СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ (1834 - 1873)


Народився С. В. Руданський в селi Хомутинцях Вiнницького повiту на Подiллi 6 сiчня 1834р. у родинi сiльського священника. Пiсля початковоï науки в дяка майбутнiй поет вчився у Шаргородськiй бурсi (1842 - 1849) та Подiльськiй духовнiй семiнарiï (1849 - 1855). Ще в роки навчання у семiнарiï почав назрiвати конфлiкт з батьком. Коли 1856р. Руданський приïздить до Петербурга, то цiлком самочинно, проти волi батька, вступає не до духовноï академiï, а до медико-хiрургiчноï, вiдомоï вже на той час як осередок передовоï науки i культури. Тут у 50
- 60-х роках працювали С. П. Боткiн, I. М. Сєченов та iншi молодi передовi вченi. В медико-хiрургiчнiй академiï пiдтримувався традицiйний iнтерес до лiтератури й мистецтва. Ще ранiше професор хiрургiï академiï Каменецький разом з Парпурою пiдготував перше видання "Енеïди" I. Котляревського. Аматорський гурток студентiв цього навчального закладу вперше поставив драму Шевченка "Назар Стодоля" (1844). Тут здобували освiту колишнi петрашевцi, що, безперечно, активiзувало громадянську настроєнiсть студентiв. За роки перебування в Петербурзi Руданський утвердився на демократичних свiтоглядних позицiях, остаточно сформувався як народний письменник. Петербурзький перiод найбiльш плiдний у життi Руданського-поета. В цей час помiтно загострюються громадянськi мотиви його творчостi ("До дуба", "Гей, бики!"), визрiває й кристалiзується майстернiсть гумористичного й сатиричного вiрша, наслiдком чого було виникнення нового поетичного жанру в украïнськiй поезiï - вiршованоï гуморески-спiвомовки, тематично рiзноманiтноï й стилiстично своєрiдноï. Одночасно Руданський продовжував писати балади, лiричнi вiршi, вiршованi казки й поеми, перекладав з росiйськоï та iнших мов.
Пiсля закiнчення академiï Руданський одержав звання повiтового лiкаря i дозвiл працювати в Криму, куди вiн переïхав 1861р. i де сподiвався поправити своє пiдточене здоров'я. З 1861 по 1873р. Руданський працював мiським лiкарем у Ялтi, а також лiкарем у маєтках князя Воронцова. Вiн доклав багато зусиль для пiднесення благоустрою мiста, невтомно трудився як лiкар i почесний мировий суддя Сiмферопольсько-ялтинськоï мировоï округи, водночас цiкавився археологiєю, етнографiєю, вiдновив розпочатi ще на Подiллi фольклорнi заняття, продовжував поетичну творчiсть, головним чином, у галузi перекладу.
Знайомство з поетом i композитором П. Нiщинським, художником I. Айвазовським, поетом та iсториком М. Костомаровим, поетом А. Метлинським наклало вiдбиток на творчi заняття Руданського, пiдтримувало iнтерес до живопису, старовини, народноï творчостi. Найбiльше ж уваги в ялтинський перiод Руданський придiляв перекладам з античноï та росiйськоï лiтератур (Гомер, Вергiлiй, Лєрмонтов). Помер С. Руданський 3 травня 1873р. i похований в Ялтi на Массандрiвському кладовищi.
С. Руданський, готуючи своï твори до видання, укладав ïх у рукописнi збiрки. Важкi цензурнi умови, а також урядовi заборони утруднювали й гальмували ïх друкування. Основнi автографи творiв Руданського складають три томи, переписанi й оформленi самим поетом. Перший, пiд назвою "Спiвомовки козака Вiнка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857" (Вiнок - переклад iменi поета з грецькоï: стефанос - вiнок), вмiщує пiснi та балади в хронологiчнiй послiдовностi ïх написання. Другий - "Спiвомовки козака Вiнка Руданського, книжка друга, 1857 - 1858 i 1859" - складається з 235 поезiй, гуморесок, названих "приказками", й вiрша "Студент". Третiй - "Спiвомовки козака Вiнка Руданського, 1859 - 1860" - це пiснi, приказки, легенди, iсторичнi поеми. Крiм цiєï першоï авторськоï редакцiï творiв Руданського, вiдомi автографи збiрок, укладених за жанрово-тематичним принципом у рiзнi часи й призначених до видання. До таких належать рукопис "Нива" (1858 - 1859) i рукопис, який 1861р. мав уже цензурний дозвiл, але так i не з'явився друком. За життя поета була опублiкована лише невелика кiлькiсть його творiв у петербурзькому тижневику "Русский мир" (1859), у двох номерах "Основи" (1862), в "Опыте южнорусского словаря" Шейковського (1861), у львiвському журналi "Правда". Бiльшiсть творiв поета побачила свiт у 80-х - на початку 90-х рокiв уже пiсля його смертi у львiвських виданнях "Правда", "Зоря", в "Киевской старине". Перше видання "Спiвомовок" окремою книгою, яке вмiстило двадцять вiсiм вiршiв, здiйснила в Києвi Олена Пчiлка 1880р. пiд псевдонiмом "Н-й Г-ь Волинський" (Невеличкий гурток волинський). Найповнiше дореволюцiйне видання творiв Руданського у семи томах (перше видання - 1895 - 1903, друге - 1910) вийшло завдяки зусиллям М. Комарова, Василя Лукича (В. Левицького), А. Кримського та I. Франка. Найбiльш повним, прокоментованим i укладеним з урахуванням авторськоï роботи над пiдготовкою рукописiв до видання є тритомник "Степан Руданський. Твори в трьох томах" (К., 1972 - 1973). Крiм оригiнальних творiв, Руданський упорядковував збiрники народних пiсень з власних записiв ("Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р.", Кам'янець-Подiльський, 1852; "Копа пiсень", Ялта, 1862). За життя поета вони не були опублiкованi, а пiсля смертi його довгий час залишалися в приватних руках. Виявленi й вивченi радянськими фольклористами, вони виданi 1972 р. у Києвi.
Усi своï твори, включаючи й вiршованi переклади, Руданський називав "спiвомовками". Цей термiн закрiпив за гуморесками I. Франко. З того часу традицiйним стало саме ïх iменувати "спiвомовками". Це виявилося найбiльш зручним, оскiльки саме гуморески (спiвомовки) Руданського являли собою нову рiзновиднiсть гумористично-сатиричних вiршованих творiв, якоï ранiше в украïнськiй поезiï не було i поява якоï потребувала закрiплення вiдповiдним термiном.
Iсторiя украïнськоï лiтератури другоï половини ХIХ столiття, Киïв, 1979.
Заголовок 1 Заголовок 2
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ (1834 - 1873)