний Державноï премiï УРСР iм. Т. Г. Шевченка. У поета є наскрiзна внутрiшня тема, яка пронизує i з'єднує все творене ним,
- оте горiння, палання в спразi людяностi i краси, i змоги, що про нього вже сказано ще в першiй серйознiй роботi про творчiсть I. Драча - передмовi Л. Новиченка до "Соняшника". Звучить ця тема i в гостро драматичнiй тональностi (назвемо, крiм поем "Нiж у сонцi" та "Смерть Шевченка", драматичнi поеми "Дума про Вчителя" й "Зоря i смерть Пабло Неруди"), i в мажорно-вибуховiй, як у вiршi "Небо моïх надiй", що вiдкриває i першу збiрку, i цикл "Дихаю Ленiним" у книзi "До джерел", i збiрку вибраного "Сонце i слово" (1978)
Чергова книжка росiйською мовою "Зеленые врата" (М., 1980) в 1983р. вiдзначена Державною премiєю СРСР. "Зелена брама" у вiршi, який дав назву книзi,
- це умовний образ входу в життя i виходу, початок i кiнець. Значного резонансу набули драматичнi поеми I. Драча "Дума про Вчителя", "Соловейко-Сольвейг" i "Зоря i смерть Пабло Неруди", що з'явились спочатку в рiзних книжках, а потiм виданi збiркою ("Драматичнi поеми", 1982).
I. Драч працює в багатьох напрямах. Вiн видає кiноповiстi "Криниця для спраглих" та "Iду до тебе" (1970), можна додати до них i поему для кiно "Киïвський оберiг" та кiноповiсть "Киïвська фантазiя на тему дикоï троянди-шипшини" (обидва твори - в збiрцi "Киïвський оберiг", 1983). Також I. Драч активно виступає в галузi лiтературно-мистецькоï критики. Творчiсть I. Драча набула широкоï популярностi i в нашiй краïнi, i в зарубiжжi. Його поезiï вiдомi в перекладах на росiйську (кiлька окремих видань), бiлоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, нiмецьку та iншi мови, i кiлькiсть перекладних видань зростає.



Iван Драч (нар. 1936)
Iван Федорович Драч - украïнський поет, перекладач, кiнодраматург, громадсько-полiтичний дiяч. Народився 17 жовтня 1936р. в селi Телiжинцi на Киïвщинi. Закiнчив середню школу в мiстi Тетiïв, працював учителем. В 1957 - 1962 роках навчався на фiлологiчному факультетi Киïвського унiверситету, згодом працював у редакцiï письменницькоï газети "Лiтературна Украïна". Перша збiрка поезiй "Соняшник" побачила свiт 1962p. Згодом з'явилися й iншi поетичнi книги: "Протуберанцi серця" (1965), "Балади буднiв" (1967), "До джерел" (1972), "Корiнь i крона" (1974), "Киïвське небо" (1976), "Сонячний фенiкс" (1978), "Американський зошит" (1980), "Шабля i хустина" (1981), "Телiжинцi" (1985), "Храм сонця" (1988). Художнє слово I. Драча виклично метафоричне, в своєму потужному семантичному полi воно єднає найглибшi шари етногенетичноï пам'ятi народу з трагiчними, часом дисонансними ритмами сучасностi. Пiднесений космiзм i суто побутова "заземленiсть", художня умовнiсть i рiзка окресленiсть реалiстичноï деталi - такi антиномiï iманентно притаманнi художньому мисленню поета. Визначним явищем нацiональноï лiтератури стали також поеми "Нiж у сонцi" (1961), "Смерть Шевченка" (1962), "Чорнобильська мадонна" (1988). В останнi роки I. Драч веде активну громадсько-полiтичну дiяльнiсть. Вiн був органiзатором i першим головою Народного Руху Украïни. Нинi поет - голова Украïнськоï Всесвiтньоï Координацiйноï Ради, Конгресу украïнськоï iнтелiгенцiï. 1976p. йому було присуджено Державну премiю iменi Т. Г. Шевченка.


IВАН ДРАЧ (Нар. 1936 p.)