<< Главная страница

Гео ШкурупIй (1903-1937) Народився Гео (Георгiй) Данилович Шкурупiй 20 квiтня 1903 року в м. Бендерах. Дитинство провiв на Подiллi. Мати вчителювала, батько був залiзничним машинiстом. Закiнчивши Другу Киïвську класичну гiмназiю (1920), вступив на медичний факультет Киïвського унiверситету, де провчився лише рiк. Згодом 2 мiсяцi провiв в Iнститутi зовнiшнiх зносин. Служив на залiзницi, працював редактором i сценаристом кiнофабрики, спiвпрацював з редакцiєю газети "Бiльшовик".


1920 р. Гео Шкурупiй дебютував у лiтературно-мистецькому альманаху "Гроно" прозовим твором "Ми". Захоплений авангардним мистецтвом, письменник виступає з теоретичними статтями про футуризм, бере участь у лiтературних дискусiях.
Першi збiрки його поезiй - "Психотези. Вiтрина третя" (1922) та "Барабан. Вiтрина друга" (1923), написанi в стилiстицi футуристичноï поетики. У них переважає суспiльно-полiтична тематика, що в добу революцiйноï романтики позитивно сприймалося читачами. Проте захоплення футуризмом минуло у Шкурупiя досить швидко. Вже 1924 року вiн висловлюється за об'єднання своєï органiзацiï з "Гартом", пiдтримує групи М.Ялового та О.Слiсаренка, якi вiдiйшли вiд угрупування М.Семенка. 1925 року виходить його збiрка "Жарини слiв", яка засвiдчила, що "футуристична бравада дедалi бiльше обертається неоромантизмом - з його дивною сумiшшю лiрики, сарказму та вiдблиском трагiчного". Того ж року Г.Шкурупiй дебютує у якостi прозаïка. Його книгу гостросюжетних оповiдань "Переможець дракона" О.Бiлецький назвав цiкавим явищем в нашiй белетристицi: "збiрник розмаïтий, талановитий", хоча надмiру залiтературений. Iншi збiрки оповiдань: "Пригоди машинiста Хорна" (1925), "Монгольськi оповiдання" (1930). Збiрки вiршiв: "Море" (1927), "Для друзiв-поетiв - сучасникiв вiчностi" (1929), поема "Зима 1930 року" (1934); романи: "Дверi в день" (1929), "Жанна-Батальйонерка" (1930), "Мiс Андрiєна" (1934). Розрив Шкурупiя з футуризмом виявився нетривалим. У 1927 роцi вiн повертається до авангардного футуризму ще "запеклiшим футуристом", анiж колись був.
1930 року Г.Шкурупiй очолює киïвську фiлiю "Новоï Генерацiï" та стає редактором ïï друкованого органу - "Авангарду-альманаху пролетарських митцiв Н.Г." (вийшло два числа). На сторiнках цього журналу вперше було надруковано кiносценарiй О.Довженка "Земля", репортаж О.Влизька "Поïзди ïдуть на Берлiн", вiршi I.Маловiчка, П.Мельника, Ю.Палiйчука, статтi К.Малевича, М.Умакова та iн. У творах Шкурупiя виразно видно прихильнiсть до генеральноï лiнiï партiï, але... це твори не так лiвого письменника, як патрiота Украïни, у душi якого живе гордiсть i бiль за свою вiтчизну, якийсь непереможний дух модернiзацiï i прагнення наблизити украïнську лiтературу до "захiдноєвропейського i американського" рiвня. Саме цього йому й не подарували. 3 грудня 1934 року його заарештовано за звинуваченням у приналежностi до "киïвськоï терористичноï органiзацiï ОУН". По справi Г.Шкурупiя було проведено два судових засiдання вiйськового трибуналу на яких вiн категорично заперечував висунутi звинувачення, також подав судовi письмову заяву-скаргу на неправомiрнi методи слiдства. В нiй, зокрема, говорилося: "15/1-35 року я подав заяву на iм'я слiдчого НКВС т. Грушевського iз вказiвкою на неправильний запис моïх показань iз вимогою ïх виправити i долучити мою заяву до моєï справи. Але цього не було виконано. Тому прошу суд звернути увагу на це тепер. Показання щодо моïх розмов iз знайомими менi письменниками ( Ї) записанi неправильно. Вони зредагованi, заповненi за думкою слiдчого т. Гринера, записанi так, як йому хотiлося, i не вiдповiдають дiйсностi. Моï бесiди названi нацiоналiстичними, як i моï настроï. Насправдi ж я вказував слiдчому, що бесiди були на лiтературнi, iсторичнi i побутовi теми. Незважаючи на неправильний запис показань слiдчим, вони пiдписанi мною через такi обставини. Протягом усього перiоду слiдства i, особливо пiд час допитiв, я був пiдданий слiдчим жахливому моральному тисковi - Крiм того, сильний бiль у шлунку, оскiльки в мене виразка, i вкрай пригнiчений стан вiд погроз слiдчого спричинилися до стану повного отупiння, за якого я вже нiчого не тямив. Слiдчий користувався моïм станом, примушував пiдписувати показання, доводячи мене до iстерики. Тому прошу вважати цi моï показання недiйсними, оскiльки фактично вони не моï, а складенi за думкою i бажанням слiдчого". Пiсля першого суду справу було повернуто на додаткове розслiдування. На другому судовому засiданнi вiйськового трибуналу Шкурупiй знову доводить свою невиннiсть i конкретними аргументами намагається спростувати звинувачення. Проте радянський "найсправедливiший у свiтi суд" винiс вирок: 10 рокiв ув'язнення у виправно-трудових таборах з подальшим трирiчним ураженням у полiтичних правах i конфiскацiя майна. Дружину Варвару Базлс iз сином Георгiєм як родину ворога народу виселили з Києва. Г.Шкурупiй вiдбував покарання в Соловецькiй тюрмi.
25 листопада 1937 р. "особлива трiйка" його справу переглянула й винесла новий вирок: розстрiл. Вирок виконано 8 грудня 1937 р., що засвiдчено вiдповiдним актом.
Твори: Дверi в день (К., 1968);
Гео ШкурупIй (1903-1937) Народився Гео (Георгiй) Данилович Шкурупiй 20 квiтня 1903 року в м. Бендерах. Дитинство провiв на Подiллi. Мати вчителювала, батько був залiзничним машинiстом. Закiнчивши Другу Киïвську класичну гiмназiю (1920), вступив на медичний факультет Киïвського унiверситету, де провчився лише рiк. Згодом 2 мiсяцi провiв в Iнститутi зовнiшнiх зносин. Служив на залiзницi, працював редактором i сценаристом кiнофабрики, спiвпрацював з редакцiєю газети "Бiльшовик".


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация