Михайло Драй-Хмара (1889-1939) Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року у козацькiй родинi в селi Малi Канiвцi на Золотонощинi (нинi - Чорнобаïвський район Черкаськоï областi). Рано залишився без матерi. Початкову освiту здобув у Золотоношi, потiм - чотири класи Черкаськоï гiмназiï. Блискучi знання дали змогу перемогти у конкурсному iспитi до престижноï Колегiï (коледжу) Павла Галагана у Києвi, де вiн навчався разом з П.Филиповичем. Пiд час навчання (1908-1910 рр.) виявив схильнiсть до фiлологiчних наук, опанував французьку, нiмецьку, латинську й грецьку мови. У 1910-15рр. навчається на iсторико-фiлологiчному факультетi Киïвського унiверситету. 1912 року за вiдрядженням Киïвського вiддiлу Слов'янського Товариства ïде за кордон, де збирає матерiали про хорватського письменника А.Качiча-Мiошича. Михайло Драй-Хмара працює у бiблiотеках та архiвах Львова, Будапешта, Загреба, Бєлграда, Бухареста. За цiнну наукову роботу отримує золоту медаль Товариства. У Києвi вiдвiдує семiнар професора В.Перетца. Закiнчивши унiверситет, починає готуватися до професури, однак закiнчувати цю пiдготовку доводиться в Петербурзi, адже у зв'язку з першою свiтовою вiйною унiверситет евакуйовано до Саратова. Пiсля заснування урядом УНР унiверситету в Кам'янцi-Подiльському, молодий учений, прагнучи активно включитися в процес вiдродження й становлення молодоï держави, повертається на батькiвщину i стає професором славiстики нового унiверситету. Одночасно керує лiнгвiстичною секцiєю кафедри iсторiï та економiки Подiлля (1918-1923 рр.), редагує "Записки Кам'янець-Подiльського унiверситету". 1923 року Драй-Хмара повертається до Києва, де працює професором мови i лiтератури в Медичному iнститутi. В цей час активно спiвпрацює з рядом науково-дослiдних та культурно-освiтнiх органiзацiй. У 1926 виходить його монографiя - "Леся Украïнка. Життя i творчiсть". Як науковець-славiст, знавець багатьох мов (його дочка Оксана Ашер стверджує, що Михайло Опанасович вiльно володiв 19-ма мовами) Драй-Хмара зробив неоцiненний внесок в розвиток лiтератури своïми перекладами. Вiн перекладає поезiю Верлена, Маллярме, Метерлiнка, М.Богдановича та iнших. На жаль, багато перекладiв Драй-Хмари було знищено в застiнках НКВД. Блискуче знання захiдно-європейськоï лiтератури мало вплив на формування Драй-Хмари як поета. Вiн належить до групи "неокласикiв". Робить вагомий внесок у пiдготовку антологiï французькоï поезiï. Перший оригiнальний поетичний твiр Драй-Хмари з'явився у 1920 роцi в Кам'янцi-Подiльському (ж. "Нова думка"). Перша книга вiршiв - збiрка поезiй "Проростень" (Киïв, "Слово", 1926, 43 стор.) - виходить порiвняно пiзно. Зате в нiй перед читачами постає вже зрiлий поет зi сформованим свiтоглядом, складним естетичним та глибоким фiлософським змiстом. Свiт поезiï Драй-Хмари складний, що частково зумовлено впливом французького символiзму (передусiм - Верлена). Складна символiка - характерна риса поезiй М.Драй-Хмари. Найчастiше вживанi символiчнi образи - вiтер, у якому свобода, прогресивний поступ та iмпульс творення дiалектично поєднуються з незатишнiстю, незбагненнiстю, передчуттям раптових фатальних змiн - Для образно-символiчного свiту Драй-Хмари характерна природна стихiйнiсть, можливо, навiть, певна "недисциплiнованiсть", що промовляє про химернiсть соцiального буття. "Поезiя Драй-Хмари належить до найбагатших своєю мовою, з ïï запашними архаïзмами i смiливими життєздатними новотворами. В цiлому Драй-Хмара репрезентує типовий для людей 1920-х рокiв волюнтаристичний гуманiзм культури i високоï етики, що вмiє битися за своє". В час тотального винищення iнтелектуального генофонду украïнського народу М. Драй-Хмара також не змiг оминути гiльйотини бiльшовицького безумства. Плiдна праця на теренi науки i лiтературноï творчостi раптово обривається пiсля опублiкування його славнозвiсного сонету "Лебедi", в якому цензори в символiчному образi лебедiв - "грона п'ятiрного нездоланих спiвцiв", якi вiдважно боролися проти сiрого обледенiння маленького чистого озерця, - "впiзнали" групу неокласикiв. У 1933 р. вченого i поета позбавляють можливостi нормально жити й працювати. Пiсля тримiсячного ув'язнення його випускають (слiдчим так i не вдалося "переконати" Драй-Хмару, що вiн належить до контрреволюцiйноï нацiоналiстичноï органiзацiï), але звiльняють з iнституту мовознавства при ВУАН, забороняють читати лекцiï в рядi iнших iнститутiв, виключають iз Спiлки наукових працiвникiв, забороняють друкуватися i навiть вилучають його книги з бiблiотек. Проте iнтелектуальне знищення людини - лише початок репресiй. Фiзичне i психiчне знищення почалося 5 вересня 1935 року, коли Драй-Хмару кинули до Лук'янiвськоï в'язницi як терориста. 30 жовтня 1935 року його справу об'єднують зi справою П.Филиповича, друга з юнацьких лiт, пiд N 99. Але згодом i цю справу приєднують до справи N 1377, по якiй проходили всi неокласики на чолi з М. Зеровим. Проте вчений не здається, i саме тому через вiдсутнiсть доказiв його передають до Москви, де 28 березня 1936 року Особлива нарада ухвалює ув'язнити поета на 5 рокiв в пiвнiчно-схiдних концтаборах. Не знав Драй-Хмара й того, що його унiкальний переклад "Божественноï комедiï" Данте також конфiскований. Так i не вийшла друга книга його поезiй "Сонячнi маршi", яку вiн готував у 1933-35 рр. На засланнi Драй-Хмара працював або в шахтi, або промиваючи золотий пiсок у крижанiй водi. Про тортури, якi вiн пережив, можна судити за листами "Працюю на Бурарi, дерев'янiм коритi, що мiститься високо, де промивають метал, працюю вночi, - з 9 години вечора до 7 години ранку Ї" Останнi листи та телеграми свiдчать, що Микола Опанасович втратив надiю повернутися додому, що вiн уже був практично знищений сталiнською машиною: "Я не можу тобi писати - Якщо я не спочину, я падаю на роботi, i тодi мене пiдвiшують - Ноги опухли Ї" Можливо, М.Драй-Хмара й спромiгся б витримати надлюдську напругу, але бiльшовицька влада завдала нового удару по полiтичних в'язнях: пiд час "десяткування" (розбиття на десятки) кожного десятого в'язня вбивали... Це тривало з 1937 по 1938 рiк. За цей час було вбито бiльше одного мiльйона людей.


З 17 квiтня до 30 травня 1938 року поет перебуває в таборi Ортукан, де, за даними очевидцiв, було зiбрано в'язнiв, призначених для знищення. Спецпостановою УНКВС по Дальбуду (Колима) вiд 27 травня 1938 року йому додають ще 10 рокiв за участь в антирадянськiй органiзацiï i антирадянську пропаганду. Помер М.Драй-Хмара 19 сiчня 1939 року "вiд ослаблення серцевоï дiяльностi", як вказано в документах. За iншою версiєю, у квiтнi 1939 року письменник добровiльно зглосився стати на мiсце смертника пiд час чергового "вибiркового" розстрiлу кожного п'ятого, рятуючи тим самим життя молодоï людини. Лiтература: Вибране (К., 1969); Вибране (К., 1989); Щоденник (1924-1928) (Слово i час. - 1990. - Ї1-2, 5).
Михайло Драй-Хмара (1889-1939) Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року у козацькiй родинi в селi Малi Канiвцi на Золотонощинi (нинi - Чорнобаïвський район Черкаськоï областi). Рано залишився без матерi. Початкову освiту здобув у Золотоношi, потiм - чотири класи Черкаськоï гiмназiï. Блискучi знання дали змогу перемогти у конкурсному iспитi до престижноï Колегiï (коледжу) Павла Галагана у Києвi, де вiн навчався разом з П.Филиповичем. Пiд час навчання (1908-1910 рр.) виявив схильнiсть до фiлологiчних наук, опанував французьку, нiмецьку, латинську й грецьку мови. У 1910-15рр. навчається на iсторико-фiлологiчному факультетi Киïвського унiверситету. 1912 року за вiдрядженням Киïвського вiддiлу Слов'янського Товариства ïде за кордон, де збирає матерiали про хорватського письменника А.Качiча-Мiошича. Михайло Драй-Хмара працює у бiблiотеках та архiвах Львова, Будапешта, Загреба, Бєлграда, Бухареста. За цiнну наукову роботу отримує золоту медаль Товариства. У Києвi вiдвiдує семiнар професора В.Перетца. Закiнчивши унiверситет, починає готуватися до професури, однак закiнчувати цю пiдготовку доводиться в Петербурзi, адже у зв'язку з першою свiтовою вiйною унiверситет евакуйовано до Саратова. Пiсля заснування урядом УНР унiверситету в Кам'янцi-Подiльському, молодий учений, прагнучи активно включитися в процес вiдродження й становлення молодоï держави, повертається на батькiвщину i стає професором славiстики нового унiверситету. Одночасно керує лiнгвiстичною секцiєю кафедри iсторiï та економiки Подiлля (1918-1923 рр.), редагує "Записки Кам'янець-Подiльського унiверситету". 1923 року Драй-Хмара повертається до Києва, де працює професором мови i лiтератури в Медичному iнститутi. В цей час активно спiвпрацює з рядом науково-дослiдних та культурно-освiтнiх органiзацiй. У 1926 виходить його монографiя - "Леся Украïнка. Життя i творчiсть". Як науковець-славiст, знавець багатьох мов (його дочка Оксана Ашер стверджує, що Михайло Опанасович вiльно володiв 19-ма мовами) Драй-Хмара зробив неоцiненний внесок в розвиток лiтератури своïми перекладами. Вiн перекладає поезiю Верлена, Маллярме, Метерлiнка, М.Богдановича та iнших. На жаль, багато перекладiв Драй-Хмари було знищено в застiнках НКВД. Блискуче знання захiдно-європейськоï лiтератури мало вплив на формування Драй-Хмари як поета. Вiн належить до групи "неокласикiв". Робить вагомий внесок у пiдготовку антологiï французькоï поезiï. Перший оригiнальний поетичний твiр Драй-Хмари з'явився у 1920 роцi в Кам'янцi-Подiльському (ж. "Нова думка"). Перша книга вiршiв - збiрка поезiй "Проростень" (Киïв, "Слово", 1926, 43 стор.) - виходить порiвняно пiзно. Зате в нiй перед читачами постає вже зрiлий поет зi сформованим свiтоглядом, складним естетичним та глибоким фiлософським змiстом. Свiт поезiï Драй-Хмари складний, що частково зумовлено впливом французького символiзму (передусiм - Верлена). Складна символiка - характерна риса поезiй М.Драй-Хмари. Найчастiше вживанi символiчнi образи - вiтер, у якому свобода, прогресивний поступ та iмпульс творення дiалектично поєднуються з незатишнiстю, незбагненнiстю, передчуттям раптових фатальних змiн - Для образно-символiчного свiту Драй-Хмари характерна природна стихiйнiсть, можливо, навiть, певна "недисциплiнованiсть", що промовляє про химернiсть соцiального буття. "Поезiя Драй-Хмари належить до найбагатших своєю мовою, з ïï запашними архаïзмами i смiливими життєздатними новотворами. В цiлому Драй-Хмара репрезентує типовий для людей 1920-х рокiв волюнтаристичний гуманiзм культури i високоï етики, що вмiє битися за своє". В час тотального винищення iнтелектуального генофонду украïнського народу М. Драй-Хмара також не змiг оминути гiльйотини бiльшовицького безумства. Плiдна праця на теренi науки i лiтературноï творчостi раптово обривається пiсля опублiкування його славнозвiсного сонету "Лебедi", в якому цензори в символiчному образi лебедiв - "грона п'ятiрного нездоланих спiвцiв", якi вiдважно боролися проти сiрого обледенiння маленького чистого озерця, - "впiзнали" групу неокласикiв. У 1933 р. вченого i поета позбавляють можливостi нормально жити й працювати. Пiсля тримiсячного ув'язнення його випускають (слiдчим так i не вдалося "переконати" Драй-Хмару, що вiн належить до контрреволюцiйноï нацiоналiстичноï органiзацiï), але звiльняють з iнституту мовознавства при ВУАН, забороняють читати лекцiï в рядi iнших iнститутiв, виключають iз Спiлки наукових працiвникiв, забороняють друкуватися i навiть вилучають його книги з бiблiотек. Проте iнтелектуальне знищення людини - лише початок репресiй. Фiзичне i психiчне знищення почалося 5 вересня 1935 року, коли Драй-Хмару кинули до Лук'янiвськоï в'язницi як терориста. 30 жовтня 1935 року його справу об'єднують зi справою П.Филиповича, друга з юнацьких лiт, пiд N 99. Але згодом i цю справу приєднують до справи N 1377, по якiй проходили всi неокласики на чолi з М. Зеровим. Проте вчений не здається, i саме тому через вiдсутнiсть доказiв його передають до Москви, де 28 березня 1936 року Особлива нарада ухвалює ув'язнити поета на 5 рокiв в пiвнiчно-схiдних концтаборах. Не знав Драй-Хмара й того, що його унiкальний переклад "Божественноï комедiï" Данте також конфiскований. Так i не вийшла друга книга його поезiй "Сонячнi маршi", яку вiн готував у 1933-35 рр. На засланнi Драй-Хмара працював або в шахтi, або промиваючи золотий пiсок у крижанiй водi. Про тортури, якi вiн пережив, можна судити за листами "Працюю на Бурарi, дерев'янiм коритi, що мiститься високо, де промивають метал, працюю вночi, - з 9 години вечора до 7 години ранку Ї" Останнi листи та телеграми свiдчать, що Микола Опанасович втратив надiю повернутися додому, що вiн уже був практично знищений сталiнською машиною: "Я не можу тобi писати - Якщо я не спочину, я падаю на роботi, i тодi мене пiдвiшують - Ноги опухли Ї" Можливо, М.Драй-Хмара й спромiгся б витримати надлюдську напругу, але бiльшовицька влада завдала нового удару по полiтичних в'язнях: пiд час "десяткування" (розбиття на десятки) кожного десятого в'язня вбивали... Це тривало з 1937 по 1938 рiк. За цей час було вбито бiльше одного мiльйона людей.