<< Главная страница

Котляревський Iван Петрович (1769-1838) письменник, драматург, перший класик новоï украïнськоï лiтератури


Народився 9 вересня 1769 року в Полтавi, в родинi дрiбного чиновника. Згодом Котляревським було "пожалувано" дворянське звання. З 1780 року маленький Iванко почав навчатися в Полтавськiй духовнiй семiнарiï. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманiтарнi дисциплiни: пiïтику, риторику, фiлософiю, латинську, грецьку, французьку, нiмецьку мови. З iнтересом знайомиться з античною лiтературою, перекладає Горацiя, Овiдiя, Вергiлiя. Вiдкриває для себе творчiсть Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один iз спiвучнiв Котляревського згадував про поета, що той "мав пристрасть до вiршування i вмiв до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепнi i вдалi, за що товаришi по семiнарiï прозвали його римачем". У 1789 роцi, пiсля смертi батька, двадцятирiчним юнаком вiн на останньому роцi навчання залишає семiнарiю i починає служити чиновником у полтавських канцелярiях, а згодом вчителює у помiщицьких родинах. "В цей перiод свого життя бував вiн на зiбраннях та iграх народних i сам, переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову, записував пiснi й слова, вивчав мову, характер, звичаï, обряди, вiрування, перекази украïнцiв, наче готуючи себе до майбутньоï працi Ї" Саме пiд час вчителювання, з 1794 р., й розпочинається творча робота письменника над славнозвiсною "Енеïдою". Протягом 1794 -1796 рр. I.Котляревський працює над першими трьома частинами поеми. З 1796 по 1808 р. I.Котляревський перебуває на вiйськовiй службi. У складi Сiверського полку, сформованого на базi украïнського козацького полку, брав участь у росiйсько-турецькiй вiйнi, особливо вiдзначившись у баталiях пiд Бендерами та Iзмаïлом. За вiдвагу й хоробрiсть I.Котляревського було вiдзначено кiлькома нагородами. Навiть у нелегких бойових буднях Iван Петрович продовжує працювати над "Енеïдою". Спочатку I.Котляревський не мав намiру публiкувати поему, вона поширювалася серед читачiв у рукописних копiях, але в 1798 роцi ïï видав у Петербурзi один iз любителiв украïнського слова, конотопський помiщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 роцi, книговидавець I.Глазунов повторив це видання. Цi публiкацiï робилися без вiдома i згоди автора, тому вийшли зi значними огрiхами, якi не могли задовольнити автора. У 1808 роцi в чинi капiтана I.Котляревський виходить у вiдставку i пробує влаштуватися на цивiльну службу в пiвнiчнiй столицi. У 1809 роцi з Їявляється друком його знаменита поема у чотирьох частинах "Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским". На титулi мiстилося авторське зауваження: "Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий". З 1810 року i до кiнця свого життя Iван Петрович Котляревський живе в Полтавi, працюючи наглядачем Будинку для виховання дiтей бiдних дворян - навчально-виховного закладу, в якому навчання вiдбувалося за програмою гiмназiï. З 1827 року - попечитель "богоугодних закладiв" Полтави. На цьому вiдповiдальному поприщi I.Котляревський зарекомендував себе як талановитий педагог i органiзатор освiтнього процесу. Увесь цей час письменник не пориває з творчою дiяльнiстю, захоплюється театральною справою. У 1818 роцi його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару вiн створює драму "Наталка Полтавка" i водевiль "Москаль-чарiвник", якi з успiхом було поставлено у 1819 роцi. Так, на полтавськiй сценi, з початкiв новоï украïнськоï драматургiï зароджувався нацiональний професiйний театр. Стараннями I.Котляревського було випущено з крiпацтва М.Щепкiна, який згодом успiшно виступав у п Їєсах свого покровителя. У 1821 роцi поет закiнчує писати поему, останню частину "Енеïди", але побачити повне видання йому не судилося. Воно з
Їявилося на свiт у 1842 роцi, уже пiсля смертi автора. У 1835 роцi за станом здоров Їя I.Котляревський виходить у вiдставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постiйно зверталися за пiдтримкою i порадою представники найширших верств населення, i кожному вiн намагався надати необхiдну допомогу. Тому з величезним сумом i болем було зустрiнуто звiстку про його смерть 10 листопада 1838 року. Творчiсть I.Котляревського ознаменувала собою початок новоï ери украïнськоï лiтератури. Iз порiвняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починається потужний рух нацiонального вiдродження. Поема "Енеïда", над якою I.Котляревський працював майже три десятилiття, стала епохальним за своєю громадською i художньою значущiстю явищем у духовному життi украïнського народу, визначила змiстовий напрям i форму нашому письменництву. Життя i творчiсть I.Котляревського припали на час, коли, здавалося, самi пiдмурки нацiональноï iдеï вiдбували одне з найсерйознiших випробувань на право свого iснування взагалi. Невблаганна самодержавницька дiйснiсть розбивала на друзки сподiвання украïнського народу. Могутнiй i тотальний iмперський тиск мав остаточно привести до знищення навiть можливих проявiв нацiонального духу. Поневiрянням, визиском, кров Їю вписано у лiтопис iсторiï украïнського народу сторiнки немилосердного XVIII сторiччя, яке, за справедливим визначенням П.Кулiша, виявилося вiком "расхищения национальной собственности всеми благовидными и неблаговидными способами". То був час, коли на iсторичному роздорiжжi народ мiг втратити все
- надiï, традицiï, культуру, майбутнє i, зрештою, себе. Стихiйнi протести щораз захлиналися пiд безжальною силою i жорстокою сваволею царських сатрапiв. Набирало розмаху крiпацтво з його дикунською мораллю та антилюдськими законами. "Доборолась Украïна до самого краю", - писав ïï генiй Тарас Шевченко. I раптом серед мертвоï тишi лунає смiх - зневажливий, саркастичний, життєствердний смiх. Той смiх пробудив у душах людей не тiльки почуття гiдностi, але й повернув вiру в себе, у свою неповторнiсть i значущiсть. Мабуть, жоден народ у свiтi не надiляє такими повноваженнями своïх митцiв, як украïнський. Особливо це стосується лiтераторiв. Слово завжди було в особливiй пошанi у нашоï громадськостi, а тому письменники i поети сприймалися громадською думкою майже як пророки. Зрештою, осягаючи нашу iсторiю i зупиняючись на реалiях сьогодення, ми переконуємося: в тому, що незалежна Украïна вiдбулася, - найперша заслуга нашого письменництва. Отже, розглядаючи I.Котляревського лише як лiтератора, годi й думати про повноту сприйняття цiєï суспiльноï постатi. Тiльки мiрки громадсько-лiтературнi здатнi реально показати його масштабнiсть i значення. Т.Г.Шевченко лише двома рядками про свого великого попередника зумiв передати його iсторичну вагу i значущiсть. I.П.Котляревський
Всю славу козацьку, за словом єдиним, Перенiс в убогу хату сироти.
Уже сучасниками "Енеïда" сприймалася як своєрiдна хрестоматiя народного життя, панорама побуту i звичаïв. Вергiлiй писав свiй твiр у той час, коли в Римськiй державi замiсть республiки поступово i повно утвердилася iмперiя. Необмежена влада зосереджувалася в одних руках Октавiана Августа. Будучи натхненним прихильником такоï форми управлiння i самого iмператора, поет змальовує владу мало не як милiсть, освячену вищими силами, а самого Октавiана Августа - напiвбогом, виводячи його рiд вiд мiфiчного сина троянського царя Анхiса i богинi кохання Венери - Енея, який, за легендою, нiбито пiсля зруйнування греками Троï вирушив до берегiв Iталiï i заснував мiсто Рим. Вергiлiєва "Енеïда" мала надзвичайно успiшне, якщо не трiумфальне лiтературне життя. Популярнiсть i довголiття поеми пояснюється звеличенням i утвердженням абсолютизму, влади монарха, що знаходило гарячу пiдтримку європейськоï аристократiï. "Енеïда" Вергiлiя на довгий час стала зразком класичного твору. I.П.Котляревський знав цей твiр ще з семiнарських часiв у латинському оригiналi. Добре вiдома йому була i травестiя М.Осипова та О.Котельницького "Вергилиева Энейда, вывороченная наизнанку". Опрацьовуючи сюжет свого твору, I.Котляревський узяв з поеми Вергiлiя лише основну сюжетну лiнiю та iмена головних героïв. "Щоб до ладу зрозумiти, чого вартий Котляревський в iсторiï громадського руху на Украïнi, повиннi ми якнайбiльшу увагу звернути на три моменти в його творчостi, а саме: стосунки Котляревського до того грунту, на якому зародилась його дiяльнiсть, силу його свiдомостi i, нарештi, ïï наслiдки та вплив на формування нацiональноï iдеï й руху на Украïнi. Характеристика цих моментiв i дасть нам вiдповiдь на питання про самостiйнiсть, свiдомiсть та вплив Котляревського", - писав про основоположника новоï украïнськоï лiтератури С.Єфремов. Керуючись цим означенням, набагато простiше, зрештою, сприймати та осягати i славнозвiсну поему нашого класика. Звiсно ж, основним джерелом i натхнення, i поетичноï матерiï слугувала для митця тогочасна дiйснiсть. Найважливiше ж те, що письменник поставив перед собою досi нечуване завдання - передати все новими творчими методами. Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую, - Старих нехай брика Пегас, - за таким дещо грубувато спрощеним пiдходом криється могутня iдея оновлення. До неï письменник приступив з добрими намiрами, що в кiнцевому результатi дало багатий ужинок творчих здобуткiв. Украïнськi типи, реалiï побуту, несподiванi ситуативнi ходи i позицiï письменник передавав i вiдтворював з граничною щирiстю i виразнiстю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершенiсть героïв поеми. За мiфологiчною ширмою чiтко проступають обриси тогочасного суспiльства, сповненого несправедливостями життя. Нацiональна ж особливiсть характеру украïнського народу - необорна волелюбнiсть, що здатна стерти всi перешкоди на своєму шляху. Цiєю свiтлою iдеєю пройнято всю художню структуру "Енеïди". За словами О.Бiлецького, "сила i причина довговiчностi цього твору - в єдностi авторського задуму i стилю. Ця єднiсть - у надзвичайно життєствердному, оптимiстичному стихiйно-реалiстичному свiтовiд-чуттi, яким пройнято поему". Вона "стала першою друкованою пам
Їяткою украïнськоï лiтератури, що немовби завершувала перiод довго- го "пiдспудного" життя i в той же час вiдкривала перспективи нового розвитку, i, незважаючи на свою комiчну зовнiшнiсть, була серйозною за своïм громадським значенням". I.Франко, оцiнюючи безприкладний лiтературний подвиг I.Котляревського, порiвнював творчiсть письменника з пробудженням високогiрного орла, який, злетiвши з вершини, вiдвалив снiгову брилу, що, покотившись кам Їяним схилом, викликала могутню лавину, яка залунала "дужче грому". Не буде перебiльшенням твердження, що незмiрна лавина продовжує обростати новими активними масами i в день сьогоднiшнiй. I в цьому велич I.Котляревського й iсторична заслуга. ** Вiн зробив цю м Їяку, виразну, сильну, багату мову мовою лiтературною, i украïнська мова, яку вважали тiльки мiсцевою говiркою, з його легкоï руки залунала так голосно, що звуки ïï рознеслися по всiй Росiï. /**В.Короленко.**/
** А тим часом фiгура Котляревського в iсторiï громадського руху на Украïнi справдi епохальна, - така, що може з Їявитись тiльки на критичному переломi всього громадського життя, на межi двох епох, як синтез минулого й пiдвалина для майбутнього. Не одбившись од чистого лiтературного грунту, нiколи нам би не зрозумiти нi самоï фiгури цього письменника, нi оцiнити його дiяльнiсть та заслуги, як вони того вартi. Отож з мiркою громадсько-лiтературною й повиннi ми приступати до оцiнки дiяльностi першого нашого письменника новiтнiх часiв. Так - першого письменника i творця та батька новiтнього украïнського письменництва, та й не самого письменництва - ЇНе бувши, як справедливо завважають, генiєм, коли мiряти свiтовим масштабом, Котляревський зробив, проте, величезноï ваги, просто-таки генiальне дiло, давши свiдомий почин молодому свiжому письменництву i громадському руховi наново вiдродженого народу. А такi заслуги не забуваються, i коли украïнський народ кладе й свого щось в загальносвiтову скарбницю духовного надбання, то треба пам
Їятати, що почалось у нас це з Котляревського. /**С.Єфремов.**/ ** /*Будеш, батьку, панувати,*/ /*Поки живуть люди;*/ /*Поки сонце з неба сяє,*/ /*Тебе не забудуть!*/ /**Т.Г.Шевченко.**/ ** /*Любов к отчизнi де героïть,*/ /*Там сила вража не устоïть,*/ /*Там грудь сильнiша вiд гармат Ї*/ /*Де общеє добро в упадку,*/ /*Забудь отця, забудь i матку Ї*/ /*Лети повиннiсть iсправлять.*/ /**I.Котляревський.**/
Котляревський Iван Петрович (1769-1838) письменник, драматург, перший класик новоï украïнськоï лiтератури


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация