<< Главная страница

IВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838 - 1918)


Iван Семенович Левицький (лiтературнi псевдонiми - I. Нечуй-Левицький, I. Нечуй тощо) народився 25 листопада 1838р. в м. Стеблевi Киïвськоï губ. Канiвського повiту (нинi - Черкаська обл., Корсунь-Шевченкiвський район). Змалку цiкавився звичаями i побутом селян, пiзнавав скарби украïнського фольклору та поезiï Шевченка, що згодом яскраво вiдбилося в його творчостi. Навчався Нечуй-Левицький в Богуславському училищi (1848 - 1852), потiм у Киïвськiй семiнарiï (1853 - 1859) та Киïвськiй духовнiй академiï (1861 - 1865). Перед ним вiдкривалася духовна кар'єра, але юний магiстр богослов'я рiшуче вiд неï вiдмовився i, пориваючи з сiмейними традицiями, викладав росiйську мову, лiтературу, iсторiю, географiю, логiку в Полтавськiй семiнарiï (1865 - 1866), гiмназiях Калiша, Седлеця (1866 - 1873), Кишинева (1873 - 1884). 1885р. письменник вийшов у вiдставку, оселився в Києвi i, ведучи досить замкнене життя, повнiстю вiддався лiтературнiй працi. Вступивши на лiтературну ниву в 60-тi рр. XIX ст., Нечуй-Левицький одразу привернув до себе увагу читачiв i критики. Вже першi його твори - ЇДвi московки - (1868) i ЇРибалка Панас Круть - (1868), повiсть ЇПричепа - (1869) - вiдзначалися новизною характерiв, яскравiстю барв. Пiсля перших крокiв письменника, що свiдчили про появу сильного, молодого таланту на теренi украïнськоï прози, виходять з друку його новi, розгорненi полотна. В 70-тi рр. художник створює класичнi твори з народного життя:
ЇНе можна бабi Парасцi вдержатись на селi - (1874), ЇБлагословiть бабi Палажцi скоропостижно вмерти - (1875), ЇМикола Джеря - (1878), ЇКайдашева сiм'я - (1879), ЇБурлачка - (1880). У наступнi роки, хоч творчий пульс письменника дещо слабне, вiн створює ряд цiкавих, визначних творiв ( ЇСтарi гультяï Ї, 1897; ЇЧортяча спокуса Ї, 1885; ЇНе той став Ї, 1896; ЇСiльська старшина бенкетує Ї, надруковано 1911р.). Окремо стоïть казка ЇСкривдженi та нескривдженi - (1892), де письменник у фантастичних образах показує суперечностi мiж народом i самодержавством. Багатi спостереження побуту, моралi i звичаïв духовенства знайшли повнокровне втiлення у великiй повiстi Нечуя-Левицького ЇСтаросвiтськi батюшки та матушки - (1884р. надрукована в ЇКиевской старине - в росiйському перекладi, в 1888р. - у журналi ЇЗоря - мовою оригiналу). Якщо в ЇСтаросвiтських батюшках... - гумор i сатира поєднанi з легким сумом, то в наступних повiстях i оповiданнях
- ЇАфонський пройдисвiт - (1890), ЇПомiж ворогами - (1893), ЇКиïвськi прохачi - (1901, надрукована 1905р.) - на перший план в малюнках характерiв виступає авторський сарказм.
Погляд письменника неодноразово звертається до освiчених кiл, до украïнськоï iнтелiгенцiï. Рiзноманiтнi типи людей цiєï суспiльноï групи, ïх iдейнi прагнення, суперечки постають у романах ЇХмари - (1874) i ЇНад Чорним морем - (1890), а також у творах iнших прозових жанрiв ( ЇНавiжена Ї, ЇНеоднаковими стежками Ї, ЇГастролi Ї, ЇНа гастролях в Микитянах Ї, ЇДивовижний похорон Ї). Не лише сучаснiсть, а й сторiнки украïнськоï iсторiï знайшли вiдображення у творах Нечуя-Левицького, що належать до рiзних жанрiв: казка
ЇЗапорожцi - (1873), повiстi i науково-популярнi нариси ( ЇГетьман Iван Виговський Ї, ЇПершi киïвськi князi Ї, ЇТатари i Литва на Украïнi Ї, ЇУнiя i Петро Могила Ї, ЇУкраïнський гетьман Богдан Хмельницький i козаччина - та iн.). Серед iсторичних художнiх творiв письменника перше мiсце займає роман
ЇКнязь Єремiя Вишневецький - (1897, вперше надруковано 1932р.). Образи минулого Украïни Нечуй-Левицький вiдтворював i в драматичних творах ( ЇМаруся Богуславка Ї, 1875; ЇВ диму та полум'ï Ї, 1911). Письменник активно цiкавився розвитком украïнського мистецтва: театру, музики, живопису ( ЇЗ Кишинева Ї, 1884; ЇВ концертi Ї, 1887; ЇМарiя Заньковецька, украïнська артистка Ї, 1893, та iн.). Крiм згаданих iсторичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедiï з мiщанського побуту ( ЇНа Кожум'яках Ї, 1875; ЇГолодному й опеньки м'ясо Ї, 1887), якi мiстять цiкавi характеристики типiв мiщан, торговцiв, дрiбних чиновникiв, ïх звичаïв, моралi й психологiï. Найбiльш вдалою є перша п'єса, яка у переробцi М. Старицького пiд назвою ЇЗа двома зайцями - набула бiльшоï сценiчностi й досi живе в украïнському театрi.
У творчiй спадщинi письменника є також лiтературно-критичнi й лiтературно-публiцистичнi статтi. У вiдомiй статтi ЇСьогочасне лiтературне прямування - (1878 - 1884) мiстяться цiкавi роздуми про специфiку художньоï творчостi та роль усноï поетичноï традицiï в лiтературi. У працi ЇУкраïнство на лiтературних позвах з Московщиною - (1891) Нечуй-Левицький досить виразно висловлює нацiоналiстичнi погляди на iсторiю i культуру Украïни. Нечуєвi-Левицькому належить кiлька статей i рецензiй про украïнську лiтературу. Вони присвяченi поезiï Шевченка ( ЇСорок п'ятi роковини смертi Шевченка Ї, ЇХто такий Шевченко Ї), повiстi Д. Яворницького ЇДе люди, там i лихо Ї, дають широкий огляд творчостi класикiв i сучасних йому украïнських поетiв i прозаïкiв вiд Шевченка до А. Кримського, В. Самiйленка i Б. Грiнченка (
ЇУкраïнська поезiя Ї). Чималий iнтерес має велика стаття ЇУкраïнська декаденщина - (надруковано вперше 1968р.). В роки iмперiалiстичноï вiйни I. Нечуй-Левицький жив самотнiм, голодним життям. На початку 1918р. в умовах кайзерiвськоï окупацiï Києва письменник тяжко захворiв, згодом потрапив до Дегтярiвськоï богадiльнi (будинок для перестарiлих), де й скiнчив життя 2 квiтня 1918р.

IВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838 - 1918)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация