<< Главная страница

ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА 1898 (6.01) - 1965 (8.01)


Володимир Миколайович Сосюра - видатний лiрик нашоï епохи, автор понад 80 збiрок поезiй, широких епiчних вiршованих полотен (поем), роману ЇТретя Рота Ї. З творчiстю Володимира Сосюри украïнська лiтература поповнилась новими темами героïчноï i трагiчноï боротьби нашого народу за свободу i незалежнiсть, за краще життя, збагатилась зразками високоï громадянськоï й iнтимноï лiрики, образами i картинами iндустрiального Донбасу, його людей. Любов до рiдного донецького краю стала провiдним мотивом його поетичноï творчостi. З синiвською вiдданiстю вiн признавався в одному iз своïх вiршiв:

I сниться, все сниться й донинi берiзки тонкий силует. Хоч знаний я всiй Батькiвщинi, а все ж я донецький поет. Або в iншому творi: Швидкий Дiнець, i шум сосон, i аромати м Їяти-рути, як золотий дитинства сон, менi нiколи не забути. Складною, а iнколи суперечливою була доля поета. Ще не про все з його життєвого шляху ми сьогоднi знаємо. Хоча б, здавалося, розкрив душу читачевi письменник , нiчого не приховав у своєму прозовому творi Їроманi ЇТретя Рота - (повнiстю виданий 1988 р.). Тут вiн розповiв нам про те , як глянув у вiчi смертi у полонi червоних. З цього твору взнаємо, що насправдi пiшов Сосюра добровольцем не до червоноармiйцiв, а до вiйська Украïнськоï Народноï Республiки. Цi факти були вiдомi небагатьом. Їх приховували, щоб у свiдомостi мiльйонiв сформувати образ вiдданоï офiцiйнiй владi людини, палкого пропагандиста радянського способу життя. I треба сказати, що це вдавалося зробити через сотнi тисяч шкiльних пiдручникiв, радiо, кiно, пресу. Та й сам Володимир Миколайович багатьма своïми творами допомагав творити цей мiф про себе, вiдходячи вiд життєвоï правди. Влада цупко тримала його у своïх руках, даруючи життя поету взамiн на патрiотичнi радянськi вiршi. А щоб Сосюра був слухнянiшим, було арештовано i запроторено до таборiв його дружину Марiю. Самого письменника шляхом цькувань неодноразово було доведено до психiчних зривiв, до сталiнських Їпсихушок Ї. I все ж Володимир Сосюра попри всiлякi життєвi незгоди змiг бути справжнiм поетом. У його поетичному доробку знаходилось мiсце поезiям, якi будили у читачiв вiдчуття справжньоï краси, душевноï щиростi i людяностi. Багато вiршiв поет присвятив коханню, поваги до природи, до людини працi. Та про що б поет не писав, вiн шукав i знаходив можливiсть розповiсти про свiй вугляний край, про рiднi серцю Наддiнцiв Їя, про нев Їянуче кохання, яке тут зародилося :

Задума, i спомини, й спокiй... Знайомi i милi мiсця, де гай задивився високий в глибокiï води Дiнця. I гори крейдянi, i поле, осяянi, повнi окрас, я вас не забуду нiколи, хоч в мiсто пiшов я од вас. А така поезiя, як ЇЛюбiть Украïну Ї, виразила найпалкiшi прагнення сотень тисяч, мiльйонiв украïнцiв , що хотiли бачити свою краïну вiльною i незалежною. У цьому творi поет змiг пiднятись над вузькокласовими i партiйними iнтересами тодiшньоï iдеологiï й оспiвати самоцiннiсть Украïни як держави, як сповненоï самоповаги i сили краïни. Поет писав:
Любiть Украïну, як сонце любiть, як вiтер, i трави, i води, в годину щасливу i радiсну мить, любiть у годину негоди... Любiть Украïну у снi й наяву, вишневу свою Украïну, красу ïï вiчно живу i нову, i мову ïï солов Їïну... Цей вiрш як спалах правдивого вогню проривався серед темряви покори й облудного славослiв Їя на честь кривавих керманичiв держави i мiсцевих Ївiрних синiв радянськоï Украïни Ї. Сосюра вказував народу iстиннi, нефальшивi цiнностi життя. Цього простити йому влада не могла. Разом з тим i позбавити поета життя чи свободи власть iмущим було невигiдно. Почалося привселюдне i широкомасштабне оббрiхування поета, звинувачення в усiх смертних грiхах. Нелегким був життєвий путь поета. З болем i журбою сприймав вiн страшну наругу над собою i над своïм народом. Та все ж наперекiр стражданням з його душi , з його поетичного серця виривався спiв любовi до життя, до прекрасноï нев
Їянучоï молодостi, до милоï серцю Донеччини:
Там, як нiде синiє рiдне небо, тече вода Дiнця милiш вiд вод усiх. О, земле ти моя, нема рiднiш за тебе! До старостi тебе у пiснi я зберiг. За це ми й любимо палке слово нашого поета-земляка, вивчаємо в школах i вузах, зберiгаємо у серцях . (В.Олiфiренко)

ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА 1898 (6.01) - 1965 (8.01)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация