<< Главная страница

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК


(1871 - 1936)
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русовi (тепер Снятинського району Iвано-Франкiвськоï областi) в сiм'ï заможного селянина. 1883р. Стефаник вступає до польськоï гiмназiï в Коломиï, де з четвертого класу бере участь у роботi гуртка гiмназичноï молодi. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, органiзовували читальнi). Стефаник-гiмназист починає пробувати сили в лiтературi. Зi своïх перших творiв Стефаник опублiкував без пiдпису лише один вiрш. У спiвавторствi з Мартовичем написав два оповiдання: ЇНечитальник - (1888) та ЇЛумера - (1889). У 1890р. Стефаник у зв'язку iз звинуваченням в нелегальнiй громадсько-культурнiй роботi змушений був залишити навчання в Коломиï i продовжити його в Дрогобицькiй гiмназiï. Там вiн брав участь у громадському життi, став членом таємного гуртка молодi, особисто познайомився з Франком, з яким потiм пiдтримував дружнi зв'язки. Пiсля закiнчення гiмназiï (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Кракiвського унiверситету. Однак, за визнанням письменника, з тiєю медициною
Ївийшло дiло без пуття Ї. Замiсть студiювання медицини вiн поринає у лiтературне i громадське життя Кракова. Тут iснувало товариство студентiв-украïнцiв ЇАкадемiчна громада Ї. Бiльшiсть студентiв, якi належали до нього, тягнулися до радикальноï партiï. До них приєднався i Стефаник. У студентськi роки вiн особливо багато читає, пильно стежить за сучасною лiтературою, зближується з польськими письменниками. Стефаник-студент бере активну участь у громадському життi рiдного Покуття, розширює творчi контакти з украïнськими перiодичними виданнями, активiзує свою дiяльнiсть як публiцист. Пiсля опублiкування в 1890р. першоï статтi
- ЇЖолудки наших робiтних людей i читальнi - - вiн у 1893 - 1899 рр. пише i друкує в органах радикальноï партiï ЇНарод Ї, ЇХлiбороб Ї, ЇГромадський голос - та ЇЛiтературно-науковому вiснику - ряд статей: ЇВiче хлопiв мазурських у Краковi Ї, ЇМазурське вiче у Ржешовi Ї, ЇМужики i вистава Ї, ЇПольськi соцiалiсти як реставратори Польщi od morza do morza Ї, ЇКнижка за мужицький харч Ї, ЇМолодi попи Ї, ЇДля дiтей Ї, ЇПоети i iнтелiгенцiя Ї. 1896 - 1897 рр. - час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його вiдiйти вiд застарiлоï, як йому здавалося, описово-оповiдноï манери своïх попередникiв на перших порах пов'язувалося з модернiстичною абстрактно-символiчною поетикою. У 1896 - 1897 рр. вiн пише ряд поезiй у прозi i пробує видати ïх окремою книжкою пiд заголовком ЇЗ осенi Ї. Та пiдготовлена книжка не зацiкавила видавцiв, i письменник знищив рукопис. Кiлька поезiй у прозi, що лишилися в архiвах друзiв Стефаника, були опублiкованi вже пiсля його смертi ( ЇАмбiцiï Ї, ЇЧарiвник Ї, ЇОльзi присвячую Ї, ЇУ воздухах плавають лiси Ї, ЇГородчик до бога ридав Ї, ЇВночi - та iн.). 1897р. у чернiвецькiй газетi ЇПраця - побачили свiт першi реалiстичнi новели Стефаника - ЇВиводили з села Ї, ЇЛист Ї, ЇПобожна Ї, ЇВ корчмi Ї, ЇСтратився Ї, ЇСиня книжечка Ї, ЇСама-самiська Ї, якi привернули увагу лiтературноï громадськостi художньою новизною, глибоким та оригiнальним трактуванням тем з життя села. Проте не всi вiдразу зрозумiли i сприйняли нову оригiнальну манеру Стефаника. Коли невдовзi письменник надiслав новi новели - ЇВечiрня година Ї, ЇЗ мiста йдучи Ї, ЇЗасiдання - - в ЇЛiтературно-науковий вiсник Ї, то у вiдповiдь дiстав лист-пораду, змiст якого зводився по сутi до невизнання манери Стефаника. Це й викликало появу листа Стефаника вiд 11 березня 1898р. до
ЇЛiтературно-наукового вiсника Ї, адресованого фактично О. Маковею. Вiн являє собою своєрiдне лiтературне кредо Стефаника, його справдi новаторську iдейно-естетичну програму. Перша збiрка новел - ЇСиня книжечка Ї, яка вийшла у свiт 1899р. у Чернiвцях, принесла Стефаниковi загальне визнання, була зустрiнута захопленими вiдгуками найбiльших лiтературних авторитетiв, серед яких, крiм I. Франка, були Леся Украïнка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помiтною вiхою в розвитку украïнськоï прози. Автор
ЇСиньоï книжечки - звернув на себе увагу насамперед показом трагедiï селянства.
належать до найбiльш вражаючих силою художньоï правди творiв Стефаника. Вони стоять поряд з такими пiзнiшими його шедеврами, як ЇКленовi листки Ї, ЇДiточа пригода Ї, ЇМати - та iн. Майстерно змальовано в цих творах трагiчнi людськi долi. Героïчний склад художнього мислення Бетховена, невiд'ємною ознакою якого є вражаюча масштабнiсть почуттiв, думок, картин, можна впiзнати в окремих новелах Стефаника (
ЇСини Ї, ЇМарiя Ї). У листi до редакцiï ЇПлужанина - вiд 1 серпня 1927р. Стефаник, заперечуючи трактування його як Їпоета загибаючого села Ї, зазначав: ЇЯ писав тому, щоби струни душi нашого селянина так крiпко настроïти i натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена. Це менi вдалося, а решта
- це лiтература Ї. У 1900р. вийшла друга збiрка Стефаника - ЇКамiнний хрест Ї, яку також було сприйнято як визначну лiтературну подiю. Для другоï збiрки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як
ЇКамiнний хрест Ї, ЇЗасiдання Ї, ЇЛист Ї, ЇПiдпис Ї). У другiй збiрцi головне мiсце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, - одинока старiсть, трагедiя зайвих ротiв у бiдних селянських родинах. Цiй темi цiлком присвяченi твори iз ЇСиньоï книжечки - ( ЇСама-самiська Ї, ЇАнгел Ї, ЇОсiнь Ї, ЇШкола Ї), новели зi збiрок ЇКамiнний хрест - ( ЇСвятий вечiр Ї, ЇДiти Ї), ЇДорога - ( ЇСнiп Ї, ЇВiстуни Ї, ЇОзимина Ї). Цiкавить Стефаника вона й у другий перiод творчостi, хоч уже в iншому планi (
ЇСини Ї, ЇДiд Гриць Ї, ЇРоса Ї, ЇМежа Ї). 1901р. вийшла в свiт третя збiрка новел Стефаника - ЇДорога Ї, яка становила новий крок у розвитку його провiдних iдейно-художнiх принципiв. Це наявне у своєрiднiй поетичнiй бiографiï Стефаника ЇДорога - та роком ранiше написанiй лiричнiй сповiдi ЇConfiteor Ї, що в переробленому виглядi була надрукована пiд назвою ЇМоє слово Ї. У збiрцi переважають новели безсюжетнi, лiрично-емоцiйного плану (
ЇДавнина Ї, ЇВiстуни Ї, ЇМай Ї, ЇСон Ї, ЇОзимина Ї, ЇЗлодiй Ї, ЇПалiй Ї, ЇКленовi листки Ї, ЇПохорон Ї). Тема матерi i дитини, жертовностi материнськоï, батькiвськоï любовi з'являється в Стефаника у життєвому переплетiннi з iншими темами ще в збiрцi
ЇСиня книжечка - ( ЇМамин синок Ї, ЇКатруся Ї, ЇНовина Ї). Наявна вона й у збiрцi ЇКамiнний хрест Ї. У ЇЛiтературно-науковому вiснику - за 1900р. украïнський читач вiдкрив для себе Стефаникову новелу
ЇКленовi листки Ї, яка стала окрасою збiрки ЇДорога Ї. 1905р. вийшла в свiт четверта збiрка письменника - ЇМоє слово Ї. В нiй уперше була надрукована новела ЇСуд Ї, яка завершує перший перiод творчостi Стефаника. У пору iмперiалiстичноï вiйни i великих соцiальних потрясiнь, розпаду Австро-Угорськоï iмперiï i народження Радянськоï краïни Стефаник знову береться за перо новелiста. Почався другий перiод його творчостi, не такий iнтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологiчним початком цього перiоду можна вважати новелу ЇДiточа пригода - (написана восени 1916р., а опублiкована на початку 1917р.). 1916р. Стефаник пише новелу ЇМарiя Ї, яку присвячує пам'ятi Франка. За ЇМарiєю - письменник публiкує шiсть новел, якi разом iз двома названими творами другого перiоду ( ЇДiточа пригода - i ЇМарiя Ї) склали п'яту збiрку - ЇВона - земля Ї, видану 1926р. У 1927 - 1933 рр. Стефаник опублiкував ще бiльше десяти новел. В останнi роки життя Стефаник пише також автобiографiчнi новели, белетризованi спогади. До них належать такi твори, як ЇНитка Ї, ЇБраття Ї, ЇСерце Ї, ЇВовчиця Ї, ЇСлава йсу Ї, ЇЛюдмила Ї, ЇКаменярi Ї. У роки перебування Захiдноï Украïни пiд владою Польщi Стефаник жив майже безвиïзне в с. Русiв, де й писав останнi твори у вiльну вiд хлiборобськоï працi хвилину. До самоï смертi не полишало Стефаника бажання Їсказати людям щось таке сильне i гарне, що такого ïм нiхто не сказав ще
Ї. I на його долю випало найбiльше для художника щастя - вiн сказав те, що хотiв, i сказав так, як хотiв.

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация