<< Главная страница

ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ СТУС 6.1.1938 - 4.9.1985 Поетична спадщина видатного украïнського поета Василя Стуса закономiрно увiйшла в украïнський лiтературний процес. Його поетичне слово


Їпозначене своєрiдним сплавом iнтелектуалiзму з лiризмом, медитативнiстю, оригiнальним фiлософським осмисленням буття, нелегким для розумiння, тим паче, що поет часто вiдходить вiд усталених канонiв образотворення, смiливо формує слова й поняття так, що звична логiка сприйняття художнього твору часом заважає осягнути складнiсть його образiв, здебiльшого метафоричних - [1, с.32]. Минуле десятирiччя подарувало читачам i дослiдникам найповнiше видання творiв В.Стуса у чотирьох томах, шести книгах. Лiтературознавство i методика лiтератури збагатилися розвiдками про життєвий i творчий шлях письменника.
Вiршi, що уведенi до шкiльного курсу лiтератури, не можуть, звичайно, всебiчно представити художнiй свiт В.Стуса, залишаючи цим самим можливостi вчителям розширювати дiапазон знайомства учнiв з письменником рiзними засобами шкiльноï лiтературноï освiти. Для донеччан стає предметом особливоï уваги донецький перiод життєвого шляху поета-земляка, мотиви, картини та образи рiдного краю, що зустрiчаються у вiршах лiрика. I це є закономiрним, оскiльки дитинство i юнiсть майбутнього письменника прямо й опосередковано впливали на формування його свiтогляду, а тому i на його мистецькi уподобання. Крiм того, образи i картини Донеччини у творах В.Стуса, такi ж близькi учнiвськiй i студентськiй молодi, як i поету-земляку. Цей останнiй факт за вiдповiдних навчальних умов може мати додатковий потужний вплив на пiзнавальнi рефлексiï та бути доповнюючим стимулом в опануваннi його ускладненого фiлософською напругою слова. Розглядаючи твори В.Стуса у цьому життєво близькому школярам аспектi, потрiбно звернутись до паралелей мiж творами вiдомих украïнських поетiв, якi писали про Донеччину (М.Чернявський, С.Черкасенко, В.Сосюра та iн.), i вiршами В.Стуса та зясувати з учнями вiдмiннiсть його нетрадицiйного слова, стиль його мислення. Як вiдомо , Василь Стус народився на Рiздво Христове 6.1.1938 р. в селi Рахнiвка на Вiнничинi, але невдовзi батьки переïздять з дiтьми на Донбас, в Сталiно (тепер Донецьк). На шостому роцi життя Василя вiддали до школи. Протягом 1954-1959 рокiв навчався в Донецькому педагогiчному iнститутi на фiлологiчному факультетi, пiсля закiнчення якого, вiдпрацювавши два мiсяцi вчителем на Кiровоградщинi, служив в армiï (1959-1961). Пiсля служби спробував вчительського хлiба в школах Горлiвки (1961-1963), працював лiтредактором у газетi "Социалистический Донбасс". В 1963-1965 роках навчався в аспiрантурi Iнституту лiтератури в Києвi, але був увiльнений за участь у несанкцiонованих лiтературних вечорах та за виступи на захист заарештованих у 1965 роцi "шiстдесятникiв", зокрема земляка Iвана Свiтличного. Пiсля звiльнення доводилось Василю працювати не за фахом: кочегаром, на метробудi, навiть iнженером. Щодо початкiв лiтературноï творчостi, то слiд памятати: вперше твори В.Стуса було надруковано у груднi 1959 року в ЇЛiтературнiй Украïнi - з передмовою до них видатного украïнського поета Андрiя Малишка.
Сьогоднi вже накопичено значний iсторико-лiтературний матерiал про дитинство i юнiсть поета-земляка у виглядi спогадiв друзiв та однокурсникiв, близьких до поета людей. Головне ж, звичайно, для дослiдникiв його дитинства i юностi
Їце твори письменника i листи до рiдних i друзiв та знайомих, вмiщенi у зiбраннi його творiв у чотирьох томах, девяти книгах. Важливими у накресленiй справi дослiдження життєвого шляху можуть стати спогади спогади товариша студентських рокiв, поета Володимира Мiщенка, про дiалектологiчну практику студентiв педiнституту, серед яких був i вiн i В.Стус. Практика вiдбувалася у селах бiля славетноï Савур-Могили, свiдка подiй давноминулих епох, оспiваноï в украïнському народному епосi , натхненницi поетичних сюжетiв не одного донецького письменника. В.Мiщенко згадував про те далеке студентське лiто : ЇНа початку липня 1957 р. ми вирушили в дiалектологiчну експедицiю до Савур-Могили. Викладач дiалектологiï Ф.I.Горчевич поставив перед нами завдання: записати легенди та перекази; скласти атлас говiрок довколишнiх сiл.
З Донецька виïхали автобусом. Настрiй був пiднесений, ми почувалися мандрiвниками в незнанi свiти. Ще з шкiльноï лави кожен з нас памятав
ЇДуму про втечу трьох братiв з Азова Ї. Звернувши з траси, попрямували до могили, що вивищувалась над степом. Подолали кiлометрiв зо два. Спека посилювалася. Пахло чебрецем i полином, довкола буяли трави, стояла глибока тиша, яку порушував лише вiддалений шум автобусiв та машин. Ми звернули увагу на те, що йдемо-йдемо, а могила не наближається
Ївсе бовванiє десь у степовому маревi ЇТiльки надвечiр дiсталися вершини. зупинилися, озираючись довкола,
Їперед нами лежали неозорi донецькi степи, а посеред них Їоази дерев, села, хутори, далека курява польових дорiг - - [2]. Чи не з цiєï Василевоï подорожi виростає у майбутнiх його творах незабутнiй образ донецького степу, який у пiвнiчнiй трагiчнiй вiддаленостi поета стає образом-символом не тiльки рiдного краю, але й усiєï Украïни?!
Доповнять факти iз життєвого шляху поета свiдчення книжка спогадiв, упорядкованоï однокурсником поета по Донецькому педагогiчному iнститутi, вiдомим поетом, - Олегом Орачем ЇНе вiдлюбив свою тривогу ранню. Василь Стус поет i людина. Спогади, статтi, листи, поезiï Ї(К., 1993). Донецький перiод життя В.Стуса тут представлено у спогадах сестри поета Марiï Стус, однокурсникiв поета В.Захарченка, А.Лазоренка, Олега Орача, члена донецького обласного поетичного обєднання 60-х рокiв Й.Курлата та iн.
Цiкавi роздуми про Донбас Їяк землю, що породила у минулому столiттi незламних i всесвiтньо вiдомих борцiв за права людини, за рiдне слово Їподаються у брошурi сина поета ЇЖиття i творчiсть Василя Стуса - (К., 1992). Молодий лiтературознавець розмiрковує над суспiльними причинами, що дали Украïнi славетну чергу видатних борцiв за ïï волю i незалежнiсть i створили умови для розвитку таланту Василя Стуса. Дивним тут видається те, що у другiй половинi ХХ ст. звитяжцiв боротьби за права рiдного народу дав Украïнi вщент зрусифiкований Донбас. Дмитро Стус пише:
ЇДесь непомiченим i невiдзначеним досi полишається той факт, що Донбас, котрий украïномовний загал i сьогоднi вважає теренами з вихолощеним украïнським духом, виявив сей дух постатями i Iвана Свiтличного, i Iвана Дзюби, i Олекси Тихого, i Василя Голобородька, i Василя Захарченка, i, врештi, Василя Стуса. Хай не всiм стачило вмiння тримати удар, але без вродженоï аристократичностi зумiв вистояти у боротьбi зi всiма силами зла одразу. - [3, с.36]. Пiсля ознайомлення з цими словами , варто замислитись школярам i вчителю про причини народження саме на спролетаризованiй i зрусифiкованiй землi названих у брошурi Д.Стуса видатних украïнцiв: як це могло трапитись, якi життєвi причини цього явища? Щоб уявлення про творчий портрет В.Стуса стали для читачiв ще глибшими, необхiдно звернутись до життєвоï долi наших видатних землякiв Iвана Дзюби, Iвана Свiтличного, Олекси Тихого, Василя Захарченка та Василя Голобородька. Своïм стоïцизмом i правдивим словом вони наближали незалежнiсть i свободу Украïни, збагачували i збагачують лiтературний процес в Украïнi. Для поглиблення уявлень школярiв про життєвий шлях письменника було б бажаним зiбрати матерiали про достатньо вiдомих сьогоднi друзiв та товаришiв поета ,зокрема про В. Мiщенка, В.Дiдкiвського та iнших. Цiкавою пiзнавальною сторiнкою для донеччан (та й для усiх дослiдникiв) може стати подорож до картин монументальноï мозаïки, виконаноï бригадою киïвських митцiв на чолi з вiдомим художником Григорiєм Синицею у мiстi Донецьку у 1966 роцi [4] До бригади входили друзi Василя Стуса Вiктор Зарицький i Алла Горська. Вони виконали в мозаïцi оформлення середнiх шкiл
Ї5 ( ЇПрометей - та iн.) та Ї47 ( ЇСпортивнi дитячi iгри Ї), а також живописне панно у ювелiрнiй крамницi ( ЇЖар птиця Ї) у центрi Донецька. Пiд час виконання цих робiт на мистецькi виробничi майданчики приходив до своïх друзiв Василь Стус, спiлкувався з ними. Цi мозаïчнi картини, за винятком школи - 47, залишаються неушкодженими i придатними для спостереження i сьогоднi. Василь Стус присвятив Аллi Горськiй кiлька своïх поетичних творiв:
