<< Главная страница

Михайль Семенко


(31 грудня 1892 - 23 жовтня 1937) Творець i незмiнний лiдер украïнського футуризму вiд його початку (1913) до полiцiйного знищення Москвою (1934). Народився 31 грудня 1892 року в селi Кибинцi Миргородського повiту на Полтавщинi. Вчився в реальнiй школi i три роки в Петербурзькому психоневрологiчному iнститутi. Перша свiтова вiйна перебила освiту; 1914 вiн виïхав до Америки, але застряг у Владивостоцi, проживши в ньому i його околицях три роки. 1916 - 1922 був членом комунiстичноï партiï; вийшов iз партiï, оставшись безпартiйним. Як тiльки почалась революцiя, Семенко одразу вертається до Києва, де стає впертим, енергiйним ватажком "футуристичноï революцiï" в украïнськiй лiтературi. Писати почав рано; перший друкований твiр його появився в журналi Украïнська хата. В 1913 вже вийшла перша збiрка його поезiй Прелюд, а 1914 - двi наступнi його книжки Дерзання та Кверофутуризм. В цих збiрках вiн раз i назавше родиться й оформлюється футуристом, що заповзявся зруйнувати дотеперiшню лiнiю розвитку украïнськоï лiрики й мистецтва, вводячи замiсть традицiйних сiльських - урбанiстичнi мотиви, замiсть замрiяноï особистоï лiрики
- голосну манiфестацiю нервовоï душi, що демонструє себе голосно i публiчно в шумi каварень i вулиць, вiдкидаючи мелос та розмiрений такт i оперуючи дисонансами та верлiбром, зводячи в царину поетичного всю прозу щоденности. Становище "бiлоï ворони" не пригноблює його, навпаки, надає йому бiльше зухвалости i бажання епатувати всiх i вся. В умовах революцiйного Києва Семенко з шумом i реклямою органiзує футуристичний рух в лiтературi i мистецтвi. Виявами його є: два числа Унiверсального журналу (Киïв, 1918); Флямiнго за участю першорядного модерного маляра Анатолiя Петрицького (1919); Альманах трьох за пiдписом О. Слiсаренка, М. Любченка, М. Семенка (Киïв, 1920); одно-єдине число Катафалк искусства. Ежедневный журнал панфутуристов-деструкторов (Киïв, 1922), одно число Семафор у майбутнє. Апарат панфутуристiв (Киïв, 1922); Жовтневий збiрник панфутуристiв (Киïв, в-во "Гольфштром", 1923); Гольфштром. Збiрник I. Лiтсектор АСКК (Харкiв, ДВУ, 1925), що був органом Семенковоï органiзацiï "Асоцiяцiя Комунiстичноï Культури"; Зустрiч на перехреснiй станцiï. Розмова трьох (Киïв, в-во "Бумеранг", 1927). Проте найбiльшим органiзацiйним i перiодичним витвором Семенка була група i мiсячний журнал Нова генерацiя (Харкiв, 1927 - 1931) - добре редагований i мистецьки оформлюваний в захiдньомодернiстичному стилi, з цiкавими формальними шуканнями в поезiï i прозi (репортаж), але i з величезною дозою поверхового прожектерства, безвартiсного жонглювання деструкцiєю i претенсiєю на гегемонiю в лiтературi як творця "ленiнiзму в культурi". Перехiд до претенсiй полiтичних в дусi офiцiйноï iдеологiï знаменував мистецьку невдачу Семенкового футуризму, який при бiльшiй незалежностi вiд Москви украïнськоï культури i швидших темпах позитивного модерного розвитку Украïни мiг би був вiдограти куди бiльшу i справдi модернiзаторську роль. Роздратований тим, що ця iсторична роль припала фактично таким групам, як ВАПЛIТЕ, неоклясики чи група "Ланка", - Семенко скерував свою енергiю на полiтичну дискредитацiю тих груп в очах Москви. Од Семенка вiдходять такi видатнi письменники, як Слiсаренко, Бажан, а фактично i Олекса Влизько - всi вони переходять до ВАПЛIТЕ чи, як Влизько, друкуються в ïï органах. Сам Семенко падає жертвою (одноï iз найцiкавiших в iсторiï лiтератури) мiстифiкацiï Едварда Стрiхи (Костя Буревiя), який зумiв роками друкувати в Семенковiй Новiй Генерацiï зухвалi i вбивчi пародiï на Семенка й футуризм. Семенко як поет був не в мiру плодовитий. З 1918 по 1931 рiк вiн випустив одна за одною коло двадцяти книг, в тому числi й два пiдсумковi видання ïх: Кобзар (повний збiрник поетичних творiв в одному томi, 1910 - 1922), Киïв, в-во "Гольфштром", 1924, 654 с. i Повна збiрка творiв ( у трьох томах), Харкiв, 1930 - 1931. Плуг Семенковоï поетичноï творчости, не взявши солiдно вiдповiдноï своïм силам глибини, пiшов скакати у всiх напрямах лiтературного поля, доконуючи раз потрiбне зривання вiками злежалоï цiлини, а iншим разом переорюючи найдосконалiше культивованi новi посiви. Якби була змога зiбрати всю його поетичну творчiсть, то з неï можна б одсiяти книжку поезiй свiжоï думки i почуття, прегарних зразкiв модерноï урбанiстичноï лiрики, нових звукових асоцiювань, строфiчних новобудов, оновленоï метафори.
За європеïзацiю украïнськоï поезiï, за вплив на талановиту молодь, за незнищимий в ньому дух вiльноï богеми, нарештi, за намагання дати свою власну iнтерпретацiю "ленiнiзму в культурi" - Семенко при всiй своïй вiрностi режимовi на всiх його заворотах був знищений тим режимом. Пiсля розстрiлу Олекси Влизька московським виïзним судом в груднi 1934 року незабаром був арештований i Семенко. Всi зв'язанi з його iменем видання були вилученi з ужитку, а сам невгомонний ватажок украïнського футуризму ще в зенiтi свого життя зник назавжди на Соловецькому "островi смерти".

Юрiй ЛАВРIНЕНКО Украïнське слово. - Т. 2. - К., 1994.
Заголовок 1 Заголовок 2 Заголовок 3
Михайль Семенко


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация