<< Главная страница

Тиждень 21 серпня - 27 серпня 1998 р., Ї34 Осип Маковей - галицький Орфей 23 серпня 1867 року в Яворовi на Львiвщинi народився Осип Маковей - поет, прозаïк, сатирик, публiцист, науковець, педагог, громадський дiяч.


Iз творами Маковея його земляки зазвичай знайомилися ще до того, як вмiли читати. Наприклад, одним i найдавнiших моïх спогадiв є пiсня, яку спiвали у свята мiй дiдусь, його сини, зятi й онуки: Ми, гайдамаки, вiчно однакi - все проклинаєм ляцькеє ярмо; йшли дiди на муки, йдем i ми, правнуки. Ми за народ життя своє дамо! Доки сусiди нам людоïди ми, гайдамаки, як були, так є; вже часи минули, як ми шиï гнули, i кожен з нас за всiх життя дає! Не тiшся, враже, сорок поляже - тисяч натомiсть стане до борби - i ножi свяченi на серця скаженi наточать знов потоптанi раби. Наша присяга: правда, вiдвага, пiмста за кривди люта i грiзна, що за народ нам i смерть не страшна! А однiєю з перших прочитаною моïм поколiнням книг була повнiстю розкуплена в хрущовськi часи, але (й тому) нi разу не перевидана в брежнєвськi повiсть Маковея "Ярошенко". Зрозумiло, що розповiдь про перемогу козакiв на чолi iз Сагайдачним пiд Хотином у 1641 роцi ми читали з бiльшою цiкавiстю, нiж про Павлика Морозова, який "заклав" своïх батькiв, або про Зою Космодем'янську, яка спалювала хати селян, у яких квартирували нiмцi. Як тут не згадати запевнень творця новiтньоï Нiмеччини Бiсмарка про те, що вiйну Пруссiï з Австрiєю за Сiлезiю виграли не стiльки його генерали, скiльки шкiльнi вчителi, якi виховували в майбутнiх солдатах насамперед патрiотизм i дисциплiну. Озброєну французами до зубiв 80-тисячну польську армiю Галлера стрiльцi Украïнськоï Галицькоï Армiï гнали 1919 року майже без набоïв вiд Збруча до Львова також тому, що ïх вчили такi шкiльнi вчителi, як Богдан Лепкий та Осип Маковей. Обидва вони ще й писали твори, якими переконували землякiв не почувати себе одвiчними невдахами, а згадати часи, коли предки рiшучiше давали собi раду iз своïми кривдниками. Мрiю здобути кращу долю "хоч синам, як не собi" Маковей успадкував вiд батька - яворiвського мiщанина, який хоч i тяжко заробляв рiльництвом та кушнiрством, але послав сина до украïнськоï гiмназiï у Львовi й на фiлософський (тобто фiлологiчний) факультет Львiвського унiверситету. Щоб не сидiти у батька на шиï, Маковей пiдробляв репетиторством, перекладами урядових документiв у магiстратi й журналiстськими публiкацiями. Лiтературнi й органiзаторськi здiбностi вiн виявив ще в гiмназiï - друкувався в гектографованих газетах, якi видавали самi учнi, а коли цi неформальнi видання заборонили, створив таємний гурток "Згода". 1887-го був одним з органiзаторiв журналу "Товариш" (разом з I.Франком, у справi якого Маковея також допитували жандарми 1889 р.). Пiсля унiверситету працював у газетах "Дiло", "Народна часопись", "Буковина" (редактором), журналах ""Зоря", "Лiтературно-науковий вiсник", одним iз органiзаторiв якого також був вiн. За свою антиурядову спрямованiсть цi видання часто конфiсковувала й закривала полiцiя, тому Маковей здобув собi ще й фахи педагога та науковця-фiлолога. Закiнчивши 1899 року семiнар Вiденського унiверситету, викладав у Чернiвецькiй учительськiй семiнарiï, а за дослiдження життя й творчостi П.Кулiша отримав ступiнь доктора фiлософiï. 1914 року його як офiцера запасу врятував вiд передовоï лише статечний вiк, тому вiн працював вiйськовим перекладачем, начальником чернiвецькоï поштовоï цензури та в радiогрупi. А пiсля вiйни - директором Залiщицькоï гiмназiï. Та не полишав i широкоï лiтературноï, науковоï й громадськоï дiяльностi. Зокрема, таврував у сатиричних творах живучих, до речi, й нинi "каведекiв", тобто хамелеонiв, якi дiють за принципом "куди вiтер дме" (новела "КВД"). За безкомпромiсний патрiотизм пiд час украïнсько-польськоï вiйни й пiсля неï потрапив 1921 року до Чорткiвськоï в'язницi, яка пiдiрвала його здоров'я. Помер 21 серпня 1925 року - за два днi до свого 58-лiття. Вихованi на його статтях, творах i лекцiях земляки, яких вiн вчив нi за яких обставин не складати зброï, спiвали на його похоронi: "Не тiшся, враже, сорок поляже - тисяч натомiсть стане до борби". Iгор ГОЛОД Заголовок 1 Заголовок 2
Тиждень 21 серпня - 27 серпня 1998 р., Ї34 Осип Маковей - галицький Орфей 23 серпня 1867 року в Яворовi на Львiвщинi народився Осип Маковей - поет, прозаïк, сатирик, публiцист, науковець, педагог, громадський дiяч.


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация