<< Главная страница

ГригорIй ГРИГОР'ЄВ


Григор'єв Григорiй Прокопович народився 21 серпня 1898 року в Києвi у багатодiтнiй робiтничiй сiм'ï. У п'ятнадцятирiчному вiцi через матерiальну скруту найнявся переписувачем у казенну палату, а затим влаштувався рахiвником в управлiння Пiвденно-Захiдноï залiзницi.
Аби прогодувати велику сiм'ю, батько майбутнього письменника пiдробляв гардеробником в оперному театрi, в якому мати працювала прибиральницею. Це сприяло тому, що Григор'єв у ранньому дитинствi перейнявся особливою шанобою до сценiчного дiйства. I коли став на самостiйний шлях життя, пiсля роботи вiдвiдував Музично-драматичнi курси iменi Лисенка, якими керувала дочка Михайла Старицького Марiя. Саме завдяки ïï клопотанням його прийняли статистом-хористом у театр Миколи Садовського. Згодом був артистом у театрi украïнськоï драми пiд керiвництвом Панаса Саксаганського, водночас працюючи за сумiсництвом касиром у Держбанку.
Голодного 1921 року перейшов на роботу в профспiлку цукровикiв - керував самодiяльнiстю на цукроварнях Смiлянського повiту. На цей час припадає початок його лiтературноï дiяльностi. Пiсля закiнчення Киïвського кiноiнституту (1934) регулярно друкував статтi i рецензiï з питань лiтератури, музики, театру, образотворчого мистецтва в журналах "Радянське мистецтво", "Театр", "Радянське кiно", "Искусство", "Советский театр".
З 1934 року працював асистентом режисера на Киïвськiй кiностудiï художнiх фiльмiв, але 1937 року зненацька був звiльнений "за скороченням штатiв". З великими труднощами влаштувався на педагогiчну роботу. Проте ненадовго. 14 грудня 1937 року був заарештований i невдовзi без пред'явлення звинувачення, без суду вiдправлений в Колимськi концтабори.
"Щасливий випадок зiткнув мене через рiк iз моïм киïвським слiдчим, - згадував через багато лiт Григорiй Прокопович. - I вiн, тепер в'язень, змушений був визнати, що мене репресовано за брехливими наклепами. Про це дав свiдчення на письмi. Начальник табору надiслав це свiдчення до Москви, i наприкiнцi 1941 року надiйшла вiдповiдь: мою справу переглянуть лише пiсля вiйни... У вереснi 1946 року мене звiльнили. Офiцiйно був реабiлiтований у березнi 1958 року".
Опинившись на волi. тривалий час учителював по селах Киïвщини. 1959 року нарештi пощастило перебратися на постiйне мешкання до рiдного мiста Лише вийшовши на пенсiю, Григор'єв змiг цiлковито вiддатися творчiй роботi. В останнi роки життя вiн написав публiцистично-документальнi книжки "У старому Києвi" (1961), "Украïна танцює" (1964), "Що було, те бачив" (1966), "Цiкавi бувальщини" (1966), "Чарка меду" (1969).
Помер 29 серпня 1971 року. Олекса Мусiєнко ЛУ 29 (4438) 19.07.1991
ГригорIй ГРИГОР'ЄВ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация