ГригорIй Сковорода (1722 - 1794)


3 грудня 1722 року - народження Григорiя Саввича Сковороди в селi Чорнухи Лубянськоï округи Киïвського намiсництва. 1738 р. Ївступає до Києво-Могилянськоï Академiï. 1742 р. - Григорiй Сковорода прийнятий пiвчим до придворноï капели. 1744 р. - з валкою Єлiзавєти Петрiвни повертається до Києва й продовжує навчання в Академiï. 1750 р. - подорож до Венгрiï i далi по краïнах Захiдноï Європи.
1753 р. - повернення iз-за кордону. 1 липня 1753 року написаний перший датований вiрш Сковороди, присвячений вступовi на єпископську кафедру в мiстi Переяславi Iоанна Козловича. 1753 - 1754 - час написання трактату "Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной".
1754 р. - усунення Сковороди з посади вчителя пiïтики в Переяславськiй семiнарiï. Григорiй наймається домашнiм вчителем до маєтку Каврай помiщика Степана Томари. 1755 р. - подорож до Москви i перебування в Троïце-Сергiïвiй лаврi.
1755 - 1758 - Сковорода знову живе в селi Каврай в Степана Томари. 1759 р. - Григорiя Сковороду запрошено на посаду вчителя поезiï до Харкiвського колегiуму. Влiтку 1760 року пiсля сварки з архiмандритом Гервасiєм Сковорода йде з колегiуму.
1760 - 1761 - перебування в селi Стариця. Влiтку 1761 року - повернення до Харкiвського колегiуму. 1761 - 1764 - Сковорода - вчитель синтаксису та грецькоï мови в колегiумi. 1764 р. - подорож до Києва. 1766 р. - складено лекцiю "Начальная дверь ко христианскому добронравию". Цього ж року Сковорода усамiтнюється в гужвiнському лiсi на околицях Харкова i створює свiй перший фiлософський дiалог "Наркисс". 1767 р. - написано дiалог "Асхань". 1768 - 1769 - Сковорода викладає катехiзис в додаткових класах при Харкiвському колегiумi.
1769 р. - початок странницького перiоду в життi Григорiя Сковороди. 1770 р. - останнi вiдвiдини Києва. Сковорода три мiсяцi живе в Китаєвiй пустинi, звiдки перебирається до ахтирського Троïцького монастиря. 1772 р. - написаний "Разглагол о древнем мире", одразу пiсля нього - "Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни". 1774 р. - з початку цього року Сковорода живе в селi Бабаï на околицi Харкова. Тут вiн закiнчує "Басни Харьковския" i дописує дiалог "Кольцо". 1775 р. - Григорiй Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу - дiалог "Алфавит, или букварь мира". 1776 р. - написано трактат "Икона Алкивиадская". 1781 р. - подорож до Таганрогу. 1783 р. - в Бабаях Сковорода закiнчує роботу над дiалогом "Брань архистратига Михаила со сатаною". 1783 - 1785 - в цей перiод написанi три працi: "Беседа 1, нареченная observatorium"; "Беседа 2, нареченная obserwamorium specula"; дiалог "Пря бесу с Варсавою".
1785 - 1790 - Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
1787 р. - вiн присвячує Федору Диському дiалог "Убогий жайворонок", цього ж року пише свiй другий педагогiчний дiалог "Благодарный Еродий". 1790 р. - дарує Я. М. Донцю-Захаржевському "Книжечку Плутархову о спокойствии души". Цього ж року переïжджає жити до села Iванiвка. 1791 р. - присвячує Михайлу Коваленському свiй останнiй фiлософський дiалог "Потоп Змиин", що був написаний наприкiнцi вiсiмдесятих рокiв. 1792 р. - весь цей рiк Григорiй Саввич знову живе у Гусинцi. 1794 р. - навеснi цього року в Iвановцi художник Лук Їянов пише портрет Г. С. Сковороди; - влiтку Сковорода вiдвiдує Коваленського в його орловському маєтку
- селi Хотетовi. 29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селi Iванiвка, заповiвши написати на своєму надгробку: "Мир ловил меня, но не поймал".

ГригорIй Сковорода (1722 - 1794)