<< Главная страница

ВАСИЛЬ КОРОЛIВ-СТАРИЙ (1879 -1943) Справжнє iм'я - Василь Костьович Королiв. Василь Королiв-Старий народився в с Ладан Прилуцького повiту на Полтавщинi 4 лютого 1879 р. Навчався в Полтавськiй духовнiй семiнарiï, продовжив освiту в Харкiвському ветеринарному iнститутi. Працював ветеринарним лiкарем, видав популярний посiбник з ветеринарiï. У 1906 р. пiд час революцiйних подiй в Украïнi В. Королiв-Старий був заарештований царським урядом. Звiльнившись, вiн стає активним дописувачем украïнських газет "Рада", "Хлiбороб", "Засiв". Згодом журналiстика та видавнича справа стають основними в дiяльностi молодого лiтератора: вiн працював редактором у видавництвi "Час", редагував журнал "Книгар", що виходив у Києвi. Революцiйнi подiï в Украïнi стали передумовою створення Украïнськоï Народноï Республiки, яка, на жаль, невдовзi була придушена росiйськими бiльшовицькими загонами Муравйова. Тому в 1919р. Королiв-Старий виïхав до Чехо-Словаччини, де викладав в Украïнськiй сiльськогосподарськiй академiï в Подебрадах i водночас займався лiтературною творчiстю. За кордоном почав писати й художнi твори. В 20-i роки з-пiд його пера виходять художнi твори: роман "Хмелик" (Прага, 1920), збiрка казок "Нечиста сила" (Калiш - Киïв, 1923), п'єса-казка "Русалка-жаба" (Львiв, 1923) та iн.


З них у наш час перевидана поки що лише збiрка казок "Нечиста сила" (К-: Веселка, 1992). Майже чверть столiття письменник перебував за межами Украïни. Долю Королева-Старого роздiлила i його дружина - украïнська письменниця Наталена Королева. Вони обоє завершили свiй життєвий i творчий шлях у мiстi Мельнику (Чехiя), вiн - 11 грудня 1943р., вона - 1 листопада 1966-го. У романi "Хмелик" (пiдзаголовок - "Навколо свiту"), що не виданий ще й досi в Украïнi, розповiдається про долю юнака з Полтавщини, який був змушений покинути рiдну землю, блукати свiтами, зазнаючи поневiрянь скитальця. Та найповнiше розкрився талант письменника в збiрцi казок "Нечиста сила". Автор вирiшив оживити спогади свого дитинства, переосмислити образи фольклорно-казкових представникiв "неiснуючого, невидимого свiту", по-новому потрактувати персонажiв украïнськоï мiфологiï, зокрема "нечисту силу". Василь Королiв-Старий у передмовi до збiрки "Нечиста сила" писав: "Дарма, що iнтелiгентнi люди ставляться до "нечистоï сили" з легкою та добродушною посмiшкою. Дарма, що тепер не знайдеш освiченоï людини, котра йняла б вiри якомусь чортовинню. Однаково - найосвiченiша, найiнтелiгентнiша людина нашого вiку бодай для форми вислову згадує чорта, диявола, якогось "злого духа". Найчастiш ця згадка буває тiльки словом лайки, тим завченим порожнiм звуком, що не має в собi жодного змiсту... Тим-то, коли вже ми не можемо вигнати чортовиння з нашого свiту, то ж чи не краще буде розповiдати про нього дiтям, як про персонiфiкованi сили природи, по змозi позбавляючи ïх елементiв зла та ворожостi?! Я - не педагог i, можливо, помиляюсь. Отож, як результат моєï помилки, з'явиться оця книжка казок, в яких собi дозволяю боронити перед дiтьми насамперед нашу, украïнську "нечисту силу", що, на мою думку, часто буває далеко менш небезпечною, нiж деякi iншi "сили", яких, на жаль, не звуть "нечистими".
Указках "Потерчата" та "Хуха-Моховинка" головними героями виступають мiфiчнi iстоти. Згiдно з повiр'ями наших предкiв, потерчата - душi дiтей, якi померли нехрещеними й стали болотяними вогниками ("Потерчатка були малесенькi, зовсiм голi, з великими, блискучими очима й сторчоватими синенькими чубиками на голiвках. Бiгли вони жваво, тiльки ж ïхнi маленькi кривi нiжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повiльно. Тим-то дяковi видавалося, що тi вогники тихо повзуть понад болотом, коливаються, як зачеплена головою лампадка в церквi."), Домовик
- охоронець домашнього вогнища та родинних святинь, а Хуха - мiфiчна iстота, пухка, як мох, iнколи з'являлась перед очима людей, коли, добре натомившись, вони казали: "Хух!". Всi названi героï надiленi автором найкращими людськими рисами вдачi: Домовик i потерчата рятують п'яненького дяка Оверка вiд загибелi, Хуха-Моховинка, забувши заподiяне ïй зло, рятує вiд смертi дiда-дереворуба ("Шкода стало Моховинцi старого, безпомiчного дiда. Забула вона й про те, як вiн зруйнував ïï хатку та вигнав з батькiвщини. Як хотiв вiн ïï зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою".
Фантастичнi казки Василя Королева-Старого подiбнi до народних казок. Однак лiтературна казка має своï особливостi, що вiдрiзняють ïï вiд народноï. Читач бачить те, що вiдбувається, очима автора, який дiлиться з нами життєвими спостереженнями. Так, мудрий погляд Королева-Старого на життя вчить читачiв справедливо оцiнювати вчинки казкових героïв, розрiзняти добро i зло як у казках, так i в життi. Ще одна особливiсть лiтературноï казки
- не традицiйна для жанру казки мова зi сталими зворотами, а iндивiдуальна, авторська. У Королева-Старого вона витончена, шляхетна й трохи iронiчна. Без сумнiву, Королiв-Старий - талановитий письменник. Його талант виявився передусiм у вмiннi пильними очима придивлятися до всього, що його оточувало. Вiн помiчав те, чого не бачили iншi. Змальовуючи створiння, якi "невидимо живуть обiч з нами", Королiв-Старки намагався розширити межi уявлення про довколишнiй свiт природи й людини. Народи свiту протягом столiть творили свою iсторiю, з поколiння в поколiння розвивали усну творчiсть. Письменник своєю книжкою казок неначе запитує читачiв: чи варто вiдмовлятися вiд тiєï багатющоï духовноï спадщини, яку людство створювало вiками? I вiдповiдає: "Не варто!" Не замикаючись лише в рамках украïнського фольклору, нiй хоче зацiкавити юного читача мiфологiєю iнших народiв. Але для цього, зрозумiло, украïнська дитина має насамперед засвоïти нацiональну фольклорну стихiю. Окрiм того, автор покладає великi вади на те, що казки привчають дiтей бути уважнiшими, чуйнiшими, добрiшими. Недарма в хорi русалок мажорним акордом звучать слова: Хай правда по свiту полине, Щасливi най будуть всi люди... Звiдцiль, з чарiвноï Вкраïни, Хай радiсть розiйдеться всюди! Книжка Королева-Старого "Нечиста сила" доповнює i збагачує великий материк украïнських лiтературних казок, що витворили такi видатнi майстри слова, як Марко Вовчок, П. Кулiш, Ю. Федькович, С. Воробкевич, I. Франко, Леся Украïнка, Панас Мирний, а також Н. Забiла, А. Шиян, М. Пригара, П. Воронько, В. Близнець та iн. ОСНОВНI ТВОРИ: Роман "Хмелик", збiрка казок "Нечиста сила", п'єса-казка "Русалка-жаба".
ДОДАТКОВА ЛIТЕРАТУРА: 1. Чух Г. Не така вже й страшна нечиста сила// Дивослово Ї2005. ЇN° 1.
ВАСИЛЬ КОРОЛIВ-СТАРИЙ (1879 -1943) Справжнє iм'я - Василь Костьович Королiв. Василь Королiв-Старий народився в с Ладан Прилуцького повiту на Полтавщинi 4 лютого 1879 р. Навчався в Полтавськiй духовнiй семiнарiï, продовжив освiту в Харкiвському ветеринарному iнститутi. Працював ветеринарним лiкарем, видав популярний посiбник з ветеринарiï. У 1906 р. пiд час революцiйних подiй в Украïнi В. Королiв-Старий був заарештований царським урядом. Звiльнившись, вiн стає активним дописувачем украïнських газет "Рада", "Хлiбороб", "Засiв". Згодом журналiстика та видавнича справа стають основними в дiяльностi молодого лiтератора: вiн працював редактором у видавництвi "Час", редагував журнал "Книгар", що виходив у Києвi. Революцiйнi подiï в Украïнi стали передумовою створення Украïнськоï Народноï Республiки, яка, на жаль, невдовзi була придушена росiйськими бiльшовицькими загонами Муравйова. Тому в 1919р. Королiв-Старий виïхав до Чехо-Словаччини, де викладав в Украïнськiй сiльськогосподарськiй академiï в Подебрадах i водночас займався лiтературною творчiстю. За кордоном почав писати й художнi твори. В 20-i роки з-пiд його пера виходять художнi твори: роман "Хмелик" (Прага, 1920), збiрка казок "Нечиста сила" (Калiш - Киïв, 1923), п'єса-казка "Русалка-жаба" (Львiв, 1923) та iн.


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация