АнатолIй Шиян


Народився Анатолiй Iванович Шиян 5 квiтня 1906р. в украïнськiй слободi Борисiвцi на Бiлгородщинi у родинi селянина-маляра. Рiдна слобода стала прообразом селищ, у яких розгорталися головнi подiï творiв письменника, - вiд раннiх оповiдань, першоï повiстi "Баланда" (1930), де показане велике селище Слобода, i до роману "Гроза" (1936), який розповiдає в основному про слободу Борисiвку. Як пiзнiше згадуватиме сам письменник, малярство було успадкованим ще вiд дiда-прадiда заняттям ïхнього роду, малярували батько та його брати. Це нiби зумовлювало шанобливе ставлення майбутнього митця до краси, вчило по-своєму бачити i розумiти ïï, вiдтворювати для iнших. Мальовничi краєвиди Борисiвки, привiлля навколишнiх степiв, задумливий лiс чарували душу юного Анатолiя. Не випадково 1925p. вiн вступає до Киïвського лiсотехнiчного iнституту.
Хоча молодий А. Шиян спершу й вiддав перевагу лiсництву, але вже в студентськi роки лiтературне покликання настiйно захоплює його. Ще пiд час навчання в лiсотехнiчному iнститутi (який вiн успiшно закiнчив у 1929 роцi), юнак дедалi активнiше включається в лiтературне життя: входить до киïвськоï групи "Молодняк", запально вiдстоює молоднякiвськi позицiï в гарячих творчих дискусiях того часу, робить першi спроби писати. В квiтневому номерi за 1928р. журнал "Молодий бiльшовик" друкує перше оповiдання А. Шияна - "Лiсокради". З кiнця 20-х рокiв починається iнтенсивне входження А. Шияна в лiтературу. В перiодицi одне за одним публiкуються його оповiдання. Протягом 1930
- 1932 pp. побачило свiт шiсть оригiнальних збiрок нарисiв, оповiдань, повiстей. Одним з примiтних раннiх оповiдань є "Iмандра" (1930). Певним кроком у творчому самоутвердженнi А. Шияна була перша повiсть "Баланда" (1930), яка 1957p. була опублiкована в новому, iстотно доопрацьованому варiантi.
Письменник продовжує творчi пошуки i в першому своєму романi "Магiстраль" (1934), звертаючись до новоï для себе (немало в чому i для всiєï лiтератури) теми виробництва. 1936р. вийшов роман "Гроза", число видань якого перевершило два з половиною десятки. Готуючи роман до одного з численних перевидань, письменник у 1954 роцi здiйснює нову редакцiю його тексту, зробивши суттєвi виправлення та уточнення.
Притаманне письменниковi вмiння вiднайти яскраву художню деталь, колоритно подати ту чи iншу картинку живоï дiйсностi, глибока повага та увага до багатющого арсеналу фольклорноï поетики, особливо пiсенноï, проявились в кращiй з повiстей А. Шияна - "Мар'яна" (1953). Звертався А. Шиян i до драматичного жанру (п'єси "Дружба", "Конi", 1933). Проте помiтного успiху вiн тут досягне вже значно пiзнiше: в 50 - 60-i роки, коли вийдуть його iсторична драма про боротьбу козакiв за волю i незалежнiсть рiдного краю пiд проводом легендарного отамана вiйська Запорозького Iвана Сiрка - "Де тирса шумiла" (1961), особливо ж - п'єси-казки для дiтей "Iвасик-Телесик", "Котигорошко", "Iван-мужицький син", "Летючий корабель" та iн. У роки Великоï Вiтчизняноï А. Шияна направляють у фронтову пресу. Спершу
- вiйськовим кореспондентом газети "Советская Армия", а з липня 1941-го
- в щойно створену фронтову газету "За Радянську Украïну", очолену М. Бажаном. У сiчнi 1943-го А. Шияна переводять до Украïнського штабу партизанського руху, а в травнi вiдряджають на кiлька мiсяцiв у тил ворога
- до партизанського з'єднання О. Сабурова. Пiсля повернення з ворожого тилу вiн завiдує партизанським вiддiлом газети "Радянська Украïна". Фронтовi кореспонденцiï А. Шияна, його пристрасна публiцистика, оповiдання друкувалися в армiйських i центральних газетах, звучали по радiо, виходили окремими книжками - "Розплата" (1941), "Не здаюсь!", "Землею рiдною" (1942). Правдивим художнiм документом про боротьбу наших патрiотiв у ворожому тилу була й видана невдовзi по вiйнi документально-нарисова книжка "Партизанський край" (1946). Важко переоцiнити те значення для подальшоï творчоï роботи письменника, яке мало особисто пройдене, пережите, бачене i почуте ним на фронтi, в нашому i ворожому тилу - в партизанських загонах, на щойно звiльнених вiд окупантiв землях. Це i склало основу найбiльшого за обсягом роману "Хуртовина" (1979 - 1980), який 1980р. було вiдзначено лiтературною премiєю iменi Андрiя Головка.
В творчому доробку А. Шияна понад двадцять оригiнальних книжок оповiдань, повiстей, нарисiв. Вiн автор багатьох драматичних творiв. Але найповнiше i найбiльш виразно його самобутнiй талант проявився в романах "Гроза" i "Хуртовина", що стали вершинами в творчостi письменника.

АнатолIй Шиян