<< Главная страница

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ЛеонIд Соломонович у пешому ряду другий злiва (1908 - 1973) "Все своє життя вiн чесно завойовував право засвiтiггись в сузiр'ï Поезiï - в сузiр'ï Лiри. I час пiдтверджує це ного високе право". (Б. Олiйник "В сузiр'ï Лiри"). Леонiд Соломонович Первомайський (Iлля Шльомович Гуревич) народився 17 травня 1908 року в родинi ремiсника-палiтурника в мiстi Костянтиноградi (тепер Красноград) на Полтавщинi, Тут i пройшли його дитинство i юнiсть. Грамоти Iлля навчився дуже рано з розрiзних абеток для шкiл, якi виготовлялися в батьковiй майстернi. Учився скрiзь потроху: в початковiй школi, в мiськiй чоловiчiй гiмназiï i в трудовiй семирiчцi. Багато й жадiбно читав


- ця пристрасть залишилась у нього на все життя, i саме завдяки читанню вiн, формально бiльш нi в яких школах не навчаючись, самотужки здобув грунтiвну освiту. (Обiзнанiсть Первомайського з свiтовою лiтературою i фольклором часом дивувала навiть спецiалiстiв). Працювати майбутнiй поет почав з шiстнадцяти рокiв: спочатку на цукроварнi, потiм у Зачепилiвцi завiдував бiблiотекою i хатою-читальнею. У 1925 роцi вiн переïхав на життя до мiста Лубни. Робота в газетi "Червона Лубенщина" прилучила його майже до всiх жанрiв газетноï прози й поезiï.
Вже в 1926 роцi молодий поет переïздить до Харкова i працює тут в редакцiï дитячого журналу "Червонi квiти", стає членом лiтературного об'єднання "Молодняк". З 1926 по 1928 рiк вийшло десять окремих видань його оповiдань та повiстей. Перша книжка вiршiв "Терпкi яблука" вийшла у 1929 роцi. Леонiд Соломонович з любов'ю пише про рiдне мiсто: Я хочу бути терпким, як яблуко, зелене яблуко з твоïх садiв, Червоноградщино, де я блукав, Це при дорогах я сидiв. Тече рiчка, два миє береги, Два має береги - одним садам... Краси твоєï нi за Америки, Нi за Австралiï я не вiддам. У лiтературу Леонiд Первомайський увiйшов стрiмко. Така ж була i його натура
- енергiйна, запальна, чуйна до покликiв часу. Письменник Л. М. Новиченко бачить в творчому розвитку поета три перiоди: "Перший
- це строго кажучи, перiод намацування власного творчого шляху, перiод шукань
- уже не зовсiм учня, але ще й не майстра. Не учня - тому, що i в своïх раннiх поезiях Первомайський виявляв неабияку вiршову вмiлiсть i досить широкий лiтературний кругозiр. Не майстра - тому, що варто порiвняти першi його збiрки - тi ж "Терпкi яблука", "З фронту", "Героïчнi балади", "Моя весела молодiсть" i навiть дуже хваленiй того часу "Пролог до гори" (1933) з "Новою лiрикою" (1937) i особливо, де поет виступає справжнiм майстром, а де - пiдмайстром, чи, може, пiвмайстром. Другий перiод умовно можна вкласти в рамки двох десятирiч - вiд другоï половини 30-х рокiв до кiнця 50-х. Вiн охоплює i передвоєннi роки, коли поет дiйшов "свого зросту i сили" i славну сторiнку в творчiй бiографiï Первомайського, - його вiршi часiв Великоï Вiтчизняноï вiйни, i повоєнне десятирiччя, коли його творчiсть знала i пiднесення, й певнi спади. I є пiдстави окремо видiлити час вiд початку 60-х рокiв до кiнця життя поетового (помер 1973 р.), коли були створенi роман "Дикий мед" i книги вiршiв "Спомин про блискавку", "Уроки поезiï", "Древо пiзнання", "Вчора i завтра" (опублiковано посмертно в 1974 роцi) - час досягнутого творчого синтезу, час нового плiдного заглиблення поета в життя i - через власну душу - в душi своïх сучасникiв". В роки Великоï Вiтчизняноï вiйни Первомайський працював вiйськовим кореспондентом газети "Правда". За збiрки вiршiв "День народження" i "Земля" поет удостоєний Державноï премiï СРСР. Героïку вiйни поет вiдтворив у фiлософському романi "Дикий мед". Цей роман екранiзований. Леонiд Соломонович виступав як лiтературний критик, теоретик поезiï i перекладач. Вiн переклав на украïнську мову твори Лєрмонтова, Маяковського, Гейне, Вiйона, Петефi, Фучика, Нiзамi, балади слов'янських та iнших народiв свiту.
За участь у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi поет нагороджений орденами Червоного Прапора, Вiтчизняноï вiйни першого ступеня i медалями. Дочка Первомайського Сусанна Пархомовська передала Красноградському краєзнавчому музею ордени i робочий кабiнет батька. У Красноградi на будинку, в якому народився поет, встановлена меморiальна дошка. 17 травня 1978 року красноградцi урочисто вiдзначили 70-рiччя вiд дня народження видатного земляка. В урочистих зборах взяли участь письменники з Харкова, Києва i Москви. У Москвi ювiлей Леонiда Соломоновича Первомаиського вiдзначався 23 травня 1978 року. На урочистi збори прибули лiтератори з усiх республiк СРСР. Така честь була надана i директору Красноградського краєзнавчого музею. Виступаючi на урочистих зборах називали Л. С. Первомаиського класиком украïнськоï лiтератури. Твори поета звучали на всiх мовах народiв СРСР. Добрим словом згадували Леонiда Соломоновича I. С. Козловський, кiноактор i режисер Олексiй Баталов, Савва Голованiвський i багато iнших. Степан Олiйник розповiв, що солдати у роки вiйни чин поета Первомаиського ставили вище генерала: "Мне чин й повыше встречался... позт майор Леонид Первомайский!"
- говорить солдатам бравий старшина. Леонiд Первомайський був надзвичайно вимогливим до кожного слова своïх творiв: "Кожен раз, коли я сiдаю до столу, менi здається, що я ще нiчого не написав, що все треба починати заново, а чистий лист паперу здається менi великим полем, яке треба виорати i засiяти...". Iм'я Леонiда Соломоновича Первомаиського занесено в енциклопедiю свiтовоï лiтератури.


ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ЛеонIд Соломонович у пешому ряду другий злiва (1908 - 1973) "Все своє життя вiн чесно завойовував право засвiтiггись в сузiр'ï Поезiï - в сузiр'ï Лiри. I час пiдтверджує це ного високе право". (Б. Олiйник "В сузiр'ï Лiри"). Леонiд Соломонович Первомайський (Iлля Шльомович Гуревич) народився 17 травня 1908 року в родинi ремiсника-палiтурника в мiстi Костянтиноградi (тепер Красноград) на Полтавщинi, Тут i пройшли його дитинство i юнiсть. Грамоти Iлля навчився дуже рано з розрiзних абеток для шкiл, якi виготовлялися в батьковiй майстернi. Учився скрiзь потроху: в початковiй школi, в мiськiй чоловiчiй гiмназiï i в трудовiй семирiчцi. Багато й жадiбно читав


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация