ПАНАС МИРНИЙ (1849 -1923) Справжнє iм'я - Панас Якович Рудченко. Панас Мирний народився 13 травня 1849р. в родинi бухгалтера повiтового скарбництва в Миргородi на Полтавщинi. У сiм'ï дотримувалися патрiархальних звичаïв, вели натуральне господарство, багато працювали, не гордували селянами, домашньою челяддю, не вiдгороджували вiд них своïх дiтей.


Навчався майбутнiй письменнику початкових школах Миргорода та Гадяча, за стараннiсть ï вiдмiннi успiхи щороку нагороджувався "похвальними листами".
У1862 р. Панас закiнчив Гадяцьке повiтове училище. З 1863 р. почав служити в канцелярiях Гадяча, Прилук, Миргорода. У вiльний вiд служби час захоплювався лiтературою, усною народною творчiстю. У 1869,1879 pp. його брат Iван Бiлик друкує частину зiбраних Панасом фольклорних творiв у збiрниках "Народнi пiвденноруськi казки". У 1871р. Панас переселився до Полтави, працював у губернськiй скарбницi; писав вiршi, прозовi твори, наступного року надрукував свiй перший вiрш "Украïна" в журналi "Правда" за пiдписом Панас Мирний; у цьому ж журналi опублiковано його перший прозовий твiр-оповiдання "Лихий попутав". Письменник починає роботу над романом "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?". Протягом 1870 -1880 pp. Панас Мирний створив цикл "образкiв з життя" пiд загальною назвою "Як ведеться, так i живеться". У 1874 -1885 pp. надрукував оповiдання, повiстi, романи: "П'яниця", "Лихi люди", "Повiя", "Лови", "Морозенко", драма "Лимерiвна". Робота над романом "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" була закiнчена ï надiслана до друку в 1875 р. У Петербурзi розпочали друкувати твiр, та робота припинилась, бо вийшов указ, за яким заборонялось видання книг украïнською мовою. У женевському журналi "Громада" у 1877 р.опублiкована повiсть "Лихi люди".
Роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" надрукований в Женевi в 1880 р. Виданню твору сприяв М. Драгоманов - вiдомий украïнський критик, громадський i культурний дiяч.
У 1897 р. Панас Мирний написав повiсть "Лихо давнє й сьогочасне" (де лихо давнє
- це крiпацтво, а сьогочасне - це по-реформене безземелля i голод). У 1903 р. - роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" був надрукований в Росiï пiд назвою "Пропаща сила" на сторiнках журналу "Киевская старина", через два роки твiр вийшов окремим виданням, письменник став одним з органiзаторiв i керiвникiв журналу "Рiдний край". У 1909р. Панас Мирний написав останнiй оригiнальний твiр-нарис "Робота", де, оглядаючи своє минуле, пiдкреслював: "Нi, не слава... поривала мене в моï молодi лiта до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мiй обездолений краю, I вона оповила мою душу чарiвними снами й пiдбурювала думки до роботи". Пiсля загибелi в Першiй свiтовiй вiйнi старшого сина Вiктора i мобiлiзацiï до дiючоï армiï середнього сина Михайла письменник перебував у пригнiченому станi. У 1918 р. за його участi в Полтавi було органiзоване видавниче товариство "Зiрка", яке друкувало книжки для школярiв. Панас Мирний помер 20 сiчня 1920р., похований у Полтавi. У 1939 р. у Полтавi вiдрито музей письменника. Творчу дiяльнiсть Панас Мирний починав як поет. Все своє життя вiн повертався до поезiï, наголошуючи, що вона допомагає йому осмислювати навколишню дiйснiсть, щоб потiм писати прозу. Та все ж таки в украïнську лiтературу Панас Мирний увiйшов неперевєршеним майстром прози. Помiтним явищем у лiтературному процесi стала повiсть "Лихi люди", яка в 1877 роцi була надрукована за кордоном i ввозилась в Украïну нелегально. В нiй уперше було показане розмежування в середовищi iнтелiгенцiï. Письменник смiливо наголошував, що "лихi люди"
- не революцiонери, а тi, хто намагається врятувати занепадаючу систему. Та справжню письменницьку славу принесли Панасу Мирному два великi романи: "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" i "Повiя". Хоча слави письменник нiколи не шукав. Характерний такий випадок. У квiтнi 1892 р. вiдбулася прем'єра драми Панаса Мирного "Лимерiвна". У головнiй ролi - Марiя Заньковецька. Вистава закiнчилася пiд бурхливi оплески, багато разiв пiдiймали завiсу. Зачарований грою генiальноï актриси, зворушений до слiз, Панас Якович у шалених овацiях забув свiй кодекс: не розкривати, берегти таємницю псевдонiма - i пiд вигуки публiки "Автора! Автора!" пiднявся на сцену. Перед здивованими очима переважноï бiльшостi глядачiв стояв знайомий багатьом трохи знiяковiлий i розчулений колезький радник П.Я. Рудченко. Або такий випадок: у 1915р., на 66-му роцi життя, П.Я. Рудченко одержав багато привiтань. Його вшановували як талановитого й сумлiнного, високого за рангом чиновника. А в цей же час полтавська жандармерiя розiслала циркуляр про розшук неблагона-дiйних осiб, серед яких значився i Панас Мирний. Провiдною темою в творчостi майстра було викриття лиха давнього (крiпацтва) i сьогочасного (напiвкапiталiстичноï i напiв-крiпацькоï дiйсностi). Це питання порушене i в романi "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" Цiкавою була iсторiя написання твору. Минуло кiлька мiсяцiв потому, як П. Рудченко переïхав до Полтави, багато часу вiдбирала робота, тому на необхiдне для митця знайомство з навколишньою дiйснiстю часу майже не було. Тому Мирний дуже любив службовi вiдрядження, якi надавали таку можливiсть. Навеснi 1872р. Панас Мирний перебував у службовому вiдрядженнi. Пiд час поïздки з Полтави до Гадяча хлопчик-вiзник розповiв йому жахливу iсторiю селянина Василя Гнидки, який вирiзав сiм'ю заможного козака, за що був засуджений до каторжних робiт. Особа Гнидки так зацiкавила митця, що вiн весь час у своïх думках повертався до почутого. Пiд враженням цiєï розповiдi вiн пише нарис "Подорож з Полтави до Гадяча". Письменник доходить висновку: "На мiй погляд, Гнидка - безталанна дитина свого вiку, скалiчений виводок свого побуту, - пригнiченого усяким панством... - де все стало i стоïть нерухомо на однiм мiсцi, стояло, поки зачало гнити у самому корнi. Де одно загнива, там починається iнше заражатись, i при вонючiй духотi, яку розносить усе гниле, тяжке стає життя народженому, гiрке воловодiння з цвiллю. I от починає воно боротьбу за своє мiсце за життя; почина розшукувати шляху. Де ж ти знайдеш його без освiти, де ти знайдеш його у тому широкоглядному мороцi, який сповива усе й усiх? А тут устає таке питання: не я задавлю
- мене задавлять!.. I кидається чоловiк, як звiрина, на все, купається в кровi людськiй i знаходить в тiм свою утiху, пораду для свого серця". Влiтку 1872 р. Мирний пише першу редакцiю повiстi "Чiпка", деякi зауваження до якоï зробив його брат, вiдомий лiтературний критик i публiцист Iван Бiлик. У першiй редакцiï автор повнiстю зосередився на постатi головного героя, здiйснюючи намiр показати, як соцiальнi умови руйнують особистiсть, творять iз чесних людей "пропащу силу". Одержавши рецензiю на початку 1873 року, Панас Якович переглянув текст повiстi, виправив деякi суперечностi в образi головного героя, дещо деталiзував, накидав штрихами нову сюжетну лiнiю про Грицька тощо. I вiдклав роботу на певний час за своïм творчим принципом: "Нехай вилежиться та достигне, як та овоч на деревi". Коли ж вiн знову повернувся до твору, то почав писати заново - розгортати повiсть у багатоплановий соцiально-психологiчний роман. Над четвертою i п'ятою редакцiями Панас Мирний, працював разом з I. Бiликом (четверта редакцiя, написана 1874р., мала назву "Пропаща сила", складалась iз чотирьох частин). У 1875р. роман було закiнчено пiд назвою "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?". Але далi над твором навис якийсь фатум. Почалося з того, що киïвськi друкарнi його чомусь не взяли. Можливо, вони були перевантаженi. Коли нарештi домовилися про друк у Петербурзi - цим питанням займався композитор М. В. Лисенко, - виявилося, що цензор у поспiху не поставив свiй пiдпис на кожному аркушi рукопису. Роман повертається до Києва, розшукують звiльненого з роботи цензора. Той пiдписує рукопис, i роман знову "ще до Петербурга. Друк його почався тiльки наприкiнцi травня 1876 р. I тут по цензурних вiдомствах пройшов горезвiсний циркуляр вiд 5 червня 1876 року про заборону украïнських видань, який i припинив друк роману. Прогресивнi громадськi дiячi Украïни не могли дати загинути найвидатнiшому творовi часу. Тому вперше роман був надрукований М. П. Драгомановим у Женевi в 1880р., але вiдразу потрапив до списку заборонених видань i проникав до читачiв у Росiю таємно, як пiдпiльна лiтература. Уперше легально роман був опублiкований у 1903р. в журналi "Киевская старина" пiд назвою "Пропаща сила". Реформа XIX столiття скасувала крiпацтво. Законодавчими актами закрiпаченим селянам надавалися права купiвлi-продажу нерухомого майна, ведення торгiвлi, вiльного заняття ремеслом, права на вiльний шлюб, вирiшення всiх родинних справ без дозволу помiщика. Але цi права надавалися тiльки пiсля переходу на викуп, пiсля введення уставних грамот, якi складали самi землевласники-помiщики, а затверджували i вводили в дiю мировi посередники, якi призначалися теж з помiщикiв. Для складання уставних грамот надавався дворiчний термiн (вiн часто був i бiльшим), пiд час якого селяни лишалися тими ж крiпаками, тiльки офiцiйно називалися тимчасовозобов'язаними. Пiсля введення уставних грамот помiщицькi ланiи лишалися у панськiй власностi, а та земля, якою користувалися крiпаки, продавалася ïм примусово. Помiщик мав повне право помiняти землю крiпакам.
- кращу на гiршу. Пани загарбували такi життєво необхiднi для селян угiддя, як луки., випаси, лiси, водопоï, щоб поставити юридично вiльних селян у економiчну залежнiсть. Право на викуп землi мали тiльки тi родини крiпакiв, якi користувалися нею ранiше. Дворовi крiпаки, якi прислуговували панам, доглядали ïхню худобу, маєток, такого права не мали i виходили з крiпацькоï залежностi зовсiм безземельними, в кращому разi з садибною дiлянкою. Зрозумiло, що така царська "милiсть" обурювала селян, спричиняла до частих заворушень. Усi цi подiï i лягли в основу роману Панаса Мирного. Твiр "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" - перший в украïнськiй лiтературi соцiально-психологiчний роман, у якому життя та боротьба украïнського селянства проти соцiального гноблення напередоднi та пiд час реформи 1861 р. подається через розкриття психологiï Чiпки Варениченка, його думок, прагнень i переживань. Твiр має своєрiдну i складну композицiю. Це зумовлено винятково широкими хронологiчними рамками зображення життя. Автори, заглибившись в iсторiю украïнського села, почали розповiдь вiд часiв зруйнування Запорiзькоï Сiчi та офiцiйного закрiпачення украïнського селянства. Ще роман цiкавий тим, що має кiлька сюжетних лiнiй: рiд та життя Чiпки; рiд та життя Максима @удзя; Грицько i його дружина; пани Польськi; iсторiя села Пiсок. Цi лiнiï розвиваються на тлi суспiльно-iсторичних подiй: то окремо, то перетинаються i виплiтають загальний сюжет твору.
Композицiя роману "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?", його сюжет пiдпорядкованi головному завданню - розкрити соцiально-психологiчнi мотиви протесту селянства, зокрема Чiпки, показати причини того, чому розумна, енергiйна й здiбна людина стає на шлях розбою. Роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" мав ще й iнший авторський заголовок
- "Пропаща сила". Хоч постав вiн iз цензурних мiркувань, але цiлком виражав авторську iдею. "У нiй ключ до розумiння i художнього задуму загалом i зокрема центрального персонажа твору, якого письменник змалював у всiй суперечливостi характеру, у всiй складностi його бентежноï долi. У нiй - роздуми художника про нереалiзовану, "пропащу силу" людини, яка народжена була для справ, можливо, значних i.прекрасних, але яка так i не розкрилася в своïх потенцiйних якостях i можливостях", - зазначав О. Гончар. Наскрiзним образом роману "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" є образ Чiпки Вареника. При всiй iндивiдуальнiй своєрiдностi, винятковостi це один iз найтиповiших образiв украïнськоï дожовтневоï лiтератури. У його створеннi найповнiше розкрився величезний лiтературний талант Панаса Мирного. Кожен епiзод життя Чiпки, рисочка характеру, портретний штрих допомагають краще уявити цього сильного, розумного й талановитого чоловiка, який мiг би принести багато користi людям, а силою соцiальних обставин став розбiйником-каторжником. Такий Чiпка Варениченко. Розумний вiд природи, кмiтливий, працьовитий, гордий, вiн гостро переживає соцiальну несправедливiсть. У життi йому зустрiчалося небагато хороших людей: баба Оришка, дiд Улае, Галя. Бiльше ображали: батько покинув, землю вiдiбрали, вигнали iз земства, навiть мати в дитинствi лаяла й била, зриваючи злiсть за своє невдале замiжжя, тяжку працю та злиднi. Тому ще з дитинства Чiпка прагнув помсти. Спочатку були горобцi, потiм багатiй Бородай, який побив за непослух, потiм пан, який привласнював плоди селянськоï працi. Раз ставши на шлях злодiйства, розбою, пияцтва, Чiпка вже не змiг вiд нього вiдмовитись.
Були в його життi й свiтлi моменти - знайомство й одруження з Галею, господарювання на землi, вибори в земськi гласнi. Дружина й мати своєю любов'ю деякий час утримували Чiпку вiд темних справ. Але новi несправедливостi та лихi друзi пiдштовхнули його до остаточного падiння, кривавого розбiйництва. Хоч Нечипора називали стихiйним бунтарем, борцем за соцiальну справедливiсть, але нiчим не можна виправдати його злочину, коли вiн убив сторожа, вирiзав разом зi своïми спiвучасниками мирну сiм'ю хуторян. Такий життєвий вибiр зробили свого часу й батько Галi Максим та його дружина Явдоха. Iншими шляхами пiшли Грицько, Христя, Галя. Грицько, такий самий сирота й бiдняк, як Чiпка, зумiв заробити грошей, купити землю й чесно господарювати на нiй. Галя, дружина Чiпки, була "розбишацькою дочкою". Але вона ненавидiла крадене багатство, засуджувала батькiв, вiдмовляла вiд злодiйства Чiпку. Таким чином, внутрiшня масштабнiсть роману, його проникливий психологiзм, фiлософiчнiсть дають пiдстави твердити про появу в украïнськiй прозi нового типу епiчного полотна, вiдмiнного багатьма жанровими якостями вiд зразкiв, створених не тiльки ранiше, а й одночасно з ним. ОСНОВНI ТВОРИ: Оповiдання "Морозенко", повiстi "Лихi люди", "Лихо давнє й сьогочасне", романи "Повiя", "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?", п'єса "Лимерiвна". ДОДАТКОВА ЛIТЕРАТУРА: 1. Сиваченко М. Корифей украïнськоï прози. - К., 1967. 2. Черкаський В. Художнiй свiт Панаса Мирного. - К., 1989. 3. Панас Мирний. Хiба ревуть воли, як ясла повнi?: Посiбник для 10 класу / Автори-укладачi Ю. Башкiрова, Н. Кривка. ЇX., 2000. 4. Гончар О. Перший симфонiст украïнськоï прози//Письменницькi роздуми.
- К., 1980. 5. Грицай М. Панас Мирний. - К., 1986.
ПАНАС МИРНИЙ (1849 -1923) Справжнє iм'я - Панас Якович Рудченко. Панас Мирний народився 13 травня 1849р. в родинi бухгалтера повiтового скарбництва в Миргородi на Полтавщинi. У сiм'ï дотримувалися патрiархальних звичаïв, вели натуральне господарство, багато працювали, не гордували селянами, домашньою челяддю, не вiдгороджували вiд них своïх дiтей.