АДРIАН КАЩЕНKО (1858 - 1921)


Кащенко Адрiан Феофанович - один з найпопулярнiших украïнських письменникiв на початку XX ст. Автор численних прозових творiв про вiкопомну героïку Запорозькоï Сiчi. Його перу належать оповiдання - "Запорожська слава", "На руïнах Сiчi", "Мандрiвка на пороги", у повiстях "З Днiпра на Дунай", "Зруйноване гнiздо" вiн показав трагiчну долю козацтва пiсля знищення Запорозькоï Сiчi. Створив галерею портретiв нацiональних героïв Украïни у творах: "Над Кодацьким порогом" (Про гетьмана Iвана Сулиму); "Гетьман Сагайдачний", "Кость Гордiєнко-Головко - останнiй лицар Запорожжя".






Адрiан Кащенко (1858 - 1921)
Адрiан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родинi Феофана Гавриловича Кащенка, родовiд якого сягає часiв Запорозькоï Сiчi в пору ïï розквiту. Батько був небагатим помiщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашiвськоï волостi Олександрiвського повiту Катеринославськоï губернiï. Сiм'я Кащенкiв була великою - п'ятеро хлопцiв i чотири дiвчини. Всi дiти здобули грунтовну освiту та добре виховання. Двом iз них - найменшому Адрiановi та старшому вiд нього на три роки Миколi - судилося вiдiграти помiтну роль в iсторiï культури свого народу.
В багатодiтних сiм'ях дiти рано стають самостiйними, часто старшi виховують молодших. Так було i в Кащенкiв. Спокiйний i мрiйливий Адрiан мав собi за наставника енергiйного та заповзятливого Миколу. В дорослому життi ïхнi iнтереси розiйшлися. Микола Кащенко став знаменитим ученим з двома докторськими дипломами, дiйсним членом АН УРСР. Вiн був засновником i директором Киïвського ботанiчного саду. Адрiан обрав собi невдячну долю украïнського лiтератора. Провчившись всього три роки в гiмназiï, А. Кащенко вступив до юнкерського училища. Але, на вiдмiну од найстаршого брата, який дослужився до генерала, Адрiан не зробив вiйськовоï кар'єри. Прослуживши кiлька рокiв офiцером, вiн, як свiдчить брат Микола, вступив на дрiбну службу в управлiння залiзницi (був контролером у поïздах). Оселившись у Катеринославi, одружився, купив маленький будиночок на вулицi Польовiй, з невеликоï платнi допомагав навiть старим батькам, а коли в 1888 роцi померла мати, вiн узяв на своє утримання батька i доглядав його до смертi. Своï ж глибокi душевнi запити задовольняв посильною працею на нивi украïнського письменства. Одного разу Кащенко хотiв поселитися в Києвi, ближче до украïнського нацiонально-культурного життя, до брата, та з цього нiчого не вийшло. Вiн продав власну хату, щоб купити собi оселю на однiй iз киïвських круч. Грошi поклав у банк, який збанкрутував на другий же день, i всi його заощадження пропали. Довелось далi тягнути лямку контролера. Начальство його перекидало з мiсця на мiсце: спочатку - в Перм, згодом - у Петербург, де вiн став помiчником головного контролера залiзницi, далi в Туапсе - головним контролером залiзницi, що будувалася, i, нарештi, знову до Катеринослава. Приïхавши в 1913 роцi до Києва, вiн прицiнювався до однiєï хатини, що височiла на Лук'янiвському горбi, пiд яким стоïть Кирилiвська церква, та з'ясувалось, що вона не по кишенi. Не пощастило А. Кащенку i в сiмейному життi. Дружина, свавiльна, сварлива особа, часто кидала його i врештi покинула остаточно, але з умовою, що вiн утримуватиме ïï довiку. Востаннє А. Кащенко приïхав до Києва восени 1917 року. Пiсля перенесеного iнсульту письменник хотiв одержати сяку-таку пенсiю вiд новоï влади, бiля керма якоï стояли його кумири М. Грушевський та В. Винниченко. Пенсiï вiн не одержав, бо молода республiка потребувала таких сумлiнних працiвникiв, як А. Кащенко. Повернувшись до Катеринослава, працював далi з поновленим завзяттям.
Протягом 1917 - 1919 рокiв Кащенко опублiкував найбiльше своïх творiв. Так сталось не тому, що тодi вiн ïх найбiльше написав. У попереднi роки А. Кащенко теж писав, не покладаючи рук. Тiльки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творiв навiть пiсля революцiï 1905 - 1907 рокiв не могли бути видрукуванi з цензурних мiркувань. I лише в 1917 - 1918 роках, коли в Катеринославi з'явилось Украïнське видавництво, яке невдовзi стало видавництвом Кащенка, вiн змiг надрукувати своï давнiшi та щойно написанi твори. А. Кащенко не щадив себе в роботi, i хвороба знову звалила його. Останнi пiвтора року вiн був прикутий до лiжка. Помер А. Кащенко 16 березня 1921 року. Лiтературний доробок письменника не такий уже малий, як на його життєвi умови, ще не зiбраний i зовсiм не вивчений. На Радянськiй Украïнi знайомство з А. Кащенком тривало до 1933 року, на Захiднiй - рокiв на дванадцять довше. В роки культу i застою на його книги було накладено категоричне табу. Пiсля майже шести десятилiть мовчання А. Кащенко знов заговорив до нових своïх читачiв, починаючи вiд наймолодших i кiнчаючи тими, якi щось пам'ятають про нього ще з лiт своєï юностi.


АДРIАН КАЩЕНKО (1858 - 1921)