<< Главная страница

Микола ОлIйник (1923 р. нар.)


Микола Якович Олiйник народився 9 березня 1923 року в селi Бишевi на Киïвщинi. Виховувався майбутнiй письменник у селянськiй родинi. Його батько, Якiв Олексiйович, ледве вмiв читати, мати, Харитина Василiвна, зовсiм не знала грамоти. 1 вересня 1930 року Микола почав навчатися у семирiчнiй школi. 9 березня 1939 року в бишiвськiй районнiй газетi "За бiльшовицькi колгоспи" з'явився перший вiрш Миколи Олiйника "Тарасу Шевченку". Коли почалася Велика Вiтчизняна вiйна, майбутнiй письменник закiнчував перший курс мовно-лiтературного факультету Киïвського педагогiчного Iнституту. Вiн пройшов вiйну зi зброєю в руках, оспiвуючи подвиги воïнiв у вiршах i нарисах, котрi публiкував у фронтовiй пресi. М. Олiйник брав участь у визволеннi Пушкiнських гiр. Пiд час тих боïв його було двiчi поранено. Повернувшись пiсля демобiлiзацiï в 1948 роцi на рiдну Бишiвщину, Микола Олiйник працює в редакцiï районноï газети, продовжує заочно навчатися в iнститутi. А згодом ïде на Волинь, працює в редакцiï газети "Радянська Волинь", пише оповiдання, нариси, збирає народну творчiсть, керує обласним лiтературним об'єднанням. Пiсля виходу в свiт у 1966 роцi книжки прози "Волинськi оповiдання" вiн береться за вiдтворення образу Лесi Украïнки, поезiя якоï захопила його ще в дитинствi. Через два роки з'являється перша частина повiстi "Леся", де змальовано дитинство генiальноï поетеси, а згодом - друга, в якiй розповiдається про ïï молодi роки та формування свiтогляду, про стосунки з Сергiєм Мержинським. Громадськiсть i лiтературна критика зустрiли книгу прихильно - i це заохотило автора до подальшоï роботи над зображенням творчого шляху поетеси. 1963 року побачила свiт повiсть "Одержима". Через три роки повiстi перевидано пiд промовистою назвою "Дочка Прометея". У 1971 роцi з'являється друком перша книга трилогiï про вiдомого письменника Сергiя Михайловича Степняка-Кравчинського - роман "Туди, де бiй", через рiк друга - "Жага", потiм - "Чужина". У 1975 роцi трилогiя виходить у свiт пiд спiльною назвою "Пролог".
Творчою удачею Миколи Олiйника є також трилогiя "Жилюки", перша книга якоï "Велика Глуша" була опублiкована в 1965 роцi, друга "Кров за кров"
- у 1968-му, i третя "Судний день" - у 1982 роцi. 1977 року Микола Олiйник виступив з романом "Зерна". В 1980 роцi з'являється на книжкових полицях повiсть для юнацтва "Свiтанковi роси". Творчий доробок Миколи Олiйника не вичерпується цими повiстями та романами. Вiн написав також п'єси "Оновлення" (1957), "Одержима" (1979), опублiкував збiрки повiстей i новел: "Чуєш, брате мiй" (1959), "За життя" (1962), "Снiгоцвiт" (1964), "За красою" (1967), "Терпкий запах живицi" (1980). Вiн пише есе та лiтературознавчi статтi про Г. С. Сковороду, О. С. Пушкiна, Ю. Словацького, Марка Черемшину, Б. Д. Грiнченка, Г. М. Хоткевича, Г. О. Мачтета, В. Яна, А. В. Головка, Л. М. Леонова, I. П. Шамякiна, В. С. Земляка, Д. I. Бедзика, Жана Грiву. За роки творчоï працi письменник опублiкував кiлька десяткiв оригiнальних творiв, багато нарисiв, статей, рецензiй, а також перекладiв з лiтератур народiв СРСР. Окремi його твори побачили свiт росiйською, бiлоруською, латиською, грузинською, болгарською, польською i словацькою мовами.

Микола ОлIйник (1923 р. нар.)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация