Василь Шевчук (1932 р. нар.)


Шевчук Василь Андрiйович народився 30 квiтня 1932 року в селi Барашi Ємiльчинського району Житомирськоï областi в сiм'ï селянина.
Закiнчивши середню школу, 1950 року вступає на вiддiлення украïнськоï мови й лiтератури фiлологiчного факультету Киïвського державного унiверситету iм. Т. Г. Шевченка. З 1955 року працював у редакцiï журналу "Пiонерiя", на кiностудiï iм. О. П. Довженка, в редакцiях газети "Лiтературна Украïна" та "Романiв i повiстей" видавництва "Днiпро". У 1951 роцi в "Альманасi молодих" надрукував першi лiричнi поезiï. Тодi ж у журналi "Барвiнок" - кiлька дитячих вiршiв, що започаткували збiрку "У трудi зростаємо", яка вийшла 1953 року. Згодом з'явились друком поетичнi книжки для дiтей "Гiлка яблунi" (1955), "Довгоногi косарi" (1959), "На зеленому роздоллi" (1968), науково-популярний нарис "Синочок сонця" (1960), повiсть "Горобиноï ночi" (1960), збiрка оповiдань "Як Андрiйко бiди позбувся" (1965). У 1958 роцi виходить у свiт збiрка лiрики В. Шевчука "Ходiмо весну зустрiчать!". Потiм повiстi "Зелений шум" (1963), "Вiтрила" (1964), "Трублять лебедi над Славутичем" (1967). Етапною книгою для В. Шевчука став роман про Григорiя Сковороду "Предтеча", який з'явився першим виданням 1969 року пiд назвою "Григорiй Сковорода". Потiм було ще три видання, з них одне росiйською мовою. Роман мав широкий розголос серед критики й читацькоï громадськостi, й, можливо, це надихнуло автора на цiлу серiю iсторичних та iсторико-бiографiчних творiв. Так, вiн пише i 1972 року видає роман "Побратими, або Пригоди двох запорожцiв на суходолi, в морi та пiд водою". 1980 року виходить роман-дослiдження В. Шевчука "Велесич", в якому подано нову концепцiю прочитання перлини давньоруськоï лiтератури "Слово о полку Iгоревiм". Одночасно В. Шевчук робить вiршований переспiв пам'ятки, що 1982 року з'являється окремою книжкою i стає в ряд кращих поетичних iнтерпретацiй "Слова".
Iсторичну серiю продовжує i коротка трилогiя "Пiд вiчним небом" (1985), до якоï входять психологiчнi i водночас документально вивiренi твори про Сократа, молодого Г. Сковороду та Гандi. Пiсля сучасного роману "Злам" (1982), в якому висвiтлено зсередини, психологiчно, труди та днi творчоï iнтелiгенцiï, В. Шевчук повертається до iсторичноï теми i пише та видає дилогiю про Т. Г. Шевченка "Син волi" (1984) й "Tеpнoвий свiт" (1986). Власне, вона була почата ще двадцять рокiв тому повiстю про дитинство Кобзаря "Вiтрила" й продовжена у певнiй мiрi романом "Фенiкс" (1988). У цих творах розповiдається про весь життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка. У дилогiï, що нинi має назву "Син волi", подiï подано через сприймання великого Кобзаря. Читаючи, ми нiби стаємо свiдками його не тiльки зовнiшнього, а й внутрiшнього, духовного життя. Цьому сприяє i побудова твору - асоцiативна, iз ретроспекцiями. Ще 1982 року В. Шевчук опублiкував у журналi "Днiпро" драматичну поему "У затiнку бiля Хрещатика", а в "Лiтературнiй Украïнi" уривок iз драматичноï поеми "Князь Кий". Цi та iншi поетичнi драми вийшли окремою книжкою "Русь первоцвiтна".
В. Шевчук - лауреат премiï iм. Андрiя Головка за 1986p.

Василь Шевчук (1932 р. нар.)