ЇЗаходить чорне сонце дня - Ї, ЇЯрiй, душе! Ярiй, а не ридай - Ї, ЇТриптих для Алли Горськоï Ї( ЇВигнання Ї, ЇСмерть Ї, ЇБезсмертя Ї). Своïми натхненниками поет називає поетiв Гете, Свiдзинського, Рiльке, Унгареттi, Квазiмодо, i прозаïкiв ЇТолстого, Стефаника, Хемiнгуея, Пруста, Камю, Фолкнера, Маркеса та iн. Разом з тим поет свiдомо розумiв, що у поезiï необхiдно Їдобре бутися завжди самим собою - [5, с.37]. Його стиль мислення i фарби поетичного слова були притаманними тiльки йому одному. Так, зокрема, картини та образи рiдного краю ЇДонбасу у вiршах В.Стуса позначенi тiльки йому притаманними якостями поетичних вiдчуттiв i художнiх узагальнень. Поетовi чужа сентиментальнiсть i розслабленiсть. Письменник втiлював у традицiйнiй в цiлому формi одвiчну проблему взаємин поета з дiйснiстю, поета i читача. Вiршам Василя Стуса близька фiлософiя екзистенцiалiзму, а передусiм iдея "трагiчного стоïцизму" , яку розробляли в украïнськiй лiтературi видатнi попередники поета - Леся Украïнка, Олег Ольжич, Олена Телiга. Ось характернi для Стуса роздуми про власну трагiчну, але не вiдворотну долю:
Як добре те, що смертi не боюсь я i не питаю, чи тяжкий мiй хрест, що перед вами, суддi, не клонюся в передчуттi недовiдомих верст, що жив, любив i не набрався скверни, ненавистi, прокльону, каяття. Народе мiй, до тебе я ще верну, як в смертi обернуся до життя своïм стражденним i незлим обличчям. Як син, тобi доземно уклонюсь i чесно гляну в чеснi твоï вiчi i в смерть iз рiдним краєм порiднюсь. ("Як добре те, що смертi не боюсь я...") У багатьох вiршах В.Стуса можна помiтити образи i картини рiдноï йому Донеччини. Ця близька поету з раннього дитинства дiйснiсть також сприймається "стражденним i незлим обличчям": ми тут не побачимо традицiйно вiдзначуваноï попередниками поета степовоï краси , величi промислового та житлового будiвництва i взагалi будь-якоï замилуваностi. Образи степу, терикони та копри шахт , iншi донбасiвськi реалiï Їлише своєрiдний неприкрашений фон осмислюваноï ним трагiчноï пiдрадянськоï дiйсностi, вираження його самобутньоï художньоï естетики. Навiть вулиця дитинства, оспiвувана багатьма поетами з вiдчуттям втрачених милих рокiв, у Стуса виглядає сумно й пiдкреслено буденно, без жодного натяку на замилуванiсть:
Вся в жужелицi, поросi, вугiллi, вся сiра, й чорна, i брудна, й кургуза, збiгаючи донизу, там, де балку перетинає залiзничний насип, менi наснилась вуличка моя... ( "Вся в жужелицi, поросi, вугiллi...") Слiд також мати на увазi, що у дотюремний перiод життя поета, тональнiсть його вiршiв носила дещо iнший, оптимiстичнiший характер. У вiршах донецькоï тематики скупо вiдтворюються образи неприбраного зимового колгоспного поля, шахтного терикону, одвiчного донецького степу тощо. В окремих вiршах поет звертається до матерi. Виразнi образи рiдного донецького краю вчителi можуть знайти у таких вiршах Василя Стуса , як ЇБiдне серце! Ї, ЇУ Марянцi стоять кукурудзи Ї, ЇСпокiй Ї, ЇЗ дитячих спогадiв Ї, ЇВертання Ї, ЇВдасться чи нi - Ї, ЇЯ блукав мiстом своєï юностi Ї, ЇДодому! Ї, ЇЦей спалах туги над iмлою лiт Ї, ЇТам зелена сурiпа цвiла - Ї, ЇЗаплющу очi Їтемiнь навмання Ї, ЇТой сiрий запорошений полин Ї, ЇУ чебрецевий степ - Ї, ЇВся в жужелицi , поросi, вугiллi - - та iн. Поетична спадщина Василя Стуса i його трагiчний життєвий шлях доповнюють i пояснюють одне одного, малюючи для прийдешнiх поколiнь образ мученика й протестанта, оригiнального i глибокого лiрика нашоï збуреноï епохи.
Лiтература 1.Недiлько В.Я. Василь Стус. Доля. Життя. Поезiя//УМЛВШ,1992. - Ї2. ЇС.32-37. 2.Мiщенко Володимир. Ночi Донеччини синi Ї//Лiтературна Украïна, 6 сiчня 1998 р. 3.Стус Дмитро. Життя i творчiсть Василя Стуса. ЇК.:МП Фотовiдеосервiс, 1992. 4.Мєстєчiн Г Ї.I храм утвердиш, i душу врятуєш//Освiта Украïни, 13 березня 1996 р.
5.Див. лист поета до донецького друга дитинства В.Дiдкiвського ЇСтус В.Твори: У 4 т., 6 кн. ЇЛьвiв: Просвiта, 1994 -1999. ЇТ.6, кн.2.

ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ СТУС 6.1.1938 - 4.9.1985 Поетична спадщина видатного украïнського поета Василя Стуса закономiрно увiйшла в украïнський лiтературний процес. Його поетичне слово


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация