<< Главная страница

МАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ (1840 - 1910)


З iм'ям М. Кропивницького пов'язанi створення украïнського професiонального театру й наступний етап розвитку реалiстичноï драматургiï.
Марко Лукич Кропивницький народився 7 травня 1840р. в с. Бежбайраки на Херсонщинi. Батько його - Їчоловiк труда, труда мозольного Ї, - досяг достатку й становища в суспiльствi (мав посаду управителя панських маєткiв). Освiту М. Кропивницький здобував без будь-якоï системи
- то у приватнiй школi шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищi. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькiй повiтовiй школi, яку юнак закiнчив iз похвальним листом. Мати вчила його музики, розучувала з ним рiзнi вокальнi партiï. В цей час М. Кропивницький брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п'єси украïнських i росiйських драматургiв.
Пiсля невдалоï спроби продовжити навчання в гiмназiï в Києвi юнак повертається до Бобринця i вступає на службу до повiтового суду. З 1862р. М. Кропивницький вiдвiдує заняття на юридичному факультетi Киïвського унiверситету як вiльний слухач. Пiд враженням однiєï з перекладних мелодрам, побачених у киïвському театрi, вiн пише п'єсу
ЇМикита Старостенко Ї. То був твiр недосвiдченого автора (згодом вiн сам критично оцiнив цю спробу). Тепер вона вiдома у варiантi, який зазнав численних Aрунтовних авторських доробок.
Так i не завершивши з рiзних причин освiти, М. Кропивницький поповнював своï знання самостiйно, особливо з переïздом до Єлисаветграда, куди у 1865р. було переведено повiт, i де були бiблiотеки. Там вiн i I. Тобiлевич Їзнайомились потроху з Смайльсом, Робертом Оуеном, Джоном-Стюартом Мiллем, Спенсером, Молешоттом i iншими; читали дещо i iз Шекспiра, Байрона, Гете, Гейне, Дюма, Жорж Занд, Теккерея Ї. На казеннiй службi вiн не просувався, а часто зовсiм втрачав заробiток через захоплення мистецтвом та участь в аматорських виставах. У 1871р. Кропивницький перейшов у професiональнi актори, погодившись працювати у трупi графiв Моркових (Одеса). Протягом десяти рокiв роботи в росiйських театральних трупах вiн набув величезного сценiчного досвiду, глибоко вивчив специфiку й закони театрального мистецтва, виробив своï творчi принципи, розумiння мiсця театру в життi суспiльства. У 1872р. в одеськiй газетi ЇНовороссийский телеграф - було опублiковано водевiлi М. Кропивницького ЇПомирились - i ЇЗа сиротою i бог з калитою, або ж Несподiване сватання Ї. Важливим етапом у творчому життi Кропивницького та iсторiï украïнського театру були його гастролi 1875р. у Галичинi, де, працюючи актором i режисером театру товариства ЇРуська бесiда Ї, вiн доклав зусиль до змiн у репертуарi й художньому стилi театру, у наближеннi його до реалiзму й народностi. Пiсля скасування (1881) заборони украïнського театру (хоча ще залишились численнi обмеження й застереження) почали виникати украïнськi трупи
- у Києвi, Харковi, Одесi. Та робота в них не задовольняла Кропивницького, який прагнув кардинальних змiн у сценiчнiй творчостi. У 1882р. вiн органiзовує свою трупу, яка приблизно через рiк зливається з трупою М. Старицького, де Кропивницький стає провiдним режисером. Починається нова епоха в iсторiï украïнського професiйного театру, на сценi якого виступали, визначаючи його творче обличчя, М. Заньковецька, М. Садовський, а дещо пiзнiше - М. Садовська-Барiлоттi, Г. Затиркевич-Карпинська, П. Саксаганський, I. Карпенко-Карий. Виставляючи твори I. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квiтки-Основ'яненка i власнi, видатнi митцi утверджували принципи народностi й реалiзму. Збiрка творiв М. Кропивницького, що вийшла у Києвi в 1882р., включала п'єси
ЇДай серцю волю, заведе в неволю Ї, ЇГлитай, або ж Павук - та ЇНевольник Ї. У перше двадцятилiття Кропивницький писав переважно твори комедiйних жанрiв
- ЇПомирились - (1869), ЇЗа сиротою i бог з калитою, або ж Несподiване сватання - (1871), ЇАктор Синиця - (1871) - переробка водевiлю Д. Ленського ЇЛев Гурич Синичкiн Ї, ЇПошились у дурнi - (1875), ЇПо ревiзiï - (1882), ЇЛихо не кожному лихо - iншому й талан - (1882), ЇВуси - (1885) - за оповiданням О. Сто-роженка. Цим водевiлям, як i створеним у цей перiод драмам
ЇНевольник - (1872) за поемою Т. Шевченка, ЇБеспочвенники - (1878, остаточна редакцiя - 1898), ЇДоки сонце зiйде, роса очi виïсть - (1882), ЇГлитай, або ж павук - (1882), притаманнi жанрова визначенiсть, традицiйнiсть системи художнiх засобiв (зокрема, розгортання конфлiкту навколо головного героя або головноï пари, яким протиставленi iншi персонажi). У драмах ЇДе зерно, там i полова - ( ЇДвi сiм'ï Ї) (1888), ЇЗайдиголова - (1889), ЇОлеся - (1891), ЇПеред волею - (1899), ЇРозгардiяш - (1906) поряд з основним конфлiктом розгортається додаткова сюжетна лiнiя.
У 900-тi рр. Кропивницький не раз своï п'єси називає малюнками
- Їмалюнки сiльського руху - ( ЇКонон Блискавиченко Ї, 1902, ЇСкрутна доба Ї, 1906), Їмалюнки сiльського життя - ( ЇСтарi сучки й молодi паростi Ї, 1908), Їмалюнки сiльського каламуту - ( ЇЗерно i полова Ї, 1910), - iнтуïтивно вiдчуваючи iстотнi вiдмiнностi ïх структури, в якiй важко визначити початок, середину й кiнець дiï, бо зав'язка в них, по сутi, вiдбулася ще до початку твору, а конфлiкт фiналом не вичерпується.
Своєрiдним явищем є комедiï Кропив-ницького ЇЧмир - (1890), ЇНа руïнах - (1900), ЇСупротивнi течiï - (1900), ЇМамаша - (1903), ЇСтарi сучки й молодi паростi Ї, як i водевiль ЇДiйшов до розуму - (1909). У деяких з них наявнi ознаки трагiкомедiï, що була новим для того часу жанровим утворенням. Незлостивою iронiєю позначено комедiю ЇГоломозий - (1908), названу автором драмою. Серед авторських жанрових визначень є й
Їетюд - (одноактiвки ЇПо ревiзiï Ї, ЇЛихо не кожному лихо... Ї). Прагнення драматурга до жанровоï рiзноманiтностi знайшло свiй вияв i в двох останнiх його творах, позначених трагедiйнiстю ( ЇСтрачена сила Ї, 1903; ЇЗерно i полова Ї, 1910). Час вiд часу письменник звертався до iнсценiзацiï та переробки вiдомих лiтературних творiв ( ЇНевольник - за Шевченком, ЇВiй - i ЇПропавша грамота - за Гоголем, ЇВергiлiйова Енеïда Ї, ЇЧайковський, або Олексiй Попович - за Гребiнкою, ЇПiдгоряни - за Гушалевичем, ЇВуси - за Стороженком, ЇХоть з мосту та в воду головою - за Мольєровим ЇЖоржем Данденом Ї). Iнтенсивна артистична (як правило, не менше ста вистав на рiк) й органiзаторська дiяльнiсть Кропивницького, розгалуженiсть театральних маршрутiв - не тiльки гастрольних, а й тих, що були зумовленi вiдсутнiстю стацiонарного театру (численнi мiста Украïни, Росiï, Молдавiï, Закавказзя, Польщi, Бiлорусiï), - лишали небагато часу для лiтературноï творчостi. Але настiйна потреба у повноцiнному репертуарi, вiдданiсть улюбленому мистецтву, рiзностороння обдарованiсть породжували величезний ентузiазм, який давав змогу Кропивницькому долати i всi труднощi Їакторського напiвциганського життя Ї, i тимчасовi (iнодi навiть конфлiктнi та тривалi за часом) розходження з однодумцями. Вiн написав бiльше сорока п'єс рiзних жанрiв, включаючи переробки та iнсценiзацiï, перекладав Шекспiра, деякi твори росiйськоï драматургiï. Навiть в останнi роки життя, змушений через рiзке погiршення стану здоров'я оселитись на хуторi Затишок, Кропивницький досить часто виïжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п'єси, намагаючись порушувати найзлободеннiшi, найгострiшi теми тогочасного життя. Кропивницький клопочеться про органiзацiю школи для селян та ïхнiх дiтей, створює двi дитячi п'єси, використовуючи мотиви народних казок ( ЇIвасик-Телесик Ї, ЇПо щучому велiнню Ї), та працює над ïх постановкою в себе на хуторi. Помер М. Л. Кропивницький 21 квiтня 1910р. по дорозi з Одеси, де був на гастролях; поховано його в Харковi.

МАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ (1840 - 1910)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация