Микола СингаÏвський


ДОРОГА ДО СЛОВА [ Ї] Народився 1936 року, мiсяця листопада, 12-го дня - в родинi хлiборобiв, у невеличкому селi Шатрище на Полiщинi. Вчився i працював, пiзнiше працював i вчився, - все життя я десь працював. В дитинствi ми були пастухами, нам першим вiдкривались весни, джерела i простiр. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопував дерева, не обсипав картоплi, не прополював грядок, не смакував першим огiрком з грядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнiм щастям для нас було скиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сiно, засинати прямо на скиртi пiд серпневими зорями. Ми звикали до будь-якоï роботи, нею росли i гартували юнацькi плечi. Так одразу по вiйнi ми ставали старшими в сiм'ï i власними мозолями вiдчули всi труднощi вiдбудови зруйнованого фашистами господарства. Навчаючись у Киïвському унiверситетi, я позаштатно працював у редакцiях рiзних газет. По закiнченнi вузу працював завiдувачем вiддiлу поезiï "Лiтературноï Украïни", заступником директора Бюро пропаганди художньоï лiтератури СПУ, завiдуючим вiддiлу лiтератури та мистецтва журналу "Ранок". Упродовж багатьох рокiв - головним редактором журналу "Пiонерiя". Друкуватись я почав ще навчаючись у школi. Вихiд на люди багатьом таким, як i я, початкiвцям давали районна газета "Радянське Полiсся" та обласна "Радянська Житомирщина". Пам'ятаю, як школярем восьмого класу я зi сцени вiтав депутата Максима Рильського, який приïздив до Житомира на зустрiч iз виборцями. Пiзнiше в газетi з'явилась добiрка моïх вiршiв iз напутнiм словом сивочолого майстра. Його мудрi поради я чую i нинi. Вiн учив любити слово, як садiвник дерево. Сад поета не лише корiнь i крона, а й тривожний свiт людських почувань i пристрастей. Низький уклiн вам, Максиме Тадейовичу, через лiта i вiдстанi.
В 1958 роцi побачила свiт перша моя збiрка для дiтей "Жива криничка". Схвальним словом про неï вiдгукнувся незабутнiй Михайло Панасович Стельмах. За все добре щиро вдячний йому донинi. Вiдтодi прийшло до читача понад сорок моïх книжок - поетичних i прозових. З них - половина для дiтей. I нинi мене не полишає терпка надiя: написати щось нiжне, цiкаве i зворушливе для цього допитливого, вдячного читача - Дитини. Адже дiти - наше дзеркало. I завжди хочеться бачити себе в ньому, в них - сонячних чистих дзеркалах майбутнього. В 1968 роцi поетичнi книги "З березнем по землi", "Архiпелаги" були вiдзначенi премiєю iменi О. Бойченка. За книги "Вогневиця" i "Поступ" я удостоєний звання лауреата Республiканськоï комсомольськоï премiï iменi М. Островського. Скажу ще про один жанр мистецтва, до якого я небайдужий. Це - пiсня. Вона володiє мною з дитинства, з юнацьких рокiв. Я був гармонiстом на сiльських празникових гуляннях, гармошка для мене i нинi дивовижний iнструмент у розумiннi настрою. Грав на струнних, кохався у народних мелодiях i нинi записую народнi пiснi. Вони - чисте повiтря поезiï i нашоï культури взагалi. Впродовж тридцяти рокiв творчоï працi я мрiяв i намагався сам створити пiсню. Багато мелодiй, написаних композиторами на моï вiршi, знайшли дорогу до серця людського. Стали "спiвучими" серед людей "Чорнобривцi", "Безсмертник", "Полiсяночка", "В краю дитинства", "Сонце в долонях", "Розляглося наше поле" та iншi. Одна з моïх збiрок має назву "Я родом iз пiснi" - свiдчення любовi автора до цього об'ємного i трудного жанру. Я вдячний Д. Павличковi, який у передмовi до збiрки моïх пiсень "Безсмертник" писав: "Пiснi М. Сингаïвського близькi до фольклорних, яснi й простi за образною системою, але головне ïхнє достоïнство в тому, що вони вiдбивають зворушення сучасноï людини, яка шукає й знаходить основоположнi моральнi цiнностi в своєму зв'язку з рiдною землею, бачить свою душу крiзь чистi джерела того краю, де минулося ïï дитинство". [...] Менi пощастило з дорогами, ïх випало на мою долю безлiч. Завжди з насолодою згадую слова М. Пржевальського: "Життя цiкаве ще й тим, що можна подорожувати". Я об'ïхав увесь Радянський Союз. Вiд смерекових Карпат до сяючих i туманних Курильських островiв, пiд палючоï Кушки до заснiженого Мурманська. Найдорожчим у всiх мандрiвках були i залишаються зустрiчi з людьми
- рiзними i гарними. Їх дивовижнi розповiдi, неповторнi лиця i бiографiï чекають ще вiршiв i прози. Одна з таких зустрiчей - iз вiдомим росiйським поетом Сергiєм Наровчатовим на Далекому Сходi. Нас порiднила Камчатка, гомiн океану i тиша заклечаних, мов застиглих сопок. А ще
- його фронтовi вогненнi дороги Великоï Вiтчизняноï... Дружба наша не переривалась до останнього дня поета. Сергiй Сергiйович умiв цiнувати життя i слово, вiдкриваючи в ньому глибини iсторiï, був щедрим на вiддачу, навчаючи i старших, i нас, молодих. Подорожуючи, я вiдкрив для себе цiлу краïну поетiв i революцiонерiв
- чарiвну Болгарiю. Болгарський народ, його минуле i сучасне, Балкан i легендарна Шипка, трояндовi долини i плодоносна Тракiя посiдають особливе мiсце в моïй творчостi. Це тема всього мого життя. Вона певною мiрою знайшла своє вираження у збiрцi "Лоза i камiнь". Вивчаючи болгарську мову, я охоче перекладаю твори моïх добрих другарiв. Я завжди вiдчував себе журналiстом i публiцистом. Залишаюсь ним i досi. Тому газетна стаття, нарис, дорожнi нотатки приводять мене до всюдисущих друзiв-газетярiв. Газета допомагає глибше проникнути в сутнiсть суспiльних явищ, охопити ритм i об'ємнiсть життя. Вона для творчоï людини - жива панорама. [...] В душi я вiдчуваю безмежну вдячнiсть своєму краю. Там на все життя я вiдчув смак житнього хлiба i джерельноï води. Джерела, або живi кринички
- так називають ïх на Полiссi - б'ють тут з-пiд кожного пагорка. Звiдси витоки моєï творчостi. Поезiя
- мистецтво, що вiрить i вiрує у звичайнi i простi речi - в правду i любов, в радощi i страждання, в зустрiчi i розлуки... Тому автор глибоко впевнений, що вона, Поезiя, живе i житиме вiд роду до роду, з вiку до вiку.

МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ. (Передмова до збiрки ЇВогненна трава - - К.: ЇМолодь Ї, 1986.)


ОСНОВНI КНИГИ М. СИНГАЇВСЬКОГО
ЗЕМЛЕ, ЧУЮ ТЕБЕ. 1961 ГРОНО. 1962 МОЇ СТОРОНИ СВIТУ. 1963 МОЯ РАДИОСТАНЦИЯ. 1964 ВИБРАНI ПОЕЗIЇ. 1966 З БЕРЕЗНЕМ ПО ЗЕМЛI. 1968 АРХИПЕЛАГИ. 1968 ПОСТУП. 1969 ВОГНЕВИЦЯ. 1970 ИЗБРАННАЯ ЛИРИКА. 1971 Я РОДОМ ИЗ ПЕСНИ. 1971 АВТОГРАФ. 1972 ДОБРОСВIТ. 1974 СОЗВЕЗДИЕ ЛИДЫ. 1974 ПОКОЛIННЯ. 1975 ДОРОГОЮ ЗОРI. 1979 ЗАПОВIТНИЙ ХЛIБ. 1982 ВНЕЗАПНЫЙ ВОЗРАСТ. 1982 СИНОВI В ДОРОГУ. 1982 ЛОЗА I КАМIНЬ. 1984

ЗБIРКИ ДЛЯ ДIТЕЙ
ЖИВА КРИНИЧКА. 1958 КОЛЕСО. 1966 МЕТЕЛИК У ПОРТФЕЛI. 1967 ПЕРЕПIЛКА ЩАСТЯ НОСИТЬ. 1968 МIЙ КАЛЕНДАР. 1969 ЖУРАВЛИНЕ ЛIТО. 1970 СОНЦЕ ДЛЯ ВСIХ. 1975 БЕРЕЗНИЧКА. 1972 МИ - ГРОМАДЯНИ. 1976 Я ВЖЕ ВИРОСЛА. 1978 СТЕЖКА ДО КРИНИЦI. 1980 ТЕПЛА ЗЕМЛЯ. 1982 КРАПЛI ЗОРI. 1985
Заголовок 1 Заголовок 2
Микола СингаÏвський