РУДЬ Микола Данилович (1912-1989) Народився 9 травня 1912 року в селi Олександрiвка Зачепилiвського району в багатодiтнiй хлiборобськiй сiм'ï. "Рудi (по-вуличному Панкрати, прозванi так по iменi мого дiда, який пiсля руйнацiï Сiчi осiв мiж Ореллю i Берестовою), - пише Микола Данилович в автобiографiï, - землi мали 8-9 десятин на 12 душ." "Я закiнчив досить успiшно Зачепилiвську семирiчку, дякуючи викладачевi мови та лiтератури, письменнику-плужанину Федору Євтихеєвичу Злидню, який взяв мене на постiй, завбачивши в моïх учнiвських писаннях щось гiдне уваги",


- читаємо в автобiографiï. Перший вiршик Миколи Даниловича про Днiпрогес був опублiкований 1928 року в додатку до журналу "Червонi квiти". Тепло згадує й iншого свого вчителя лiтератора Iвана Мироновича Прищепу. В 1929 роцi М. Д. Рудь вступає до Красноградського педтехнiкуму. Не отримавши мiсця в гуртожитку i талонiв у студентську ïдальню, вiн залишив педтехнiкум i подався на Донбас. У тридцятi роки був членом лiтературноï органiзацiï "Молодняк". В 1936 роцi з'являється перша книжка М. Рудя - вiршована збiрка "Найближче". З повоєнного доробку вiдомi книжки "На Подiллi", "Час клопоту i сподiвань", "Гомiн до схiд сонця", "Синiй птах", "Дивень".
Як письменник самобутньо-неповторний, як майстер художньоï прози Микола Рудь вiдкрився i утвердився, безперечно, своïм циклом романiв "Боривiтер"
- "I не сказала люблю", "З матiр'ю на самотi", "Не жди, не клич".
У своïх творах Микола Рудь закликав по совiстi працювати й жити, по-синiвському ставитися до природи, рiдноï землi, своєï iсторiï, а найголовнiше - над усе любити Батькiвщину, щоденно творити, нести людям добре, чисте, корисне, iстинно благородне. За заслуги в розвитку лiтератури i в зв'язку з семидесятирiччям вiд дня народження Микола Данилович Рудь нагороджений орденом Дружби народiв. Помер Микола Данилович у Києвi 22 жовтня 1989 року.


РУДЬ Микола Данилович (1912-1989) Народився 9 травня 1912 року в селi Олександрiвка Зачепилiвського району в багатодiтнiй хлiборобськiй сiм'ï. "Рудi (по-вуличному Панкрати, прозванi так по iменi мого дiда, який пiсля руйнацiï Сiчi осiв мiж Ореллю i Берестовою), - пише Микола Данилович в автобiографiï, - землi мали 8-9 десятин на 12 душ." "Я закiнчив досить успiшно Зачепилiвську семирiчку, дякуючи викладачевi мови та лiтератури, письменнику-плужанину Федору Євтихеєвичу Злидню, який взяв мене на постiй, завбачивши в моïх учнiвських писаннях щось гiдне уваги",