<< Главная страница

ГригорIй ЕПIК


ЕПIК Григорiй Данилович народився 17 сiчня 1901 року в селi Кам'янка пiд Катеринославом у i сiм'ï робiтника. Закiнчив сiльську школу. З 1916 року працював у залiзничних майстернях конторником на складi. За участь в антигетьманському повстаннi був вигнаний з роботи. 1919 року став добровольцем Першого Ново-Московського повстанчого полку, брав участь у революцiйних подiях.
На початку 1920 року вступив до бiльшовицькоï партiï i став працювати в ревкомi Кам'янки. Згодом переïхав до Полтави, був iнструктором полiтпросвiти, секретарем та головою повiтового виконкому. З 1922 року - в культвiддiлi окружкому КП(б)У, а потiм у губкомi комсомолу, У 1924-1926 роках Г. Епiк - головний редактор видавництва "Червоний шлях" та ДВУ в Харковi. Завчався в iнститутi марксизму-ленiнiзму. З серпня 1933 року - на творчiй роботi.
Григорiй Епiк брав участь у дiяльностi культурно-просвiтницьких товариств, входив до Спiлки селянських письменникiв "Плуг", згодом пристав до групи Хвильового ВАПЛIТЕ. У червнi 1934 року пiд час партiйноï чистки Епiка виключили з КП(б)У з таким формулюванням: "Протягом довгих рокiв i до останнього часу опирався лiнiï партiï в лiтературi, пiдтримував нацiоналiстичнi елементи в ïхнiй боротьбi проти партiï".
Основнi творчi здобутки письменника - кiлька повiстей i романiв, що засвiдчують його духовну еволюцiю. Найпомiтнiшi з них - повiсть "Восени", де виведено тип комунiста-переродженця, який безкарно владарює у житловому кооперативi, та роман "Без грунту". В ньому письменник гостро таврував пристосуванцiв - "папероïдiв", якi виробили системi свого iснування: цiлковита покора дужчим i нещадне знущання, над слабшими. В романi "Перша весна" (1931) Епiк зумiв правдиво показати вiдчайдушний опiр селянства насильницькiй колективiзацiï. А 1932 року видав прокомсомольський роман "Петро Ромен", де оспiвував зростання радянськоï технiчноï iнтелiгенцiï.
Заарештований 5 грудня 1934 року нiбито за приналежнiсть до контрреволюцiйноï нацiоналiстичноï органiзацiï, що планувала терористичнi акти проти керiвникiв Компартiï та уряду. Виключення з партiï, арешт одразу ж пiсля вбивства Кiрова духовно надломили письменника. На противагу заарештованим одночасно i ним у Харковi В.Пiдмогильному, М.Кулiшевi, котрi тривалий час вiдкидали надуманi звинувачення, Г.Епiк без спротиву визнав свою приналежнiсть до мiфiчноï терористичноï органiзацiï, до якоï нiбито входили М.Кулiш, В.Полiщук, В.Пiдмогильний, Є.Плужник, В.Вражливий.
На початку 1935 року багатьох письменникiв вразив лист Епiка на iм'я наркома В.Балицького, в якому письменник розкаювався за злочиннi намiри всiєï групи i визнавав, що ïх усiх варто пострiляти, "як скажених псiв". Цього листа на пленумi правлiння Спiлки письменникiв Украïни зачитав секретар ЦК КП(б)У Постишев. Як засвiдчують документи, засуджений до 10-рiчного ув'язнення спiльним вироком на 17 осiб, Г.Епiк був вiдправлений для вiдбування покарання на Соловки.
Листи письменника з концтабору до дружини переповненi фальшивим пафосом, довжелезними списками класичноï лiтератури, яку вiн буцiмто читає в години дозвiлля, а також розповiдями про те, що вiн натхненно працює над книжкою новел "Соловецкие рассказы", котра, на його думку, "принесла б дуже багато користi й мала б надзвичайний успiх". Рукопис цiєï книжки Епiк згодом надiслав до Москви на iм'я наркома внутрiшнiх справ та ще й з проханням ознайомити з нею "ще й старших."
Проте нiякi запобiгання не полегшили долi письменника. В цьому незабаром переконався й сам Епiк. У книжцi "Украïнська iнтелiгенцiя на Соловках" С.Пiдгайний згадує, як бадьорий письменник раптом "перестав бути ударником, спалив новели й роман, писанi "во славу Чека", вiдмовився вiд роботи, посилаючись на бiль у нозi..."
У жовтнi 1937 року справу Г.Епiка, як i iнших украïнських письменникiв i митцiв, несподiвано переглянула трiйка УНКВС Ленiнградськоï областi й винесла новий вирок - розстрiл. Вирок був виконаний 3 листопада того ж року.
Реабiлiтований Григорiй Епiк посмертно, в 1956 роцi "за вiдсутнiстю складу злочину" постановою Вiйськовоï колегiï Верховного суду СРСР
ЛУ 31(4440) 1.08.1991
ГригорIй ЕПIК


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация