ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ (1834 - 1888)


Юрiй Федькович (повне iм'я i прiзвище - Осип Домiнiк Гординський де Федькович; iм'я Юрiй письменник прибрав у зрiлому вiцi) народився 8 серпня 1834р. в с. Сторонець-Путилiв (тепер смт Путила Чернiвецькоï обл.). Батько його - спольщений шляхтич - займав на час народження сина та пiзнiше незначнi урядовi посади. Мати походила з сiм'ï украïнського священника, проте в побутi дотримувалася селянських звичаïв - цю рису перейняв вiд неï й майбутнiй письменник. У 1846 - 1848 рр. Федькович навчається у нижнiй реальнiй школi у Чернiвцях. Грунтовне i доповнене згодом знання мови, яке винiс Федькович зi школи, стало передумовою його нiмецькомовноï творчостi, що розпочалась у роки заробiтчанських мандрiв юнака по Пiвнiчнiй Молдавiï та Румунiï. Першими друкованими творами Федьковича були нiмецька балада та романтичне оповiдання ЇDer Renegat - (1859, слiди балади, опублiкованоï окремо, загублено). Творчiсть нiмецькою мовою письменник не припиняв до кiнця життя, видавши двi збiрки поезiй ( ЇGedichte Ї, 1865; ЇAm Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen Ї, 1882) та надрукувавши ряд вiршiв у часописах. Кiлька творiв, в тому числi нiмецький переклад трагедiï ЇДовбуш Ї, лишилися в рукописах. У нiмецькомовнiй творчостi Федькович розробляє переважно тi ж проблеми, розгортає тi ж мотиви, що й у творчостi украïнською мовою; нерiдко твiр нiмецькою мовою є перекладом або переспiвом його украïнського твору або навпаки. Поетичнi писання Федьковича нiмецькою мовою були високо оцiненi Нойбауером, здобули схвальнi вiдгуки I. Франка, О. Маковея, чеського лiтературознавця К. Кадлеца. Вихiд збiрки ЇAm Tscheremusch - вiтала у 1883р. вiденська газета ЇNeue freie Presse Ї. Нарис про Федьковича подала ЇIсторiя нiмецько-австрiйськоï лiтератури Ї. З листопада 1852р. до лютого 1863р. Федькович перебуває на службi у цiсарськiй армiï. Представники молодоï захiдноукраïнськоï iнтелiгенцiï заохотили офiцера австрiйськоï армiï почати писати також рiдною мовою. Першi украïнськi вiршi Федьковича були опублiкованi в брошурi А. Кобилянського ЇSlovo na slovo do redaktora ЇSlova - - (1861) i захоплено сприйнятi читачами. Брошура була спрямована проти
Їмосквофiльськоï - орiєнтацiï редагованоï Б. Дiдицьким газети ЇСлово Ї. Зразки творчостi не вiдомого доти поета наводилися з метою заперечення
Їязичiя - далеких вiд народного життя творiв, що друкувались у Їмосквофiльських - часописах. Б. Дiдицький, проте, сам зацiкавився новим поетом, виявивши добре художнє чуття. За його редакцiєю та з його передмовою 1862р. у Львовi була видана збiрка ЇПоезiï Iосифа Федьковича Ї. Збiрка складається з двох роздiлiв. У першому - ЇДуми i спiванки - - вмiщено 48 лiричних вiршiв рiзноï тематики. 10 творiв iз бiльш вiдчутним повiствувальним сюжетом видiленi в роздiл ЇБалади i оповiдання Ї, серед них своєрiдний цикл - балади ЇДобуш Ї, ЇЮрiй Гiнда Ї, ЇКиртчалi Ї. Ще перебуваючи в армiï, Федькович зближується з рядовими жовнiрами, спiває з ними народних пiсень i сам виступає в ролi складача Їспiванок Ї. З цими напiвфольклорними, напiвлiтературними творами пов'язаний його перший украïнський вiрш ЇНiчлiг - ( ЇЗвiзди по небеснiм градi Ї), складений, ймовiрно, в травнi 1859р. пiд час походу полку в Iталiю. Фольклорнi зацiкавлення Федькович пронiс крiзь усе життя, ставши великим знавцем, збирачем i популяризатором як поетичних (пiснi, коломийки), так i прозових (казки, анекдоти, приповiдки) творiв. У рукописах письменника залишилась фольклорна збiрка
ЇНайкращi спiванки руського народу на Буковинi - (частина опублiкована за радянського часу), серед записiв якоï в окремий роздiл видiленi ЇСпiванки Федьковича - - самостiйнi твори поета на фольклорнi мотиви. Фольклористична й етнографiчна дiяльнiсть Федьковича знайшла поцiнування в тому, що письменника було обрано членом Пiвденно-Захiдного вiддiлу Росiйського географiчного товариства (1873).
У 1863р. у львiвському тижневику ЇВечерницi - (iдея його заснування належала Федьковичу) вмiщено першi його украïнськi оповiдання - ЇЛюба - згуба Ї, ЇСерце не навчити Ї, ЇШтефан Славич Ї. Останнє з них уже написано по виходi з армiйськоï служби.
Творчiсть Федьковича характеризує коло наскрiзних тем i мотивiв: краса гуцульських звичаïв зображена ним у багатьох поезiях i бiльшостi оповiдань, у драмах
ЇКерманич - та ЇСватання на гостинцi Ї; тяготи жовнiрського життя представленi в рядi лiричних творiв перших рокiв, у поемах ЇНовобранчик - (1862) i ЇДезертир - (1867), в оповiданнях ЇТри як рiднi брати Ї, ЇШтефан Славич Ї; мотив дезертирства втiлено в трьох поетичних творах однiєï назви
ЇДезертир Ї. Мотив цей, представлений як романтична iдея втечi вiд казенного, офiцiйного свiту, наявний також в iнших творах письменника. Постiйною для творчостi Федьковича була тема опришкiвства. Чимало творiв присвячено розробцi теми кохання як Їлюби - згуби Ї, ситуацiям вибору суспiльноï ролi героєм тощо. Молодi дiячi Їнародовського - руху залучили письменника до спiвробiтництва у в. Проте стосунки Федьковича з лiтераторами Їнародовського - табору не були тривкими. Кризою в ïх взаєминах позначений львiвський перiод дiяльностi Федьковича на посадi редактора Їнародовського - товариства ЇПросвiта - (1872 - 1873 рр.). За винятком нетривалого перебування у Львовi, Федькович з 1863 до 1876р. жив переважно у Сторонцi-Путиловi, був кiлька рокiв шкiльним iнспектором Вижницького округу. Вiн виношує плани викладання у школах народною мовою, видає
ЇСпiваник для господарських дiточок - (1869), де вмiщує чимало своïх творiв для дiтей, складає ЇБуквар - (не надрукований). Як педагог Федькович обстоював зв'язок школи з життям, господарською дiяльнiстю, критикував засилля церковноï схоластики.
У 60-х рр. Федькович активно виступає на сторiнках галицькоï преси з художнiми творами (вiршi, поеми, оповiдання, а далi й драми), робить спроби розширення ïх тематики, розбудови поетики, що, проте, не завжди знаходило спiвчутливу пiдтримку. В обстановцi непорозумiнь з лiтераторами як
Їмосквофiльського Ї, так i Їнародовського - напряму у Коломиï в 1867 - 1868 рр. вийшла нова, однак невдало зредагована збiрка Федьковича
ЇПоезiï - (у 3-х випусках). На чiльне мiсце у нiй була поставлена цiкава, але загалом наслiдувальна поема ЇМертвець Ї, тим часом не було вмiщено високохудожнiй цикл ЇЗ окрушкiв - та iншi твори. Збiрка, хоч у нiй мiстились визначнi зразки Федьковичевоï поезiï - поеми ЇДезертир Ї, ЇЦиганка Ї, ЇНа могилi званого мого брата Михайла Дучака у Заставнi - (1867), - недоречно акцентувала на формальнiй залежностi Федьковича вiд Шевченка, яку буковинський поет певний час зазнавав, пробуючи виступити у непосильнiй i непотрiбнiй ролi Їгалицького Шевченка Ї. 1876р. Ю. Федькович завершує поетичний цикл ЇДикi думи Ї, що являє собою своєрiдний пiдсумковий огляд художнiх iдей i мотивiв його поезiï. Початком того ж року датованi ЇПовiстi Юрiя Федьковича - - книга, видана заходами М. Драгоманова в Києвi й складена з оповiдань, що доти друкувались у перiодицi. Проте письменник на той час уже втратив iнтерес до прози, переважнi зусилля зосередивши на писаннi драматичних творiв. Федькович придiляв драматургiï значнi творчi зусилля починаючи з 1865р. Драматичний рiд лiтератури письменник вважав найголовнiшим - як у виявi спроможностей автора, так i в характеристицi самоï лiтератури, вiдносячи драму до пори ïï розквiту. Першим драматичним твором Федьковича був жарт на одну дiю ЇТак вам треба! Ї. Пiзнiше (1884) Федькович розширив п'єсу до трьох дiй, назвавши ïï
ЇСватання на гостинцi Ї. На побутовому матерiалi виросла мелодрама ЇКерманич, або Стрiлений хрест - (перша, прозова, редакцiя - 1876, друга, вiршова - 1882). Значне мiсце в творовi займають поетичнi перекази, передусiм про короля Гуцула, що дрiмає у Сокiльському (вплив балади Л. Уланда ЇKцnig Rothbart - та мiфiчних теорiй Нойбауера), увага акцентується також на ставленнi героïв до Їстрiленого - хреста, що впливає на ïх долю. Подiбнi мiфiчнi мотиви перебувають у центрi п'єси ЇДовбуш Ї. Повна ïï назва - ЇДовбуш, або Громовий топiр i знахарський хрест Ї. Над цим твором Федькович працював найбiльше, створивши три редакцiï украïнською мовою (1867, 1876 та 1884) i двi - нiмецькою (третя украïнська та друга нiмецька редакцiï iдентичнi). Трагедiя ЇДовбуш - була двiчi поставлена на сценi - 1876р. у Львовi та 1877р. у Вижницi, обидва рази без успiху. Неспроможнiсть полiтичного мислення, що виявилась в образi Довбуша, характеризує в цiлому трагедiю Федьковича ЇХмельницький - (1887 - 1888, три редакцiï). У так званий львiвський перiод дiяльностi Федькович здiйснив ряд перекладiв та переробок п'єс iноземних авторiв. Найбiльш творчим пiдходом вiдзначається переробка комедiï нiмецького драматурга Е. Раупаха, що дiстала назву
ЇЗапечатаний двiрник - (за життя автора не друкувалася; в радянський час з успiхом ставиться на сценi Чернiвецького музично-драматичного театру iм. О. Кобилянськоï). З нiмецькоï мови Федьковичем перекладено драму Р. Готшаля ЇМазепа Ї. Одним з перших серед украïнських письменникiв Федькович звернувся до спадщини Шекспiра, травестувавши його комедiю ЇПриборкання непокiрноï - у Їфрашку - ЇЯк козам роги виправляють - (1872), а також переклавши трагедiï ЇМакбет - та ЇГамлет Ї. За вiдомостями бiографiв, Федькович, крiм перекладу ЇМазепи Ї, написав оригiнальний драматичний твiр пiд такою ж назвою (досi не вiдомий), а також виношував плани написати трагедiï ЇГонта - та ЇКара Дiордi - (Кара Дьордiй - дiяч сербського нацiонально-визвольного руху). Проте письменниковi не пощастило повнiстю реалiзувати своï творчi задуми. У Чернiвцях, куди пiсля смертi батька переïхав жити Федькович, поглиблюється усамiтненiсть письменника. Вiн вiдходить вiд будь-якоï лiтературноï працi, дає волю давньому зацiкавленню астрологiєю. В 1884р. буковинська iнтелiгенцiя робить спроби навернути письменника до лiтературного та громадського життя. З сiчня 1885р. Федькович як редактор пiдписує новостворену газету
ЇБуковина Ї, де друкує кiлька нових своïх творiв. Наступного року мiсцева громадськiсть вiдзначила 25-рiчний ювiлей лiтературноï дiяльностi Федьковича, що стало певним заохоченням його до подальшоï працi. Помер письменник 11 сiчня 1888 р.


ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ (1834 - 1888)