<< Главная страница

БОРИС ОЛIЙНИК (Нар. 1935 p.)


Народився Борис Iллiч Олiйник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилiвка на Полтавщинi. Вiршi почав писати в шкiльному вiцi. Вiн "топтав стежку до п'ятого класу Зачепилiвськоï семирiчки", коли побачив у новосанжарiвськiй райгазетi "Ленiнським шляхом" свiй невеличкий вiрш i своє прiзвище. 1953р., пiсля закiнчення шкiльного навчання, вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Г. Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботу в редакцiï газети "Молодь Украïни". Поет i журналiст, часто ïздив у вiдрядження, зокрема на ударну комсомольську будову - Лисичанський хiмкомбiнат, про неï ж i про молоде мiсто Сєвєродонецьк надрукував у газетi серiю нарисiв i видав документальну повiсть "За Сiверським Дiнцем" (1959). Пережите в дитинствi та в роки молодостi склало основу першоï його збiрки поезiй "Б'ють у крицю ковалi" (1962). Друга збiрка - "Двадцятий вал" (1964), вiдзначена Республiканською комсомольською премiєю iм. М. Островського. Б. Олiйник пише своєрiднi вiршованi "портрети" - монологи про сiльських трудiвникiв, як-от хворого хлiбороба ("Про хоробрiсть"), iнвалiда з фронту ("Дядько Якiв"), "спiврозмову" зi скромною вчителькою В. I. Левкович ("Формула"), присвячений М. Рильському вiрш "Пiсня", автобiографiчнi нотатки "Про себе". Виходять збiрки "Вибiр" (1965), "Коло" (1968), "Вiдлуння" (1970), "Рух" (1973).
Вражає рiзноманiтнiсть поетичноï творчостi Олiйника: задушевно-лiричне слово про матiр ("Мати"); фiлософський роздум про непорушнiсть зв'язку людини iз землею ("Заземлення"); сокровенне, iнтимне ("Дума про Аелiту", "Ти чекай..."); лiрика, сповнена драматизму та конфлiктностi: "Балада про вогонь i принципи", "Ринг", "Триптих пильностi", "Засторога", ряд вiршiв з циклу "Коло" та iн.; публiцистичнiсть у "Триптиху пильностi" та в такому ж чiлiйському триптиху "На тривожнiй струнi". Лiризму сповненi цикли "Сковорода i свiт", "Досвiд", "На лiнiï тишi", "При гончарному крузi. Олесевi Гончару", "Сиве сонце моє. Пам'ятi матерi".
Навпаки, драматичнi, гострi поезiï - "В рамi прицiлу", "Прометей приручений", "Про черги", "Погоня... I пострiл...".
Поет застосовує також умовнiсть, вигадку, елементи казки, фантастики, алегоричну та символiчну образнiсть у таких творах, як "Принцип", "Про середину", "Притча про ноги", "Притча про славу", "У поета грошi завелись" та iн. У збiрцi "Заклинання вогню" (1978) поет вмiстив цикл вiршiв "Вiд Бiлоï хати до Бiлого дому..." Найбiльш вiдомими та значними поемами Б. Олiйника є: - поема "Сиве сонце моє", укладена iз дев'яти вiршiв, написаних рiзними розмiрами; - "Дорога"; - "Рух"; - "Доля"; - "Урок"; - поема-цикл "У дзеркалi слова"; - поема, iсторичний твiр "Дума про мiсто", написана до 1500-лiття Києва.
Поет є лауреатом Державноï премiï СРСР (1975, за книгу "Стою на земле") i Державноï премiï УРСР iм. Т. Г. Шевченка (1983, за книги "Сива ластiвка", "У дзеркалi слова", "Дума про мiсто"). Свою творчу роботу вiн завжди поєднував з активною громадською дiяльнiстю. В 1971
- 1973pp. та з 1976-го року вiн - секретар правлiння Спiлки письменникiв Украïни, секретар правлiння Спiлки письменникiв СРСР, секретар парткому Киïвськоï письменницькоï органiзацiï. Був депутатом Верховноï Ради УРСР 10-го i 11-го скликань.


БОРИС ОЛIЙНИК (Нар. 1935 p.)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация