<< Главная страница

Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) драматург, актор, режисер, композитор Народився 10(22) травня 1840 р. у селi Бежбайраки Бобринецького повiту Херсонськоï губернiï (тепер с. Кропивницьке Новоукраïнського району Кiровоградськоï областi). Початкову освiту здобув у приватнiй школi шляхтича М.К.Рудковського в слободi Олександрiвка. 1856 року iз похвальною грамотою закiнчив трикласне повiтове училище в м. Бобринцi. Служив там же у повiтовому судi. У 1862-1863 рр. - вiльний слухач юридичного факультету Киïвського унiверситету. З лютого 1864 р. - знову на службi в Бобринецькому повiтовому судi. З 1865 - у м. Єлисаветградi (тепер м. Кiровоград), куди перенесено повiтовий центр. Працює секретарем полiцiйного управлiння, згодом - у Єлисаветградському сирiтському судi. На 28-му роцi життя одружився з Олександрою Костянтинiвною Вукотич (1851-1880). З 1869 р. - секретар Бобринецькоï мiськоï думи. 1871 р. виходить у вiдставку й перебирається до Одеси, де 12 листопада 1871 р. дебютує як актор-професiонал у складi трупи народного росiйського театру графiв Маркових i Чернишова (вистава за п Їєсою Квiтки-Основ Їяненка "Сватання на Гончарiвцi"). З 1873 р. - у складi Харкiвського театру Александрова ЇКолюпанова. На лiтнiй театральний сезон 1874 р. М.Л.Кропивницький отримує запрошення до Петербурга, де виступає з великим успiхом. У лютому 1875 р. вирушає на гастролi в Галичину, де стає наставником i режисером галицького театру "Руська бесiда", привносить ряд новацiй у його дiяльнiсть. В 1876 -1881 рр. - у складi росiйських труп Сiмферополя, Єлисаветграда, Кременчука. 1882 року засновує театральне товариство, до якого згодом приєднуються кращi тогочаснi украïнськi актори. З 1885 р. М.Л.Кропивницький очолював рiзнi украïнськi театральнi трупи, якi гастролювали по бiльшостi губернiй Росiйськоï iмперiï. 1890 р. оселився на хуторi Затишок пiд Харковом; одночасно з працею на хуторi очолював украïнськi трупи, часто виïздив iз ними на гастролi. Помер у вагонi залiзничного поïзда, прямуючи з гастролей в Одесi до Харкова. Похований у Харковi. Лiтературнi здiбностi проявилися у М.Л.Кропивницького дуже рано: ще в дитячi роки вiн писав вiршi, складав пiснi. Над першою п Їєсою "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобiжить" почав працювати 1863 року в Києвi, а завершив ïï в Бобринцi. 1873 року автор цю п


Їєсу суттєво переробив. Вона мала кiлька редакцiй i вiдома пiд назвою "Дай серцевi волю - заведе в неволю". Усього М. Л. Кропивницький створив понад 40 рiзних п
Їєс - оригiнальних i на сюжети iнших авторiв. М.Л.Кропивницький своєю багатогранною дiяльнiстю виховав цiле поколiння украïнських акторiв-професiоналiв, за що був визнаний "батьком украïнського театру". 21 рiк - з 1881 по 1 вiн залишався провiдною постаттю украïнськоï сцени. Його чудовi акторськi данi, якi дивували сучасникiв (деякi професiйнi секрети Марка Лукича так i лишилися для них непоясненними i загадковими), доповнювалися прекрасним голосом - високим басом надзвичайно широкого дiапазону. Крiм того, вiн добре знався на музицi й сам писав мелодiï для багатьох п Їєс, розумiвся на образотворчому мистецтвi (це, зокрема, дозволяло йому керувати створенням декорацiй), був тонким i спостережливим психологом, що постiйно проявлялося у його роботi як режисера. Театральнi критики Петербурга слушно порiвнювали виступи трупи М.Л.Кропивницького з виступами вiдомоï на увесь свiт нiмецькоï трупи "Майнiнгенцiв", яка в 70-х роках XIX столiття вiдвiдала й Росiйську iмперiю. Схожiсть ця полягає у театральному новаторствi "батька украïнського театру": сповiдуваннi новоï тодi iдеï створення пiд час вистави акторського ансамблю, замiнi мальованих декорацiй об Їємними, вiдтвореннi театральних сцен в усiх побутових деталях (часом це набувало повного натуралiзму) тощо. Кропивницький багато зробив для формування самобутнього репертуару украïнського театру. В цьому повною мiрою виявив не тiльки свiй талант органiзатора, а й громадського дiяча та патрiота. Як i багато iнших дiячiв пiдневiльноï Украïни, М.Л.Кропивницький зростав за складних i неоднозначних життєвих обставин. З малих лiт доля часто була жорстокою i немилосердною до нього. Життя його батькiв було розбите життєвими обставинами, хоч обоє вони були людьми обдарованими (Лука Iванович, незважаючи на власне сирiтство, зумiв стати управителем маєтку; Капiтолiна Iванiвна чудово грала на музичних iнструментах, спiвала i танцювала). Пiсля розлучення з дружиною, котра зiйшлася з родовитим паном, Л.I.Кропивницький мусив лишити сина у чужих людей (на службi у попа). Незважаючи на величезний потяг до знань, який не згасав у нього i в зрiлому вiцi, М.Л.Кропивницький не змiг здобути систематичноï спецiальноï освiти. Однак вiн знав кiлька мов (польську, французьку, нiмецьку, росiйську). Пiд час навчання у Бобринцi, зустрiвшись iз власною матiр Їю, навчався у неï гри на музичних iнструментах; тодi ж, 1854 року, вiн вперше побував на циркових виставах, почав брати участь у любительських театральних постановках. Звiдтодi захоплення театром i стало головним у його життi. А образи навколишнього - побаченого, вiдчутого, пережитого й передуманого - склали могутню життєву основу його багатогранноï творчостi.

Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) драматург, актор, режисер, композитор Народився 10(22) травня 1840 р. у селi Бежбайраки Бобринецького повiту Херсонськоï губернiï (тепер с. Кропивницьке Новоукраïнського району Кiровоградськоï областi). Початкову освiту здобув у приватнiй школi шляхтича М.К.Рудковського в слободi Олександрiвка. 1856 року iз похвальною грамотою закiнчив трикласне повiтове училище в м. Бобринцi. Служив там же у повiтовому судi. У 1862-1863 рр. - вiльний слухач юридичного факультету Киïвського унiверситету. З лютого 1864 р. - знову на службi в Бобринецькому повiтовому судi. З 1865 - у м. Єлисаветградi (тепер м. Кiровоград), куди перенесено повiтовий центр. Працює секретарем полiцiйного управлiння, згодом - у Єлисаветградському сирiтському судi. На 28-му роцi життя одружився з Олександрою Костянтинiвною Вукотич (1851-1880). З 1869 р. - секретар Бобринецькоï мiськоï думи. 1871 р. виходить у вiдставку й перебирається до Одеси, де 12 листопада 1871 р. дебютує як актор-професiонал у складi трупи народного росiйського театру графiв Маркових i Чернишова (вистава за п Їєсою Квiтки-Основ Їяненка "Сватання на Гончарiвцi"). З 1873 р. - у складi Харкiвського театру Александрова ЇКолюпанова. На лiтнiй театральний сезон 1874 р. М.Л.Кропивницький отримує запрошення до Петербурга, де виступає з великим успiхом. У лютому 1875 р. вирушає на гастролi в Галичину, де стає наставником i режисером галицького театру "Руська бесiда", привносить ряд новацiй у його дiяльнiсть. В 1876 -1881 рр. - у складi росiйських труп Сiмферополя, Єлисаветграда, Кременчука. 1882 року засновує театральне товариство, до якого згодом приєднуються кращi тогочаснi украïнськi актори. З 1885 р. М.Л.Кропивницький очолював рiзнi украïнськi театральнi трупи, якi гастролювали по бiльшостi губернiй Росiйськоï iмперiï. 1890 р. оселився на хуторi Затишок пiд Харковом; одночасно з працею на хуторi очолював украïнськi трупи, часто виïздив iз ними на гастролi. Помер у вагонi залiзничного поïзда, прямуючи з гастролей в Одесi до Харкова. Похований у Харковi. Лiтературнi здiбностi проявилися у М.Л.Кропивницького дуже рано: ще в дитячi роки вiн писав вiршi, складав пiснi. Над першою п Їєсою "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобiжить" почав працювати 1863 року в Києвi, а завершив ïï в Бобринцi. 1873 року автор цю п


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация