<< Главная страница

ГАЙВОРОНСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРIЙОВИЧ 1906 (14.01) - 1972 (13.11)


Василь Андрiйович Гайворонський потрапив за кордон вже сформованим письменником, на творчому рахунку якого було кiлька оповiдань i повiстей, надрукованих у журналi "Лiтературний Донбас" та в iнших перiодичних виданнях. У 1933 роцi Державне видавництво у Харковi видало його книгу "Пугачiвська рудня", але до читачiв вона не дiйшла: головного редактора журналу "Лiтературний Донбас" Г. Баглюка та його заступника В. Гайворонського було заарештовано i звинувачено в троцькiзмi. А щоб широким масам було зрозумiлiше "моральне падiння" цих письменникiв, у редагованому вже iншими редакторами журналi з'явилося таке роз'яснення: "Троцькiстськi дворушники знайшли тепле мiсце у донецькiй письменницькiй органiзацiï. У 1933 роцi були розвiнчанi троцькiсти Баглюк, Соболенко та iншi, а також ïхнi поплiчники Гайворонський i Западинський. Заклятi вороги, якi пролiзли в донецьку органiзацiю, прагнули вiдiрвати письменницьку органiзацiю Донбасу вiд мас, не допускали талановиту лiтературну молодь до органiзацiï i журналу, настирливо друкували в "Лiтературному Донбасi" такi контрреволюцiйнi твори, як роман "Гута" Ковалевського i "Темпи" Соболенка..."
Троцькiзмом як ширмою прикривався лише зовнiшнiй фасад репресiй в Донбасi на початку 30-х рокiв. За цим явищем стояло одне: знищення украïнськоï культури, i про це говорить хоч би той факт, що пiсля арешту Баглюка i Гаиворонського журнал було повнiстю русифiковано. Уже в сьомому номерi за 1935 рiк украïнською мовою було надруковано лише одного вiрша М. Рудя "Нареченiй". Цю ситуацiю коментує В. Гайворонський у своïй автобiографiчнiй довiдцi на адресу видавця з Буенос-Айреса Юлiана Середяка: "На кiнець 1933 року у нас у Донбасi мав вiдбутися з'ïзд письменникiв. Але нi менi, нi Баглюковi, нi комусь iншому з украïнських письменникiв бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росiï, а тому можна сподiватися репресiй проти всього, що украïнське. I цей сподiваний наступ почався з того, що одного дня ГПУ закрило полотнищами машини, на яких друкувався "Лiтературний Донбас", присвячений з'ïздовi, поставило бiля машин озброєну охорону, а вже вночi почалися арешти. Арештовано кiлька душ, в тому числi Баглюка i мене. А решту узяли, пiд догляд. Звичайно, хто мав можливiсть, то повтiкали.
I в такий спосiб, позбувшися украïнцiв, купка росiян-письменникiв (П. Безпощадний, П. Сєвєров) захопила журнал у своï руки, зрусифiкувала його, назвавши по-росiйському- "Литературный Донбасс"...
Пiдтверджують висновки Гайворонського щодо репресiй саме украïнських письменникiв опублiкованi в журналi у кiнцi 1933 року "заходи" по полiпшенню його роботи, де серед кiлькох пунктiв значилось таке: "...В 1934 роцi журнал, який в основному буде виходити росiйською мовою, значно полiпшить вiддiл художньоï прози i поезiï..."
Отак у нашому краï сфабрикований проти троцькiзму процес перетворився в репресiï над дiячами украïнськоï культури. Звiдки ж прийшов у лiтературу В. Гайворонський i якою була його подальша доля?
Як повiдомляє "Украïнська енциклопедiя", що видана у Торонто (Канада) у 1984 роцi, Гайворонський Василь (псевдонiм Гайдарiвський) народився 1 грудня 1906 року у Костянтинiвцi на Донбасi. Був членом лiтгрупи "Забой" i Всеукраïнськоï асоцiацiï пролетарських письменникiв. Висланий 1933 року за межi Украïни. Утiк i жив, переховуючись на Кавказi. У 1944 роцi переïхав до Львова. Звiдти емiгрував до Сполучених Штатiв Америки".
Багато його оповiдань було надруковано у захiдноукраïнськiй емiграцiйнiй перiодицi. Вiн автор оповiдань i новел "Пугачiвська рудня" (1933). "Ще одне кохання" (1946), "А свiт такий гарний" (1962), "Заячий пастух" (1962). Помер 13 листопада 1972 року в Фiладельфiï. Похований на украïнському кладовищу у Баунд-Бруцi.
До сказаного в енциклопедiï необхiдно додати, що, крiм названих творiв Василя Гайворонського, в його доробку є ряд оповiдань та повiстей, виданих у рiзний час. Так, 1963 року в Буенос-Айресi (Бразилiя) у видавництвi вже згадуваного Юлiана Середяка надруковано в календарi альманасi "Мiтла" гумористичне оповiдання "Сенсацiя знiчев'я". А в 1986 роцi у штатi Колорадо (США) вийшов збiрник оповiдань i повiстей "Циркачка".
Як бачимо, географiя видань В. Гаиворонського дуже широка. Це свiдчення є перш за все ознакою непересiчного обдарування письменника, творчiсть якого була в Украïнi пiд забороною.
Про високе поцiнування письменника емiграцiйною громадою може свiдчити i той факт, що вiдомий украïнський культурний дiяч з Австралiï Дмитро Нитченко включив у виданий ним збiрник листiв до нього видатних письменникiв дiаспори i кореспонденцiï нашого земляка. Так, серед прiзвищ Iвана Багряного, Володимира Винниченка, Анатоля Гака (Мартин Задека), Анатолiя Галана (Калиновського), Олекси Кобця (Варавви), Уласа Самчука i Володимира Гжицького (недiаспорянина) бачимо i прiзвище В. Гайворонського. Автор вступноï статтi до цього видання Марко Павлишин зокрема пише, що вона, ця збiрка, являє собою "збiрний автопортрет" украïнських письменникiв, якi творили нашу лiтературу на одному з найтяжчих етапiв нашоï iсторiï, в емiгрантських скитаннях i дiяспорних скрутах". В цiлому творчiсть Гайворонського можна подiлити на два великi перiоди: перший, коли вiн почав друкуватись у 20-х роках в перiодицi Донеччини, а пiзнiше став заступником редактора журналу "Забой" - "Лiтературний Донбас"; другий - не початок сорокових рокiв в Украïнi i далi - до кiнця життєвого шляху в Америцi.
Кожен з цих умовно визначених вiдтинкiв має кардинальнi вiдмiнностi у змiстi написаного письменником. Так, у творчостi В. Гайворонського двадцятих-початку 30-х рокiв переважає виключно виробнича тематика.
В цю пору особливого значення набирає в лiтературi тема Донбасу
- в Москвi наш край оголошується стратегiчною базою побудови спочатку соцiалiзму, а пiзнiше й комунiзму. То ж є закономiрним, що молодий Гайворонський був захоплений хвилею iндустрiальноï теми в лiтературi. Так, зокрема сторiнки його повiстi "Розминовка", яка друкувалася в журналi "Забой" у 1931
-1932 роках, сповненi робiтничого ентузiазму V виконаннi та перевиконанi всiляких планiв: на виробництвi (шахта Пугачiвська) чи в робiтничiй казармi розмови точаться навколо одного й того ж: план, план, план... Виглядає це так, що люди нiби втратили нормальну людську мову, i всi ïхнi проблеми, iнтереси зводяться тiльки до вболiвань за шахту. Хоча автору не можна вiдмовити в умiннi зображувати сцени на виробництвi, будувати дiалоги та давати досить влучнi характеристики героям (правда, як правило, одноплановi).
Iншоï якостi змiсту i тематичноï спрямованостi набувають твори Гайворонського у сороковi та наступнi роки, хоча тема Донбасу i залишається провiдною. Так, в оповiданнi "Циркачка" перед читачами постає рiдна письменниковi Костянтинiвка, в центрi твору - доля дружини репресованого радянського службовця, артистки цирку Марусi, ïï прагнення простого людського щастя в екстремальних умовах сталiнських репресiй.
У повiстi "Свiт такий гарний", написанiй за кордоном, читачам розкривається картина рiдного краю Гайворонського - це доля простих людей невеликого селища Кiндратiвка над Торцем i в Слов'янському курортi, вiдомому на увесь Донбас. Рiдний край письменник не забуває до свого останнього подиху.
У закордонний перiод своєï творчостi звертався В. Гайворонський i до теми життя украïнцiв у Сполучених Штатах. Зокрема, у цих творах розвинувся талант письменника як гумориста. Так, в оповiданнi "Двоє друзiв i мiстер Пiт" показана комiчна ситуацiя, в яку потрапили два емiгранти з Украïни Якiв Куценко i його друг Гаррi Брус, до емiграцiï - Грицько Брусниця. Уявлення про капiталiста, сформованi у комунiстичному суспiльствi, виявились непридатними для оцiнок американськоï дiйсностi. Герой з оповiдання "Сенсацiя знiчев'я" Василь теж потрапляє в смiшну iсторiю на американськiй землi, де його хоча й зустрiли привiтно, все ж не розумiють украïнськоï сентиментальностi i кепкують з нього.
...Далеко, аж за Тихим океаном, в американськiй землi, покоïться прах нашого земляка Василя Гайворонського, якому не пощастило побачити вiльну, оновлювану Украïну. Та вже летить у наш край його талановите слово, сповнене любовi до рiдноï землi й вiри у людське щастя. В.В.Олiфiренко

ГАЙВОРОНСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРIЙОВИЧ 1906 (14.01) - 1972 (13.11)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация