ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ (1864 - 1902)


Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харкiвщинi в бiднiй сiм'ï паламаря. Вчився в Охтирськiй бурсi (1874
- 1879) та Харкiвськiй духовнiй семiнарiï, де самотужки грунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацiкавлення полiтичною лiтературою, тягнувся до обговорення актуальних суспiльних проблем. За зв'язки з харкiвським гуртком народницькоï органiзацiï
ЇЧорний передiл Ї, поширення забороненоï лiтератури Грабовський у 1882р. був заарештований i виключений з семiнарiï. Перебуваючи пiд гласним наглядом полiцiï, вiн до квiтня 1885р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а пiсля зняття нагляду переïхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут вiн поновлює революцiйну дiяльнiсть. Усi цi роки, починаючи з семiнарiï, Грабовський активно займається самоосвiтою, пробує сили в лiтературнiй творчостi.
У листопадi 1885р. Грабовського беруть на вiйськову службу. Мiсце дислокацiï пiхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв'язкiв з пiдпiльною народницькою органiзацiєю. Проте невдовзi як покара за виступ проти армiйського .начальства його чекало переведення до Туркестанського вiйськового округу. Саме тодi жандармерiï вдалося розкрити його участь в розповсюдженнi вiдозв народникiв; в Оренбурзi Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють. На початку 1888р. вiн був засуджений на п'ятирiчне заслання до Сибiру.
Пiд час перебування у в'язницi Грабовський написав ряд поезiй, окремi з яких у змiненому й переробленому виглядi увiйшли пiзнiше до першоï збiрки. Тут була також створена поема ЇТекiнка Ї. В цей час молодий поет пише вiршi росiйською мовою ЇДрузьям - (поширювався у списках серед полiтичних засланцiв), ЇИз путевых заметок Ї, поему ЇПо Сибири. Из живых впечатлений - (1888, не закiнчена). У дорозi до мiсця заслання Грабовський знайомиться i здружується з членом народовольськоï органiзацiï Н. К. Сигидою. Бути разом ïм довелось недовго: Сигиду вiдправили до жiночоï в'язницi на Кару (де вона загинула восени 1889р.), Грабовського - на поселення в Балаганський округ Iркутськоï губернiï. Поет назавжди зберiг у пам'ятi образ цiєï прекрасноï жiнки, мужньоï революцiонерки, вiрного товариша, присвятивши ïй ряд вiршiв.
На мiсцi вiдбування покари у зв'язку з репресiями самодержавства проти полiтичних засланцiв Грабовський та його товаришi пишуть вiдомий протест ЇРусскому правительству Ї. Ця акцiя стала причиною ще одного - третього - арешту. З серпня 1889 по березень 1892р. поет перебуває в Iркутськiй губернськiй в'язницi i пiсля двох судових процесiв термiн заслання Грабовського збiльшився (з подальшим полiцiйним наглядом). Час перебування в iркутськiй в'язницi був переломним для лiтературноï творчостi Грабовського. Дiставши вiд знайомих деякi вiдомостi про лiтературне життя в Галичинi, вiн зав'язує листування з I. Франком, надсилає вiршi у галицькi часописи (першi його твори з'явились друком у ЇЗорi - за 1890р.). Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу (переклад першоï глави ЇЄвгенiя Онєгiна - О. Пушкiна, фрагментiв ЇФауста - Гете, вiршiв народовольця П. Якубовича та iн.). На цей перiод припадає написання поеми ЇБурятка - (1891). Разом iз товаришами Грабовський був засуджений на поселення у найглухiших мiсцях Схiдного Сибiру. З кiнця 1893 до кiнця 1896р. поетовi довелося проживати у Вiлюйську та населених пунктах Вiлюйського округу. На засланнi Грабовський, використовуючи спогади тутешнiх очевидцiв, написав нарис-життєпис про Чернишевського ( ЇЖитє i слово Ї, 1895). З Вiлюйська Грабовський надсилав у Галичину оригiнальнi й перекладнi вiршовi твори, статтi й нариси. Це дало можливiсть пiдготувати i видати у Львовi збiрки П. Грабовського ЇПролiсок - (1894), ЇТвори Iвана Сурика - (1894, переклади), ЇЗ чужого поля - (1895, переклади свiтовоï поезiï), ЇЗ пiвночi - (1896, оригiнальнi поезiï та переклади). Оригiнальнi поетичнi твори Грабовського є його найвагомiшим внеском в украïнську лiтературу. Проте ними не обмежувалась дiяльна участь поета в лiтературному процесi 90-х рр. У галицьких виданнях друкувалися його нариси, статтi, замiтки, поетичнi переклади. Статтi Грабовського торкаються рiзноманiтних проблем тогочасного громадського i культурного життя на Украïнi, в Сибiру та Галичинi ( ЇЛист до молодi украïнськоï Ї, ЇКоротенькi вiстки з Сибiрi Ї, ЇДещо в справi жiночих типiв Ї, ЇДещо до свiдомостi громадськоï Ї, ЇДещо про освiту на Украïнi Ї, ЇЕкономiчна безвикрутнiсть благословенноï Полтавщини - та iн.). Трагiчне життя подруги поета, спiльницi у боротьбi вiдображено ним у статтi ЇНадiя Костева Сигида. Сумна споминка Ї. Чимало виступiв Грабовського присвячено актуальним проблемам лiтератури. Це бiографiчнi нариси про видатних дiячiв росiйського лiтературного й суспiльного руху ( ЇМикола Гаврилович Чернишевський Ї, ЇМихайло Ларiонович Михайлов Ї), спогади про украïнських письменникiв ( ЇПорфир Кореницький Ї, ЇСпоминки про д-ра В. Александрова Ї), статтi, що мiстять розгляд творчостi Шевченка i Пушкiна та мiркування про ïх значення ( ЇТ. Шевченко в Нижнiм Новгородi Ї, ЇМосковськi переклади творiв Шевченкових Ї, ЇТарас Григорьевич Шевченко Ї, ЇПамяти Т. Г. Шевченко Ї, ЇК пушкинскому вечеру в народной аудитории Ї; останнi три були надрукованi в тобольськiй газетi ЇСибирский листок Ї). Протягом усього творчого життя Грабовський здiйснював величезну роботу як перекладач творiв свiтовоï поезiï. У книгах ЇЗ чужого поля Ї, ЇДоля Ї, ЇЗ Пiвночi - (роздiл ЇПереклади Ї), ЇКобза Ї, в пiдготовленiй, але не виданiй збiрцi ЇХвиля - (1899) вмiщено переклади поетичних творiв iз 25 лiтератур свiту. Украïнською мовою завдяки працi Грабовського зазвучали росiйськi билини, твори Державiна, Жуковського, Пушкiна, Рилєєва, Полежаева, Лермонтова, Тютчева, Огарьова, О. К. Толстого, Курочкiна, Некрасова, Добролюбова, Михайлова, Минаева, Плещеева, Майкова та iн. Грабовському належать переклади двох поем Байрона ( ЇШiльйонський в'язень Ї, ЇЗамок Альва Ї), двох поем Бернса ( ЇХома Баглай - (в оригiналi ЇТом О'Шантер Ї) та ЇСтарчача гульня Ї), вiршiв Шеллi, Саутi, Вордсворта, Теннiсона, Лонгфелло, Е. Браунiнг, Гете, Уланда, Гейне, Ленау, Фрейлiграта, Гервега, Леопардi, Беранже, Гюго, Дюпона, Барб'є, Метерлiнка та iн. Значне мiсце у перекладах Грабовського займають поети слов'янських (чеськоï, словацькоï, болгарськоï, польськоï, сербськоï, хорватськоï, словенськоï, лужицькоï), скандiнавських (шведськоï, норвезькоï, фiнськоï) та угорськоï лiтератур. Поет-перекладач мрiяв про видання украïнською мовою творiв угорського поета Петефi та iталiйськоï поетеси Ади Негрi. Одним з перших на Украïнi звернувся Грабовський до грузинськоï (Чавчавадзе, Бараташвiлi, Церетелi), вiрменськоï (Iсаакян, Туманян), естонськоï (Лiдiя Койдула, Крейцвальд) поезiï. Цiкавим явищем є створення збiрника ЇПесни Украины - (за життя поета не був надрукований) - спроба популяризацiï росiйською мовою кращих поетичних творiв украïнських поетiв XIX ст. Переклади Грабовського (сам автор часто називав ïх Їпереспiвами Ї) мають рiзний рiвень вiдповiдностi оригiналам. Неусталенiсть перекладацьких принципiв та вiдсутнiсть першоджерел, спричиненi злигоднями заслання, позначилися на створенiй Грабовським Їантологiï свiтовоï поезiï Ї, але не применшують ïï значення, особливо для свого часу. Своєрiднiстю перекладацькоï дiяльностi Грабовського є й те, що поет здебiльшого щедро наснажував перекладний твiр пафосом й iдеями власноï творчостi.
В кiнцi 1896р. Грабовський дiстав змогу виïхати в Якутськ - губернське мiсто, де значно активнiше протiкало життя полiтичних засланцiв. Тут остаточно були сформованi збiрка перекладiв ЇДоля - (вийшла у Львовi в 1897р.), а також збiрка оригiнальних i перекладних поезiй
ЇКобза Ї, надiслана Б. Грiнченку на Украïну i видана в Чернiговi 1898р. Грiнченку було надiслано й рукопис перекладiв творiв украïнських поетiв росiйською мовою, але вони не побачили свiт. Значну роль в украïнському лiтературному процесi вiдiграла написана на засланнi стаття Грабовського ЇДещо про творчiсть поетичну - ( ЇЗоря Ї, 1897). В нiй Грабовський аргументовано спростовує теорiю Їмистецтва для мистецтва Ї, обстоює тенденцiйнiсть мистецтва, його реалiзм, ратує за прогресивний свiтогляд як одну з запорук створення справжньоï лiтератури. Розробка проблематики цiєï статтi своєрiдно продовжена Грабовським у листах до Б. Грiнченка 1897
- 1902 рр. У 1899р. Грабовський здiйснює переïзд з Якутська в Тобольськ, по дорозi роблячи нетривалу зупинку в Iркутську. В Тобольськ поет прибув у вереснi 1899р. Цьому мiсту судилося бути останнiм у його життi. Грабовський мешкав ще в кiлькох сусiднiх населених пунктах, проте йому так i не пощастило повернутися на Украïну, як вiн про це мрiяв. Майже весь вiльний час поета поглинала малооплачувана i виснажлива робота (коректором у редакцiï, у ветеринарному управлiннi, приватнi уроки тощо). Роки заслання вкрай пiдiрвали його здоров'я, в Тобольську вiн дуже хворiв. Проте й у таких умовах Грабовський не залишає лiтературноï роботи, готується видавати зiбрання творiв, пише новi вiршi. На цей перiод припадає iнтенсивне, цiнне з iсто-рико-лiтературного погляду листування Грабовського з Б. Грiнченком.
Помер Грабовський 12 грудня 1902р. у Тобольську, похований згiдно заповiту на кладовищi поруч з декабристами.

ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ (1864 - 1902)