<< Главная страница

Микола Хвильовий (1893 - 1933)


Микола Хвильовий - украïнський прозаïк, поет, публiцист, один з основоположникiв пореволюцiйноï украïнськоï прози. Народився Микола Григорович Фiтiльов (таке справжнє прiзвище письменника) 13 грудня 1893р. в селищi Тростянець, нинi райцентр Сумськоï областi. Брав участь у першiй свiтовiй та громадянськiй вiйнах, з 1921p. - живе й працює в Харковi, де активно заявив про себе як один з органiзаторiв лiтературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних лiтературних органiзацiй - ЇГарту Ї, ЇВАПЛIТЕ Ї, ЇПролiтфронту Ї. Цикли памфлетiв М. Хвильового - ЇКамо грядеши? Ї, ЇДумки проти течiï Ї, ЇАпологети писаризму Ї, полемiчний трактат ЇУкраïна чи Малоросiя? - сконденсували в собi все багатоманiття думок та iдейно-естетичних шукань перiоду лiтературноï дискусiï в Украïнi (1925 - 1928 pp.). Цi публiцистичнi твори (а також його роман ЇВальдшнепи Ї) викликали гостру реакцiю вульгарно-соцiологiчноï критики та партiйних ортодоксiв. Центральною для Хвильового - полемiста та публiциста - була проблема iсторичного буття Украïни, украïнськоï культури. Заперечуючи москвофiльськi тенденцiï частини тогочасних лiтераторiв, Хвильовий проголошував орiєнтацiю на Європу, на стилi та напрями європейського мистецтва. ЇВiд росiйськоï лiтератури, вiд ïï стилiв украïнська поезiя мусить якмога швидше тiкати. Поляки нiколи б не дали Мiцкевича, коли б вони не покинули орiєнтуватись на московське мистецтво. Справа в тому, що росiйська лiтература тяжить над нами в вiках як господар становища, який привчав нашу психiку до рабського наслiдування... Наша орiєнтацiя - на захiдноєвропейське мистецтво, на його стиль, на його прийоми
Ї. Першi поетичнi збiрки М. Хвильового - ЇМолодiсть - (1921), ЇДосвiтнi симфонiï - (1922), поема ЇВ електричний вiк - (1921), якi були позначенi впливами неоромантизму та iмпресiонiзму, дiстали досить високу оцiнку тогочасних лiтературознавцiв (С. Ефремов, Ол. Дорошкевич), але якнайповнiше свiй талант М. Хвильовий розкрив в жанрi новели чи оповiдання (переважно короткого, з виразним лiрико-романтичним чи iмпресiонiстичним забарвленням). Збiрка його прозових творiв ЇСинi етюди - (1923) стала якiсно новим етапом в розвитку тогочасноï украïнськоï лiтератури, вiдкрила для неï новi естетичнi обрiï. Центральною для творчоï манери М. Хвильового залишає Їться проблема людини, людини в ïï стосунках з революцiєю та iсторiєю, людини, яка спiзнала весь трагiзм буття сучасного ïй свiту. В людськiй масi, у вирi революцiйних подiй письменник виокремлює, найперше, людську iндивiдуальнiсть з ïï пориваннями до високоï, часом недосяжноï мети, однак вiн не заплющував очей i на драматичну невiдповiднiсть проголошуваного високого iдеалу та його реального втiлення. Романтично забарвленi героï Хвильового найчастiше вступають у гострий конфлiкт iз своïм часом, його одновимiрною буденнiстю. Редактор Карк - головний герой однойменноï новели - лише в своïх мрiях повертається до часу нацiональноï революцiï, коли свiт iснував ще в своïй цiлiсностi, не розiрваним мiж мрiєю та реальнiстю. Але його персонажi - це не лише жертви iсторiï, часом вони самi, своïми дiями спричиняють ïï трагедiйнiсть. Конфлiкт гуманiзму та фанатизму осмислюється тут в усiй своïй повнотi. Для чекiста - головного героя новели ЇЯ (Романтика) - - такий конфлiкт постає в своïй особливiй гостротi: в iм'я абстрактноï iдеï, в iм'я доктрини вiн має власноруч розстрiляти свою матiр, але знищення iншоï особистостi - це водночас i знищення свого людського єства, в такiй ситуацiï неминучого вибору перед героєм постає дилема: самознищення чи вiдродження людського, гуманiстичного начала, вiдродження, найперше, в собi самому. Емоцiйне враження вiд твору посилюється й тим, що це - сповiдь героя, розповiдь вiд першоï особи. Взагалi, для М. Хвильового було характерне руйнування традицiйних сюжетно-оповiдних моделей украïнськоï прози. Система розiрваних фраз, мальовничi епiтети, своєрiдна ритмiчна органiзацiя прози - це ознаки його лiрико-орнаментальноï манери письма. Саме такий стиль характерний для бiльшостi його новел та оповiдань, вiн допомагає автору радикально розiрвати з елементами народницько-просвiтянськоï традицiï.
Однак письменник змушений був iснувати в умовах творчоï несвободи. Хвильового звинувачували в антипартiйностi, Їукраïнському буржуазному нацiоналiзмi Ї, Їнамаганнi вiдiрвати украïнську культуру та лiтературу вiд культури росiйськоï Ї. В атмосферi шаленого цькування, передчуваючи наближення тотального терору, М. Хвильовий покiнчив життя самогубством 13 травня 1933p.

Микола Хвильовий (1893 - 1933)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация