ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛIШ (1819 - 1897)


Пантелеймон Олександрович Кулiш - украïнський буржуазно-лiберальний письменник, багатогранна дiяльнiсть якого (як поета i прозаïка, фольклориста i етнографа, перекладача i критика, редактора i видавця) охоплює кiлька десятилiть. Почавши як лiберал, настроєний проти царизму i крiпацтва, вiн поступово скочувався на буржуазно-нацiоналiстичнi позицiï, особливо в останнi десятилiття свого життя. Народився Кулiш 8 серпня 1819р. в мiстечку Воронежi Глухiвського повiту на Чернiгiвщинi в дрiбнопанськiй сiм'ï. Вчився майбутнiй письменник у Новгород-Сiверськiй гiмназiï, 1839р. вступив до Киïвського унiверситету, але не закiнчив його. З початку 40-х рокiв учителював, багато мандрував по Украïнi, захоплюючись фольклором i етнографiєю. З 1845р. жив i вчителював у Петербурзi. 1847р. був заарештований у зв'язку з розгромом Кирило-Мефодiïвського братства, хоч його органiзацiйна приналежнiсть до цього товариства, як i Шевченка, доведена не була, i висланий до Тули. Пiсля смертi Миколи I, покладаючи надiï на реформи i "доброго царя", вiн все непримиреннiше ставився до революцiйноï демократiï. Починаючи з 1856р., коли було одержано дозвiл друкуватися, Кулiш активно працював, особливо як прозаïк (переробив i опублiкував "Чорну раду"), як збирач i видавець фольклорно-етнографiчних матерiалiв (у 1856 - 1857 рр. видано два томи "Записок о Южной Руси"), багато зробив у справi вiдродження украïнськоï журналiстики (пiдготовка i видання альманаху "Хата", журналу "Основа"). На творах письменника цiєï доби Їi напрямковi "Основи", до редакцiï якоï вiн входив, уже позначилася змiна поглядiв Кулiша. Ще помiтнiшою вона стала пiсля реформи 1861р., яка задовольнила лiберальну буржуазiю. Поглибилися i його iдейнi розходження з Шевченком, загалом аж до неприйняття творчостi революцiйного поета. Закономiрно, що у 60-тi роки, пiсля придушення повстання у Польщi, Кулiш був направлений сюди провiдником полiтики царизму як "директор духовних справ". З кiнця 60-х рокiв активно пiдтримував зв'язки з народовськими громадсько-культурними дiячами Галичини, претендуючи на роль ïх духовного вождя. Вiн пiдносив теорiю культурництва, класового миру, боявся революцiйностi народних мас; все послiдовнiше виявлявся його аристократизм, зневага до "чернi". Тритомна "История воссоединения Руси" (1874 - 1877) засвiдчила, що в цей час Кулiш остаточно перейшов на реакцiйнi позицiï: зiбравши цiнний фактичний матерiал, автор тлумачив його як типовий буржуазний iсторик, вiдверто засуджуючи визвольнi народнi рухи. В останнiй перiод свого життя письменник видав збiрки оригiнальних поезiй "Хуторна поезiя" (1882), "Дзвiн" (1893), багато перекладав, зокрема твори Шекспiра; переспiви з Байрона, Гете, Шiллера, Гейне склали його збiрку "Позичена кобза" (1897). Помер Кулiш 14 лютого 1897р. на своєму хуторi Мотронiвка, де i похований - Iсторiя украïнськоï лiтератури другоï половини ХIХ столiття, Киïв, 1979.
ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛIШ (1819 - 1897)