Павло Филипович (1891-1937) Павло Петрович Филипович народився 2 вересня (20 серпня за ст. ст.) 1891 року в с. Кайтанiвцi на Киïвщинi (тепер Черкаська обл.) у сiм'ï священика. Успiшно закiнчивши чотири класи гiмназiï в м. Златополi, вiн складає iспити в престижну Колегiю (коледж) Павла Галагана. Навчається разом з Драй-Хмарою, i, як i той, в майбутньому прилучається до угрупування неокласикiв, прихильникiв орiєнтацiï на захiдну та античну лiтературу. Спершу пише вiршi росiйською мовою, пiдписуючи ïх псевдонiмом Павло Зорєв. 1915 року блискуче завершує навчання на iсторико-фiлологiчному факультетi (на який перейшов пiсля першого курсу з правознавчого) Киïвського унiверситету. Обдарованого юнака залишають в унiверситетi як професорського стипендiата.


1917 року, сприйнявши революцiю як "державно-нацiональне вiдродження украïнського народу", Филипович активно включається в лiтературно-мистецький та суспiльно-полiтичний процес. Своï вiршi вже пише украïнською мовою. В той же час складає магiстерськi iспити на приват-доцента Киïвського унiверситету, читає курс новiтньоï украïнськоï лiтератури (1920 р.). На початку 1920-х Филипович активно виступає з лiтературознавчими, критичними статтями, активно займається перекладацькою дiяльнiстю. Редагує збiрники "Шевченко i його доба", пише статтi до видань творiв Iвана Франка, Лесi Украïнки, Ольги Кобилянськоï, Олександра Олеся. Виходить i двi його поетичнi збiрки - "Земля i вiтер" (1922) та "Простiр" (1925). Естетичнi погляди письменника формувалися пiд впливом символiзму, однак його власнi поетичнi твори за iдейним та художнiм змiстом не можна однозначно вiднести до конкретного напрямку лiтератури початку столiття. "Вiн наче кував у собi дух гетiвського активного пiзнання, фiлософського збалансування суперечностей iндивiдуального i загального, життя i смерти, руïни i будови, минулого i майбутнього - у вiчному свiтлi одности унiверсуму" - характеризує поетичне кредо поета Юрiй Лаврiненко. Незалежнiсть вiд моди, традицiй, своєрiдне художнє мислення, висока культура слова - ось характернi риси поезiй Филиповича. У своïх творах Филипович бачить людину як позачасовий, узагальнений та вiчний феномен, виступає синтезою всеземного iснування. Филипович переклав на украïнську твори Ш. Бодлера, П. Беранже, П. Верлена, багатьох слов'янських авторiв. Вiн не оспiвував бетон i залiзо, "героïчнi" трудоднi, не писав агiтацiйних лозунгiв. Письменника заарештували 1935 року. 30 жовтня 1935 року його справу було об'єднано зi справою його студентського товариша - Михайла Драй-Хмари пiд - 99. Ще пiзнiше ïï було приєднано до справи - 1377 - "М. Зеров та його група". 1936 року на закритому судi Филиповича було засуджено до 10 рокiв ув'язнення i вислано до концтабору на Соловки. Є данi, що там йому додали ще 10 рокiв ув'язнення з конфiскацiєю майна. Без будь-яких пiдстав "справу Зерова та iн." (по якiй проходив i П. Филипович) було переглянуто "особливою трiйкою" УНКВС. Спецiальною постановою вiд 9 жовтня 1937 року Зерову, Филиповичу, Вороному та Пилипенку було винесено вищу мiру покарання. Розстрiляли всiх 3 листопада 1937 року. Трагiчно склалася доля дружини Филиповича - Марiï Андрiïвни. Не витримавши горя, вона збожеволiла. 1939 року (чоловiка вже не було серед живих), "зважаючи" на ïï прохання перевести ïï до чоловiка на Колиму, ïï вислали до Караганди. Подальша ïï доля невiдома.
Твори: Лiтература (Нью-Йорк-Мельбурн, 1971); Поезiï (К., 1989), Лiтературно-критичнi статтi (К., 1991).
Павло Филипович (1891-1937) Павло Петрович Филипович народився 2 вересня (20 серпня за ст. ст.) 1891 року в с. Кайтанiвцi на Киïвщинi (тепер Черкаська обл.) у сiм'ï священика. Успiшно закiнчивши чотири класи гiмназiï в м. Златополi, вiн складає iспити в престижну Колегiю (коледж) Павла Галагана. Навчається разом з Драй-Хмарою, i, як i той, в майбутньому прилучається до угрупування неокласикiв, прихильникiв орiєнтацiï на захiдну та античну лiтературу. Спершу пише вiршi росiйською мовою, пiдписуючи ïх псевдонiмом Павло Зорєв. 1915 року блискуче завершує навчання на iсторико-фiлологiчному факультетi (на який перейшов пiсля першого курсу з правознавчого) Киïвського унiверситету. Обдарованого юнака залишають в унiверситетi як професорського стипендiата.