Карпенко-Карий Iван Карпович (1845-1907) драматург, актор, режисер, театральний дiяч Народився Iван Карпович Тобiлевич 17 (за старим стилем - 29) вересня 1845 р., с. Арсенiвка Бобринецького повiту Херсонськоï губернiï (тепер Новомиргородського району Кiровоградськоï областi) у родинi збiднiлого шляхтича - управителя помiщицьких маєткiв. З 1859 року, закiнчивши з вiдзнакою Бобринецьке трикласне повiтове училище, служив писарем у канцелярiï полiцiйного пристава (м. Мала Виска, тепер Кiровоградськоï областi), в мiськiй ратушi Бобринця, канцелярським служителем, потiм писарем Бобринецького повiтового суду. З 1965 р.


- у м. Єлисаветград Херсонськоï губернiï, працює в повiтовому, потiм
- у мiському полiцiйному управлiннi. У 1868-1869 рр. - секретар мiського полiцiйного управлiння у Херсонi. Тут товаришував iз колишнiм членом Кирило-Мефодiïвського братства Д.Пильчиковим. 1869 року одружився з Н.К.Тарковською. 1871 року неподалiк м. Єлисаветград на землi, що дiсталася дружинi у спадок, заклав садибу, яку пiсля смертi дружини назвав на ïï честь Надеждiвкою (тепер - заповiдник-музей I.К.Карпенка-Карого Хутiр Надiя). 1883 р. за зв
Їязок з украïнськими революцiйними гуртками i постачання паспортiв революцiонерам був увiльнений зi служби i невдовзi засланий на три роки (потiм строк заслання подовжили) у м. Новочеркаськ пiд гласний нагляд полiцiï. На засланнi одружився вдруге, з С.В.Дiтковською. Згодом гласний нагляд було замiнено на негласний (тривав до 1895 р.). Родина Тобiлевичiв отримала дозвiл повернутися до х. Надiя. У 1888-1890 рр. I.К.Тобiлевич - актор трупи М.К.Садовського. Вийшовши звiдти разом iз П.К.Саксаганським, створив "Товариство росiйсько-малоросiйських артистiв пiд керiвництвом П.К.Саксаганського", яке на межi столiть було найкращим украïнським театральним колективом. На його базi 1900 р. виникла знаменита "Малоросiйська трупа М.Л.Кропивницького пiд керiвництвом П.К.Саксаганського i М.К.Садовського, за участю М.К.Заньковецькоï", а пiсля виходу з неï двох останнiх та М.Л.Кропивницького - "Товариство малоросiйських артистiв пiд керiвництвом П.К.Саксаганського за участю Iвана Карпенка-Карого" (1905-1907 рр.). Помер 2 (15) вересня 1907 р. у Берлiнi. Похований у с. Карлюгiвка Кiровоградськоï областi. Найбiльше уславився Iван Карпенко-Карий як драматург. Першi твори з Їявилися 1883 року (оповiдання "Новобранець"). Усього написав 18 оригiнальних п
Їєс, для яких характерними є жанрове розкриття (психологiчнi драми, мелодрами, драматичнi балади, сатиричнi комедiï, трагедiï, лiричнi комедiï, трагiкомедiï, гротеск, фарс), варiантнiсть тлумачення образiв, музичнiсть i фiлософiчнiсть у поєднаннi iз побутовизмом, дотичнiсть до свiтовоï культури (паралелi з творчiстю Шекспiра, Кальдерона, Бомарше, Гоголя та Островського, образами тогочасноï зарубiжноï драматургiï), бiблiйнi мотиви i колiзiï, особлива концепцiя жiнки (серед жiночих образiв практично вiдсутнi негативнi персонажi). Значним кроком у побутово-психологiчних п Їєсах Карпенка-Карого, порiвняно з попередниками, було подолання народницького етнографiзму й мелодраматично-оперетковоï форми подачi матерiалу. В європейськiй критицi (зокрема, слов Їянських краïн) знаходимо зiставлення характерiв драматургiï Карпенка-Карого з типами П.Гвездослава, Б.Нушича, I.Вазова. На цьому 1908 р. наголошувала основоположник болгарського театрального мистецтва Адрiана Будовська. Чимало слушних мiркувань щодо неординарностi Карпенка-Карого як драматурга знаходимо в чеських перiодичних виданнях "Злата Прага", "Звон", "Свободна земле". Про нього вiдгукувалися такi вiдомi свiтовi особистостi, як Iндржi Гонзл, Ян Копецьки, Славiк Бедрiх та iншi. Польською мовою твори драматурга перекладав вiдомий перекладач Е.С.Бури. Першою украïнською п Їєсою, поставленою 1907 року у Вiннiпезi (Канада), стала драма I.К.Карпенка-Карого "Бурлака", наступною - комедiя "Мартин Боруля" (1908 р.), третьою - iсторично-побутова п Їєса "Чумаки" (1910 р.). На сторiнках англо- i франкомовних видань Канади було вмiщено вiдгуки i рецензiï на цi вистави. Протягом десятирiч вiдгуки про творчiсть I.Карпенка-Карого з Їявлялися в перiодичних виданнях США, Нiмеччини, Австрiï, Аргентини. Вершиною всiєï дореволюцiйноï украïнськоï драматургiï стала трагедiя "Сава Чалий" (1899, опублiкована 1900 р.) Йдеться про конкретну iсторичну особу XVIII ст., ватажка украïнських повстанцiв, котрий перекинувся на бiк ворога. В п Їєсi широко вiдтворено картини нацiонально-визвольноï боротьби, i водночас вона сповнена високоï поезiï, позначена тонким психологiзмом. Працюючи на сценi з 1889 р. i до кiнця життя як професiйний актор, I.Тобiлевич створив ряд неповторних сценiчних образiв, якi є справжнiм скарбом створюваного ним реалiстично-побутового театру i передумовою виникнення модерного театру. Його акторська палiтра мала широкий дiапазон - вiд яскраво комедiйних (Мартин Боруля, Терешко Сурма, Прокiп Шкурат) до героïчно-романтичних (Назар Стодоля) образiв. Для Тобiлевича-актора, за свiдченням сучасникiв, було характерним фiлософське розумiння й узагальнення життя. Вiн сягав вершин простоти i правдивостi, опираючись на психологiчну заглибленiсть, безпосереднiсть i щирiсть гри. Кожен його персонаж позначений особливим украïнським колоритом.
Карпенко-Карий Iван Карпович (1845-1907) драматург, актор, режисер, театральний дiяч Народився Iван Карпович Тобiлевич 17 (за старим стилем - 29) вересня 1845 р., с. Арсенiвка Бобринецького повiту Херсонськоï губернiï (тепер Новомиргородського району Кiровоградськоï областi) у родинi збiднiлого шляхтича - управителя помiщицьких маєткiв. З 1859 року, закiнчивши з вiдзнакою Бобринецьке трикласне повiтове училище, служив писарем у канцелярiï полiцiйного пристава (м. Мала Виска, тепер Кiровоградськоï областi), в мiськiй ратушi Бобринця, канцелярським служителем, потiм писарем Бобринецького повiтового суду. З 1965 р.