<< Главная страница

ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ IВАНОВИЧ 1945 (7.04) Любов до свого народу, батькiвщини проявляється у поетiв по-рiзному. Виражається вона не тiльки у схиляннi перед героïчним минулим та чеснотами Украïни. Часто поети гострим словом таврували недолiки свого краю, недалекогляднiсть народних мас, бажаючи добра усiм. Так, Леся Украïнка не побоялася назвати свiй народ покiрним рабом за те, що вiн "На себе самохiть кладе кайдани" (вiрш "Слов'янин - раб"). А наш земляк М. Чернявський називав украïнцiв словами "хлоп", "слiпi раби слiпоï сили" за те, що цей хлоп в революцiю


Ївсе нищив i ганьбив. На смерть закон i глузд убив - ("Помста слiпцiв", 1918 р.). Здавалося б, що закладена в нашiй лiтературi традицiя будити народ, називати суспiльнi негативнi явища своïми iменами, матиме своє продовження i в нових поколiннях письменникiв за радянськоï влади, бо ж суспiльний поступ вимагає критичного самоочищення всiх. Та не так на цю позицiю митцiв стали дивитись у двадцятi i пiзнiшi роки. У часи побудови "найпрогресивнiшого суспiльства" ця традицiя була штучно припинена. На думку тодiшнiх (та й пiзнiших керманичiв СРСР) народу потрiбна була тiльки величальна пiсня поетiв про успiхи та перемоги рiдноï партiï, iдей Ленiна i Сталiна. Право на критичне слово мав виключно тоталiтарний режим i письменники, якi йому вiрно служили. Той з поетiв, хто насмiлювався думати i писати про iнше, а тим паче критикувати керiвництво, виключався за це не тiльки з лiтературного процесу, але часто й з самого життя. Однi, як Василь Стус, пiшли за своï переконання на загибель, iншi, як Василь Голобородько, у внутрiшню емiграцiю. Народився Василь Iванович у селi Адрiянопiль на Луганщинi у селянськiй родинi. Закiнчивши украïнську семирiчку, пiшов продовжувати середню освiту в росiйськомовну школу. Про свiй початок дорослого життя поет так розповiдав кореспонденту журналу "Украïна" на початку 90-х рокiв: "1964-го я вступив до Киïвського унiверситету iменi Т. Г.Шевченка й рiк навчався на фiлологiчному факультетi. Потiм склалося так, що в театральному iнституту Володимир Дени-сенко набрав режисерську групу й у нiй не виявилося жодного, який би знав украïнську мову, був причетний до нашоï культури. Отодi Сергiй Параджанов1 i порадив йому запросити навчатися мене. Я згодився. Однак в унiверситетi не розрахувався, до iнституту не перевiвся. Пiсля спiвбесiди походив з мiсяць на навчання й побачив, що там немає науки, що то ремiсниче училище, яке готує ремiсникiв. Поверхово i швидко. Унiверситет я покинув, бо не вiдбув трудовоï практики в колгоспi, а то було страшнiше за академнеуспiшнiсть
- вiдрахували одразу ж. Подав заяву за власним бажанням та й розрахувався, а з 1966 року поновився в Донецькому унiверситетi - на другому курсi..." __________________ 1Вiдомий кiнорежисер, постановник кiнофiльму "Тiнi забутих предкiв" за, одноiменною повiстю М. Коцюбинського (примiт. укладача). Та не втримався Василь i тут. Бо "надiя украïнськоï лiтератури", як назвав поста на V з'ïздi письменникiв Украïни Олесь Гончар (1966 р.), став незручним для периферiйного унiверситету: Голобородько вiдверто висловлювався проти русифiкацiï, проти того, що на украïнському вiддiленнi переважна частина лекцiй читалася росiйською мовою. Крiм того, Василь активно пропагував серед студентства заборонену працю I. Дзюби "Iнтернацiоналiзм чи русифiкацiя?" ...Та й вiршi його були якiсь не такi... В цей час не без вiдома КДБ була "зарiзана" i його перша збiрка вiршiв, яку подав В. Голобородько в одне з киïвських видавництв. Таким чином, за всiма iдеологiчними критерiями того часу молодий поет став небезпечним для правовiрного керiвництва Донецького унiверситету у багатьох вiдношеннях. А дещо пiзнiше трапилось таке: у 1970 роцi в Парижi цей самий вiдкинутий на батькiвщинi рукопис був виданий книгою. Таке явище було нонсенсом у тогочаснiй радянськiй дiйсностi: раз друкують за кордоном
- значить ворог... З того часу i почалася Василева внутрiшня емiграцiя, яка затягнулася майже на двадцять рокiв. Двадцять рокiв замовчування й офiцiйного невизнання. Та iм'я поета випурхнуло за залiзнi радянськi грати: у 1983 роцi в Югославiï була видана антологiя свiтовоï поезiï, яка мала назву "Вiд Рабiндраната Тагора до Василя Голобородька". Збiрник знайомив читачiв Європи з предтечами поезiï ХХ столiття - По , Геббелем Уïтменом, Фетом, Бодлером, Норвiдом, Малларме, Верлениом, Хопкiнсом, Лотреамоном, Рембо, Лафаргом, також з творами поетiв ХХ-го столiття "вiд Рабiндраната Тагора до Василя Голобородька". Можна тiльки уявити, яким стало життя нашого поета-земляка по цей бiк залiзноï брами. Постiйний нагляд "компетентних органiв", натяки односельцiв на те, що продався за долари. А поет не одержував нi копiйки за своï твори, бо його твори видавались у безгонорарних видавництвах... Важкi це були часи для В. Голобородька. Виключений з Донецького унiверситету, повернувся у рiдне село, працював на шахтi, потiм у радгоспi. В Украïнi перша збiрка поета "Зелен день" видана 1988 року тиражем всього тисячу примiрникiв. Але цього було досить. щоб вона стала лiтературним явищем. Iван Дзюба, теж наш земляк, вiдгукнувся в "Лiтературнiй Украïнi" на це видання, давши йому високу оцiнку. Зокрема критик писав, вiдзначаючи найхарактернiше для творчоï манери поета: "У збiрцi "Зелен день" переважають давнi поезiï, але є чимало й нових. Пригадується, колись, у 60-i, думалося: чи наïвнiсть i "дитиннiсть" Василевi, природнi для вiсiмнадцяти-двадцятирiчного юнака, не стануть удаваними й солодкавими, коли прийде зрiлий вiк? I от новi вiршi показали, що цього не сталося. Поет зберiг колишню свiжiсть i наïвнiсть (наïвнiсть як безпосереднiсть переживання, як чистоту душi, а не як самодостатнє невiдання добра i зла), зберiг "дитиннiсть" (як глибину вразливостi та легкiсть уяви), але поєднав ïх iз змужнiлiстю, - хоч вона в нього, як i ранiше, не публiцистична, а явлена саме в неповторному поетичному переживаннi суспiльних явищ, сторiнок нацiональноï iсторiï".
Згодом, у 1990 роцi, киïвське видавництво "Молодь" подарувало читачам ще одну збiрку поета - "Iкар на метеликових крилах". Як i в попереднiх книгах. В. Голобородько не звертається всує до iменi своєï батькiвщини i рiдного народу, хоча вся увага поетичноï снаги автора занурена в образний свiт народних вiрувань, народноï фiлософiï та моралi. Цьому в значнiй мiрi слугує вiршовий розмiр верлiбр, в якому часом вчувається ритм старовинноï думи:


Гей, козаче, чи ти через мiру на радощах вiд перемоги оковитоï впився, чи ти вiд жиру молодого, як собака, сказився,
чи ти у лиху годину iз розумовим Aанджем уродився - ти ж не татарин, а юрба оця - не татарський ясир,
це ж - репатрiанти - - знову русичi - - вiдбитий полон, повернений мiждо мир
християнський.,. Поет не ставить собi за мету спецiально звертатись до фольклорних засобiв, i це спосiб його мислення, який iде вiд iнтуïтивного народного свiтогляду, визначаючи таким чином поетичне кредо автора. Наче сама наша iсторiя проходить рядками поезiй. Це й образ славного Сагайдачного, "який помiж рiднi, що вийшла проводжати, стоятиме, у далеку путь проводжатиме" ("Напучування") , це й згадка про Берестечко - вiчну украïнську печаль (вiрш "Кривий танець"). Та минуле не iснує для Голобородька самодостатньо. Поет напружено шукає в ньому вiдповiдi на пекучi проблеми сьогодення. Вiн питає: "Чому ми такi стали сьогоднi?"
Чи ж не ми самi перемикаємо
телевiзiйний канал,
коли почуємо украïнську пiсню,
бо в пiй спiвається про iнший свiт,
у якому не хочемо жити! Цi слова печуть серце i зараз, коли утвердилась суверенна Украïна, але нацiональна свiдомiсть народу, особливо на сходi, залишається вельми низькою.
Хвилює поета недавня гiрка i печальна iсторiя голодомору ЗЗ-го року, страхiтлива доля украïнського письменства ("Побачення з Косинкою", "По слiдах", "Телесик" та iн.). Василь Голобородько Їфiлолог i не скiльки за освiтою як за глибинним вiдчуттям сутi рiдного слова у його найрiзноманiтнiших нюансах. Яскравим i переконливим прикладом цьому може слугувати роздiл його збiрки вiршiв ЇСлова у вишиваних сорочках - (К., 1999) - ЇУкраïнськi птахи в украïнському краєвидi Ї. Поетом пророблена титанiчна робота над пошуками синонiмiчних рядiв усного народного слова на позначення назв характерних для Украïни птахiв. Та головне тут перш за все в тому, що Голобородько переливає цi назви у форму вартiсного поетичного слова, у своï верлiбри. Ось, для прикладу синонiмiчний ряд на визначення назв широко побутуючого у нашiй краïнi птаха Ївiдомоï усiм горлицi:
Горлице, горлице, ти живеш у лiсi або у садку, але не на подвiр'ï,
ти - дикий голуб, ти голос свiй подаєш, туркочеш i своïм турканням себе називаєш: ти - i туркавка, i туркавонька, i туркавочка,
i туркалка,
ти - i гуркавка, i туркочка, i тукавка,
i тутавка,
ти - i тутайка, i туторка, i турiючка,
i тручка,
ти - i туркало, i туркач, i туртош, i турок,
ти - i торонда, i торомба, ти маєш туркотливе горлечко, ти туркочеш, ти воркочеш, ти - туркотлива горличко - прочищаєш горлечко,
тому ти - i горлиця, i горлице, i горличка, i горленок, ти - i орлиця, i орличка, i орлик, ти так давно живеш поруч iз моïм народом,
iз прачасiв мiй народ перенiс до сьогоднiшнього дня..

Та не тiльки синонiмiчнi ряди є характерними для назв птахiв у вiршах В.Голобородька. Це Їтiльки частина його фольклорних розшукiв. До кожного вiрша про того чи iншого украïнського птаха вiн добирає прислiвя, приказки, загадки, якi Aрунтуються у свiдомостi народного генiя на спостереженнях про них, прикметах , повiрях i навiть на замовляннях. Вiдтворення у поетичному словi багатства назв украïнських птахiв має ще у Василя Голобородька i прагматичне значення. Сам поет про це говорив так:
ЇПобачивши якось птаха, про якого не знаємо навiть назви, ми тiльки одне зауважуємо, на рiвнi безпосереднього спостереження, притаманного не лише людям: це Їптах, але знаючи усе багатство назв птаха, загадку про нього, прислiвя i приказки, повiря i прикмети, заклички i замовляння, повязанi з птахом, ми привносимо все це птаховi, олюднюємо його, а, бачачи птаха в краєвидi, тим самим олюднюємо i дикий, порожнiй без людськоï присутностi краєвид
Ї. У своïх вiршах Василь Голобородько не шукає прямоï вiдповiдi на пекучi проблеми буття, його поезiя - це своєрiдний погляд на людину "з середини, в матерiалi нацiональноï психiки й чуттєвостi, ожилих та оновлених архетипах народноï художностi" (I.Дзюба). Свiт поезiй Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєï iсторiï, вимагає бути уважними до того, що вiдбувається навколо, що чекає нас завтра. Читаючи вiршi поета, можна помiтити небуденнiсть його художнього слова. Сам поет про творчiсть говорить: "...процес народження вiрша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах.. Крик птаха у природi i стан закоханостi людини не мають нiчого спiльного, але в мовi позначенi одним виразом. Я схотiв написати вiрша щоб виправдати якраз оте переносне його значення". I далi: "Буває, напишеш вiрша i не знаєш, з чого вiн народився. Скажiмо, проаналiзувавши потiм уже "Мiждо мир хрещений", я зрозумiв, що вiн побудований на словi "хрести", яке має безлiч значень Їхреститися, озивати когось, бити нагайкою тощо - на цьому вiн вирiс. Може я хотiв написати про щось, але увага моя зупинилась на ньому... Моє слово не вогнисте, в моïй поезiï - метелики, бджоли. Але я засвiдчую перед свiтом, Богом i людьми: тут Украïна, i ви украïнцi". Як бачимо, процес народження вiрша є складним i навiть незбагненим. Тож оцiнюючи поетичне слово нашого земляка, врахуємо непересiчнiсть творчого акту, вслухаємось у високий полiт авторовоï душi. Не будемо поспiшати з миттєвими висновками, а перечитаємо написане, помiркуємо над ним. (Джерело: В.Голобородько.Iкар на метелекових крила. Вiршi. ЇК., 1990; В.Голобородько. Слова у вишиваних сорочках. ЇК., 1999.)

ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ IВАНОВИЧ 1945 (7.04) Любов до свого народу, батькiвщини проявляється у поетiв по-рiзному. Виражається вона не тiльки у схиляннi перед героïчним минулим та чеснотами Украïни. Часто поети гострим словом таврували недолiки свого краю, недалекогляднiсть народних мас, бажаючи добра усiм. Так, Леся Украïнка не побоялася назвати свiй народ покiрним рабом за те, що вiн "На себе самохiть кладе кайдани" (вiрш "Слов'янин - раб"). А наш земляк М. Чернявський називав украïнцiв словами "хлоп", "слiпi раби слiпоï сили" за те, що цей хлоп в революцiю


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация