МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ


(1864 - 1915) Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вiнницi в сiм'ï дрiбного урядовця. Дитинство та юнiсть майбутнього письменника минули в мiстечках i селах Подiлля, куди переводили батька по службi. Освiту здобував у Барськiй початковiй школi (1875 - 1876) та Шаргородському духовному училищi (1876 - 1880).
Коцюбинський почав пробувати своï сили в лiтературi рано, брався за поезiю, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницькоï дiяльностi, справжнiм покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаïка до нас дiйшли оповiдання ЇАндрiй Соловiйко, або Вченiє свiт, а невченiє тьма - (1884), Ї21-го грудня, на введенiє - (1885), ЇДядько та тiтка - (1885). Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. - львiвський дитячий журнал ЇДзвiнок - опублiкував його вiрш ЇНаша хаткаЇ. В цьому ж роцi вiн побував у Львовi, встановивши творчi контакти з мiсцевими лiтераторами та видавцями, зокрема Франком. Поïздка поклала початок постiйному спiвробiтництву Коцюбинського в захiдноукраïнських виданнях. На початку 1891р. вiн ïде в с. Лопатинцi на Вiнниччинi, де поєднує роботу домашнього вчителя в родинi мiсцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народноï мови, культури i розпочинає серйозну лiтературну працю. За один 1891 рiк з-пiд його пера виходять оповiдання ЇХаритяЇ, ЇЯлинкаЇ, ЇП'ятизлотникЇ, повiсть ЇНа вiруЇ, вiршована казка ЇЗавидющий братЇ. Твори привернули увагу лiтературноï громадськостi, засвiдчили, що в украïнську прозу прийшов талановитий художник. На початку 90-х рр. частина молодоï украïнськоï iнтелiгенцiï, перейнятоï лiберально-просвiтительськими iдеями, утворює органiзацiю
ЇБратство тарасiвцiвЇ, з учасниками якоï Коцюбинський деякий час пiдтримував зв'язок. Цей зв'язок вiдбився на його творчостi. У казцi ЇХо- (1894) Коцюбинський пiдносить значення лiберально-просвiтительськоï дiяльностi.
Роки перебування Коцюбинського на урядовiй службi в Молдавiï i Криму дали життєвий матерiал для його творiв ЇДля загального добра- (1895), ЇПе-коптьор- (1896), ЇПосол вiд чорного царя- (1897), ЇВiдьма - (1898), ЇВ путах шайтана - (1899), ЇДорогою цiною - (1901), ЇНа каменi - (1902), ЇУ грiшний свiтЇ, ЇПiд мiнаретами - (1904). Одним iз свiдчень того, що Коцюбинський своïми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межi локальних проблем, є те, що його повiсть ЇДля загального добра - була надрукована в перекладi росiйською мовою у журналi ЇЖизнь - (1899, кн. 12). Багата творчими здобутками п'ятирiчна служба у фiлоксернiй комiсiï стала перiодом iнтенсивного зростання письменника Залишивши роботу в комiсiï, вiн пiсля безуспiшноï спроби влаштуватися на роботу в Чернiговi, де жила сiм'я, ïде до Житомира i займає рiзнi посади в редакцiï мiсцевоï газети
ЇВолыньЇ. На початку 1898р. Коцюбинський нарештi дiстає роботу в чернiгiвському земствi.
Важливим моментом свiтоглядно-художньоï еволюцiï Коцюбинського було оповiдання ЇЛялечка - (1901). У ЇЛялечцi - Коцюбинський постає визначним майстром психологiчного аналiзу. Зосередження уваги на психологiчних колiзiях стає визначальною рисою творчостi Коцюбинського.
Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з минулого украïнського народу - ЇНа крилах пiснi - (1895) i ЇДорогою цiною - (1901). Їх єднає романтично-пiднесена, героïчна тональнiсть.
НовелаЦвiт яблунi - була в украïнськiй лiтературi новаторською за темою: порушувалась проблема ставлення письменника до дiйсностi, говорилося, що митець за будь-яких обставин не може забувати про свiй громадянсько-професiйний обов'язок, повинен болiти чужим горем, як власним. До теми ЇЦвiту яблунi - Коцюбинський повертається ще не раз (цикл мiнiатюр ЇЗ глибиниЇ, поезiя в прозi ЇПам'ять душiЇ, незавершений твiр ЇПавутинняЇ, новели ЇIntermezzo- i ЇСонЇ). Виражене у цих творах iдейно-мистецьке кредо декларується й у листi-вiдозвi М. Коцюбинського i М. Чернявського 1903р. до украïнських письменникiв. Наступний розвиток украïнськоï лiтератури Коцюбинський бачив у розширеннi ïï тематичних та iдейних обрiïв, пошуковi нових художнiх форм.
У п'ятилiття перед революцiєю 1905 - 1907 рр. Коцюбинський написав i опублiкував оповiдання ЇFata morgana - (Киевская старина, 1904), в якому вловив тi головнi зрушення у свiдомостi селянства i новi тенденцiï в еволюцiï соцiальноï психологiï села, якi на повну силу виявилися пiд час революцiï. Революцiя остаточно вiдкрила свiтовi нове село, а Коцюбинський без будь-якого втручання в текст оповiдання продовжив його як другу частину повiстi. Друга частина повiстi
ЇFata morgana - (опублiкована в квiтневому номерi ЇЛiтературно-наукового вiсника - за 1910р.) належить до найвизначнiших творчих досягнень Коцюбинського, пов'язаних з подiями першоï росiйськоï революцiï. Провiдним жанром малоï прози Коцюбинського пiсля 1901р. стає соцiально-психологiчна новела. У 1906 - 1912 рр. крiм другоï частини ЇFata morgana - М. Коцюбинський створює новели ЇСмiхЇ, ЇВiн iде - (1906), ЇНевiдомийЇ, ЇIntermezzoЇ, ЇВ дорозi - (1907), ЇPersona grataЇ, ЇЯк ми ïздили до Криницi - (1908), ЇДебют - (1909), ЇСонЇ, ЇЛист - (1911), ЇПодарунок на iмениниЇ, ЇКонi не виннiЇ, образки-етюди ЇХвала життю!Ї, ЇНа островi - (1912), а також повiсть ЇТiнi забутих предкiв - (1911).
Пiд час поïздок на острiв Капрi письменник часто зустрiчався з Горьким, взимку 1911 - 1912 рр. навiть жив у нього i написав там ЇКонi не виннi - та ЇПодарунок на iмениниЇ. Художнi нариси ЇХвала життю! - й ЇНа островiЇ, написанi влiтку 1912р., - останнi твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества життя над смертю пройнятий нарис ЇХвала життю!Ї. Лейтмотивом нарису ЇНа островi- також є iдея безперервностi, вiчностi людського буття.
Коцюбинський побував у багатьох екзотичних мiсцях - у Криму, Бессарабiï, на Гуцульщинi та в Iталiï, його листи переповненi враженнями вiд природи цих краïв. Коцюбинський вражав своïх сучасникiв знанням природничих наук. Вiн проникав у таємницi природи через наукову лiтературу i власнi спостереження. Це допомагало йому глибше, по-фiлософськи сприймати навколишнiй свiт, краще збагнути i точнiше вiдтворити життя людини в органiчному зв'язку з усiм свiтом. Природа i людина зливаються у нього в одне цiле, стоять в одному поетично-фiлософському ряду.
Мовна практика Коцюбинського - один з яскравих прикладiв широкого пiдходу до розвитку лiтературноï мови. Не заперечуючи ваги рiзних стилiв украïнськоï лiтературноï мови, слiв-новотворiв, оригiнальних виразiв, конструкцiй, вiн головним джерелом збагачення мови лiтератури вважав загальнонародну розмову. Творчiсть Коцюбинського служить художнiм прикладом уже не одному поколiнню украïнських письменникiв.
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