<< Главная страница

ВАСИЛЬ СТУС (1938 -1985) Псевдонiм - Василь Петрик. Василь Стус народився 6 сiчня 1938 р. на Вiнничинi в с. Рахнiвка Гайсинського району в сiм'ï Семена Дем'яновича та Їлини Якiвни Стусiв. Був четвертою дитиною в родинi. У 1940 р. родина переïздить до м. Сталiно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хiмiчних заводiв.


Протягом 1944 -1954 pp. В. Стус навчався в середнiй школi - 75 м. Сталiно. У 1954 -1959 pp. навчався в Сталiнському педагогiчному iнститутi за спецiальнiстю "Украïнська мова та лiтература", пiсля закiнчення працював учителем у Таужнянськiй середнiй школi Гайворонського району Кiровоградськоï областi.
У 1959 -1961 pp. В. Стус служив у лавах радянськоï армiï, потiм у 1961
-1963 pp. працював учителем украïнськоï мови та лiтератури в середнiй школi - 23 м. Горлiвки Донецькоï областi, працював також пiдземним плитовим шахти "Октябрьская" у Донецьку, лiтературним редактором газети "Социалистический Донбасе", у 1963р. стає аспiрантом Iнституту лiтератури АН УРСР iм. Т. Г. Шевченка зi спецiальностi "Теорiя лiтератури". Переïздить до Києва. У 1964 р. В. Стус вiддає до видавництва "Молодь" першу збiрку своïх вiршiв, що має назву "Круговерть"" (у 1965 p., одразу пiсля виступу в кiнотеатрi "Украïна", набiр збiрки було "розсипано"). 4 вересня 1965р. поет виступив в киïвському кiнотеатрi "Украïна" з протестом проти серпневих арештiв украïнськоï iнтелiгенцiï, а 20 вересня 1965 р. його вiдраховано з аспiрантури за "систематичне порушення норм поведiнки аспiрантiв та спiвробiтникiв наукового закладу", тобто за виступ у кiнотеатрi "Украïна".
В. Стус працює в будiвельнiй бригадi, а згодом кочегаром в Украïнському науково-дослiдному iнститутi садiвництва у Феофанiï пiд Києвом. Одружується з Валентиною Попелюх. Наступного року працює спочатку молодшим, невдовзi
- старшим науковим спiвробiтником Центрального державного iсторичного архiву УРСР. Змушений звiльнитися з "традицiйним" формулюванням: звiльнений за власним бажанням. З 1966р. i до арешту В. Стус працює старшим iнженером вiддiлу технiчноï iнформацiï проектно-конструкторського бюро Мiнiстерства промисловостi будiвельних матерiалiв Києва, а потому - старшим iнженером проектно-технологiчного об'єднання. У брюссельському видавництвi "Зимовi дерева" 1970 р. вийшла друком друга збiрка поета - "Зимовi дерева" (у 1968р. поет подав рукопис цiєï книги до видавництва "Радянський письменник", але, добре усвiдомлюючи, що надiï на видання немає, прийняв рiшення про передачу ïï за кордон). Факт публiкацiï книги за кордоном особливо обурював суддiв на процесi над В. Стусом у 1972 р.
У 1970р. В. Стус видав у самвидавi свою третю експериментальну книгу вiршiв
- "Веселий цвинтар". 12 сiчня 1972 р. - поета вперше заарештовано. 7 вересня 1972 р. вiдбувся суд, згiдно з вироком якого Василя Стуса засуджено до п'яти рокiв ув'язнення та трьох рокiв заслання. У 1972р., перебуваючи в камерi попереднього ув'язнення Киïвського КДБ, поет створює свою четверту книгу - "Час творчостi / Dichtenszeit", що складена з оригiнальних вiршiв та перекладiв вiршiв @ете. Оригiнальнi творi стали основою майбутньоï книги всього життя Стуса - "Палiмпсести". Протягом 1972 -1977 pp. поет вiдбував покарання в таборах Мордовiï. З листопада 1975 по лютий 1976 pp. вiн перебував у спецiалiзованiй ленiнградськiй лiкарнi з приводу операцiï на шлунку. З 5 березня 1977 р. поет засланий у селище ïм. Матросова Тенькiнеького району Магаданськоï областi; працював "учнем проходчика гiрськоï пiдземноï дiлянки" та машинiстом скрепера на руднi iм. Матросова об'єднання "Севервостокзолото". У 1978р. митець прийнятий до PEN-клубу; у 1979р. вiн повертається до Києва, вступає до Украïнськоï Гельсiнськоï групи. З жовтня цього ж року за поетом встановлено адмiнiстративний нагляд.
У 1971 -1980 рр. В. Стус остаточно пiдготував до друку кiлька варiантiв збiрки "Палiмпсести" (у 1985р. Г. Бьолль за цю книгу висував Стуса на здобуття Нобелiвськоï премiï, а вперше окремим виданням вона вийшла у видавництвi "Сучаснiсть" у ,1986р.). У 1979 -1980 pp. В. Стус працював формувальником II розряду ливарного цеху на заводi iм. Паризькоï комуни. З 1 лютого 1980 р. iдо арешту вiн працював у цеху - 5 украïнського промислового об'єднання "Укрвзуттєпром" фабрики взуття "Спорт" намажчиком затяжноï кромки на конвеєрi. 14 травня 1980 р. поет вдруге заарештований. Наприкiнцi Вересня 1980 р. вiдбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирiчного ув'язнення та п'яти рокiв заслання. З листопада 1980р. вiн вiдбував покарання в таборi особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чусовського району Пермськоï областi. Навеснi: 1981р. В. Стус востаннє побачився з рiдними. 1982 р. - рiк перебуванням камерi-одиночцi. Протягом 1980 - 1985 рр; В; Стус написав останню збiрку вiршiв "Птах душi". Поет помер унiч з 3 на 4 вересня 1985 р., у карцерi пiд час голодування; поховали його в безiменнiй могилi на табiрному цвинтарi. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 p., прах Василя Стуса перевезений до Києва й перепохований на Байковому цвинтарi. Перша в Украïнi збiрка вибраних поезiй В, Стуса - "Дорога болю" вийшла у 1990р., а 1991 p.. - за цю збiрку Василевi Стусовi присуджено Державну премiю Украïни iм. Т. Шевченка (посмертно). Василь Стус належав до опозицiйно настроєноï нацiонально свiдомоï молодоï iнтелiгенцiï, яка одверто протиставила себе тоталiтарному режимовi. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всi утиски та приниження i зберегти своє життя чи зберегти в собi Людину, навiть цiною власноï смертi. Василь Стус вибрав друге. Та й не мiг вiн вчинити iнакше, навiть якби дуже хотiв. Щоб у цьому переконатись, досить познайомитись Зi його творами, Переламним у життi поета став 1965 рiк, коли ЗО серпня 1965 року було заарештовано Iвана Свiтличного - лiдера украïнськоï нонконформiстськоï культури 1960-х рокiв, Саме арешт близького-товариша боляче вiдiзвався в свiдомостi Стуса, змусивши чiтко визначитися, хто свiй, а хто чужий. Поет приєднався до виступу-протесту Iвана Дзюби проти репресiй у колi украïнськоï iнтелiгенцiï 4 вересня 1965 року, що вiдбувся в. киïвському кiнотеатрi "Украïна" перед прем'єрою фiльму С. Параджанова "Тiнi забутих предкiв". "Хто проти тиранiï
- встаньте!" - вигукнув В. Стус, коли в залi заревли сирени, заглушуючи голос I. Дзюби. Багато хто встав, хоча й усвiдомлював, якi наслiдки матиме цей протест. Для поета цей протест, якщо навiть не враховувати вiдрахування з аспiрантури, безробiття, арешти, повернувся абсолютною редакцiйною iзоляцiєю.. Тому не дивно, що Захiд, "вiдкрив" для себе поезiю Стуса ранiше, анiж Батькiвщина. Творчий доробок поета, незважаючи на вкрай несприятливi умови для творчостi (адже, за його словами, "легше було написати, анiж зберегти") - дуже великий. Першу збiрку "Зимовi дерева" наприкiнцi 60-х рокiв поет запропонував видавництву "Радянський письменник". У нiй вiдтворено атмосферу 60-х рокiв з ïï пристрасним осмисленням болючих проблем нацiонального розвитку, прагнення вписатися у визвольнi традицiï рiдноï культури. Незважаючи на схвальнi рецензiï (I. Драча, Є. Адельгейма), збiрка не побачила свiту. Та й саме iм'я Стуса було вже тодi пiд забороною. У 1970р. без будь-якоï надiï на опублiкування Стус пiдготував третю збiрку пiд промовистою назвою "Веселий цвинтар" - своєрiдний поетичний репортаж iз "цвинтаря розстрiляних iлюзiй", словами В. Симоненка. Написана вона була в 1968 - 1970рр., а ïï фiнальним акордом стали вiршi, присвяченi пам'ятi, по-бандитськи вбитоï працiвниками радянських спецслужб, художницi Алли Горськоï. Поезiï сповненi авторського передчуття неминучоï Голгофи, готовностi лишитися собою наперекiр тисковi, не роздвоïтися "на себе i страх", як герой його вiрша "Еволюцiя поета". Водночас у тональностi збiрки прочитується спротив цвинтарному настрою. Вершинна частина Стусового доробку - збiрка "Палiмпсести". Назвою цiєю (палiмпсестами в давнину називали пергаменти, на яких стирали первiсний текст, щоб написати по ньому новий) об'єднано все створене поетом у неволi зi вкрапленнями деяких раннiх поезiй. Збiрка не має стабiльного змiсту, в нiй складно переплiтаються рiзнi духовнi площини. В одному з найглибших фiлософських вiршiв "За читанням Ясунарi Кавабати" - виразнi вiдгомони схiдноï фiлософiï. У таких специфiчно японських "чотирьох татамi", на яких "розпросторюється" душа поета, вгадується знак хреста. Дорога до Бога для Стуса - "все-дорога". Не раз зринають у його поезiï символiка "високого вогню", мотиви богообраностi й жертовностi. "Бог" i "Украïна" в його душi й в поезiï творять двоєдине цiле. Для поета Украïна - не просто образ рiдноï землi. Це неодмiнна складова його душi, яка водночас i приносить страждання, i лiкує: О земле втрачена,
явися бодай у зболеному снi. I лазурово простелися, i душу порятуй менi. Поетичне слово Стуса - в кращих своïх проявах - енергiйне, м'язисте, гранично виразне попри безперечну ускладненiсть i рафiнованiсть його словника, сповнене внутрiшнього вогню, щомитi готового вибухнути. Найкращi здобутки поета постають на гребенi зiткнення, з єдностi протилежностей: з одного боку, несамовита пристраснiсть, нагнiтання, злет ("Ярiй, душе"), з другого - фiлософська заглибленiсть, розважливiсть. Стус - поет iнтелектуальний, поет читаючий, який свiдомо, цiлеспрямовано й критично опанував досвiд свiтовоï поезiï, та й не тiльки поезiï, багато у нього перекладiв: з Рiльке, Гарсiа Лорки, з @ете, Б. Брехта. Райнiса, Цвєтаєвоï. Та особливе мiсце в поезiï Стуса належить досвiдовi Т. Шевченка. Це щось незмiрно вагомiше вiд суто лiтературного впливу. Його вся поезiя його вся пройнята бiльш або менш вiдчутними, очевидно, пiдсвiдомими ремiнiсценцiями з Шевченка, вони проступають, як "пратекст" у палiмпсестах.
Поезiя Стуса - цiлiсний поетичний органiзм зi своïми сталими образно-смисловими комплексами. Тут своя улюблена лексика, своï поетизми - неологiзми й напiвнеологiзми, в основi яких - актуалiзацiя архаïчних або маловживаних словоформ (голубиня, спогадування, протобажання, снiння). У Стуса поруч сусiдують i своєрiдно пiдтримують одне одного рiзнi за стилiстикою, за характером образностi вiршi. Глибока фiлософська ускладненiсть "Гойдається вечора зламана вiть" - i фольклорнi iнтонацiï "Два вогнi горять", своєрiдний символiчний примiтив "Синiє снiг по краю серця" - i прозора розважливiсть, i тамований бiль "За читанням Ясунарi Кавабати".
Iм'я Стуса увiйшло в нашу iсторiю як важливий чинник нацiонального пробудження й самоусвiдомлення, стало символом духовноï незламностi й свободи. На часi глибоке пiзнання власне поетичного доробку цього самобутнього митця, i не лише в украïнському лiтературному контекстi. ОСНОВНI ТВОРИ: Збiрки поезiй "Зимовi дерева", "Веселий цвинтар", "Па-лiмпсести", "Час творчостi", збiрка вибраних поезiй "Дорога болю". ДОДАТКОВА ЛIТЕРАТУРА: 1. Усе для школи. Украïнська лiтература: програмнi тексти, iлюстрацiï, пояснення, завдання, тести: 11 кл. ЇК., Львiв, 2001. 2. "Не вiдлюбив свою тривогу ранню...". Василь Стус - поет i людина. ЇК., 1993. 3. Стус Д. Життя i творчiсть Василя Стуса. Ї-К., 1992. 4. Шерех Ю. Трунок i трутизна. Про "Палiмпсести" Василя Стуса// Шерех Ю. Третя сторожа. ЇК., 1993
ВАСИЛЬ СТУС (1938 -1985) Псевдонiм - Василь Петрик. Василь Стус народився 6 сiчня 1938 р. на Вiнничинi в с. Рахнiвка Гайсинського району в сiм'ï Семена Дем'яновича та Їлини Якiвни Стусiв. Був четвертою дитиною в родинi. У 1940 р. родина переïздить до м. Сталiно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хiмiчних заводiв.


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация