<< Главная страница

Катря Гриневичева (1895 - 1947)


Катря Гриневичева належить до того кола письменникiв, яке з'явилося на обрiï украïнськоï лiтератури на початку XX ст. Вона формувалася у колi прогресивних, демократично настроєних лiтераторiв Захiдноï Украïни, пiдтримувала дружнi стосунки з В. Стефаником, Марком Черемшиною, О. Кобилянською, О. Маковеєм, Г. Хоткевичем. Найбiльше орiєнтувалася вона на I. Франка, який перший помiтив ïï небуденний письменницький талант i почав друкувати ïï твори у редагованих ним виданнях. К. Гриневичева (Катерина Василiвна Гриневич) народилася 19 листопада 1875р. у мiстечку Винники бiля Львова в родинi дрiбного службовця. Коли дiвчинцi минуло три роки, ïï батьки переïхали до Кракова. Тут i минули дитячi й шкiльнi роки, тут закiнчила польську вчительську семiнарiю й розпочала писати польською мовою. У семiнарiï було заведено факультативне вивчення украïнськоï мови для тих майбутнiх учительок, що мали працювати в Галичинi, i К. Гриневичева починає вивчати рiдну мову. На цей час припадає ïï зустрiч iз В. Стефаником, який схилив молоду письменницю до украïнськоï лiтератури. Пiсля закiнчення семiнарiï дев'ятнадцятилiтня вчителька повертається до Львова, де й прожила майже усе життя. Крiм лiтератури, займалася редакцiйно-видавничою справою, стала однiєю з активних дiячок жiночого руху в Галичинi. Останнi роки прожила в Нiмеччинi, де й померла 25 грудня 1947р. Перша збiрка К. Гриневичевоï "Легенди i оповiдання" (1906) була популярним чтивом, основу книжки становлять оповiдi, присвяченi тяжкому й безпросвiтному життю бiдарських дiтей. Письменниця добре знала дитячу психологiю, бачила, за яких тяжких умов зростали й виховувалися дiти галицькоï бiдноти, тому багато сил вiддала народному вихованню, формуванню шкiльноï лектури. У 1910 - 1912 pp. вона редагувала дитячий журнал "Дзвiнок" (Львiв 1890 - 1914). Враження, пережитi пiд час першоï свiтовоï вiйни, покладенi в основу збiрки "Непоборнi" (1926), яка принесла письменницi широке визнання поряд з творами на антивоєнну тему В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкiва, О. Кобилянськоï, повiстю О. Турянського "Поза межами болю". Основою iсторичних повiстей К. Гриневичевоï "Шестикрилець" (1935) та "Шоломи в сонцi" (1928) стали подiï на Галицько-волинськiй землi другоï половини XII - початку XIII ст. Авторка спирається на iсторичнi джерела, а також використовує тогочаснi працi М. Грушевського, I. Линниченка, М. Кордуби, I. Шараневича, Д. Зубрицького. Увага письменницi зосереджується на основних подiях життя князя Романа Мстиславича: подорож до Угорщини, одруження з Рюрикiвною, похiд на ятвягiв, боротьба з великим боярством, укрiплення захiдних кордонiв, змiцнення зв'язкiв iз пiвднем, боротьба з половцями, посилення єдностi Русi, незгода з Рюриком Киïвським, похiд на Польщу i смерть володаря. Повiсть склав своєрiдний цикл оповiдань, об'єднаних спiльним героєм та iдейним пафосом. Письменниця творить культ свого героя - людини, воïна, князя, розумiє й виправдовує духовну самотнiсть, твердiсть у боротьбi з боярською опозицiєю. Романа Мстиславича зображено за рiзних обставин, i скрiзь вiн - розумний полiтик i дипломат, хоробрий воïн, лицар честi й доброти, великий будiвничий своєï держави. Боротьба за спадщину Романа Мстиславича була не менш тривалою i жорстокою, нiж та, яку вiн вiв, об'єднуючи i змiцнюючи Галицько-Волинське князiвство. Про це йдеться у повiстi "Шоломи в сонцi", яка хронологiчно продовжує "Шестикрильця", але має вже iншу тональнiсть. Головним героєм твору виступає народ, вiн дає вiдсiч угорським окупантам Галича, стримує польський натиск на Волинь, розбиває Рюрика Киïвського з його найманцями. Героïчною смертю у цiй битвi гине i дiвчина Ясиня, один iз найсвiтлiших жiночих образiв К. Гриневичевоï.
К. Гриневичева виробила власний стиль письма, ïï мова дещо архаïзована, як це й належить iсторичному полотну, збагачена давньоруською лексикою, взiрцями давньоï календарно-обрядовоï поезiï. Сучасники докоряли ïй за iсторизм мовлення, ускладненiсть образно-стильовоï системи. Письменниця дещо вiдiйшла од традицiйноï оповiдальностi. Їï стиль розрахований на емоцiйне, образне сприйняття подiй. Можна визнати, що К. Гриневичева свiдомо культивує стиль лiтературного бароко з його багатою орнаментикою, вишуканiстю й вибагливiстю вислову, високою поетичною насиченiстю образу. Динамiчний сюжет ïï традицiйноï iсторичноï повiстi заступають ряди розрiзнених величних i барвистих картин. Сучасного читача, призвичаєного до ясного й прозорого тексту, можуть вразити незвичайнi художнi засоби письменницi, ïï примхливi синтаксичнi конструкцiï, iнодi досить заплутанi структури, оригiнальний словник. Багатий i розмаïтий декоративний реквiзит є складовою частиною лiтературного мислення письменницi.
Повiстi К. Гриневичевоï вияскравлюють цiкаву й напружену сторiнку iсторiï нашоï батькiвщини. Письменниця оживила iсторiю, привернула увагу до тих iсторичних осiб та безiменних героïв, якi в грiзну годину будували свою державнiсть, захищали ïï вiд ворожих нападiв i внутрiшнiх чвар.


О. Мишанич Iсторiя украïнськоï лiтератури ХХ ст. - Кн. 2. - К.: Либiдь, 1998.

Катря Гриневичева (1895 - 1947)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация