<< Главная страница

ТАЛАЛАЙ ЛЕОНIД МИКОЛАЙОВИЧ 1941 (11.11)



Життя i творчiсть Леонiда Миколайовича Талалая, вiдомого украïнського поета, лауреата державноï Шевченкiвськоï премiï з лiтератури, тiсно пов'язанi з донецьким краєм. Тут вiн почав свою художню дiяльнiсть, видавши першi поетичнi збiрки "Журавлиний лемiш", "Вiтрила тривоги", "Осiннi гнiзда", "Не зупиняйся, мить!", "Допоки твiй час" та iн. Вiдомий лiтературний критик Степан Крижанiвський охарактеризував нашого талановитого земляка як лiричну, схильну до ясноï, прозороï, але разом iз тим i не скутоï традицiйноï форми, особистiсть. Справдi, лiрицi поета властиве загострене емоцiйне вiдчуття часу, бачення його мiнливостi i швидкоплинностi, взаємозвязок у життi людини ïï минулого, сучасного та прийдешнього. Ще в часи "розквiтлого соцреалiзму" твори Леонiда Талалая вiдзначалися вiдсутнiстю заiдеологiзованих "вiршiв-паровозiв", вiршованих полiтичних схем в оцiнках суспiльних подiй i явищ культури, чим тодi грiшило чимало письменникiв. Поет оспiвує смiх малечi, спогади про матiр, своïх друзiв, красу рiдноï природи.
Вiдтоптався джмiль на конюшнi I медовi пiдспiвав жнива. От уже i листя, як на плинi, за незримi обрiï сплива. Це скрипить, похитуючись, хвiртка, Де твоï не вичахли слiди - Господи, чому воно так швидко, Господи, куди воно, куди? Помiченi проникливим поглядам поета життєвi сцени i картини викликають у нього щирий жаль за плиннiстю життя, за неможливiстю затримати хоч на часинку милi серцю i суголоснi його душi образи. У своïх вiршах лiрик звертається також до подiй часiв Киïвськоï Русi, намагається розiбратися в нашому складному i суперечливому сьогоденнi. Естетичне кредо Леонiда Талалая, здавалося б, легкодоступне читачевi вiдразу, пiсля першого ж знайомства з його творчiстю. Але це тiльки перше враження. За простими на перший погляд темами i мотивами лежить висока культура поетичноï думки, виваженоï i опертоï на здобутки таких визначних поетiв, як Максим Рильський, Володимир Сосоюра, i ще одного нашого донецького земляка, Костя Герасименка, у якого епос i лiрика органiчно переплелися. У критичних виступах поета на сторiнках ЇЛiтературноï Украïни - ми знаходимо гострi застереження - i не тiльки поетам - вiд втрати суспiльством високих духовних цiнностей. Поет iз розумiнням i гiркотою вболiває за двозначним становищем сучасноï творчоï молодi, яка
Ївiдвоювала для себе мiсце пiд сонцем - бiля Їпорожнього корита Ї. Але така сьогоднi дiйснiсть. I все ж у письменника найцiннiшим є його палке художнє слово, що промовляє до читача талановито, вiдверто, щиро. Цю якiсть ми i вiдзначаємо у творчостi нашого поета-земляка Леонiда Талалая, глибокого лiрика з ясним i фiлософськи проникливим поглядом на життя, як визначальну.
ТАЛАЛАЙ ЛЕОНIД МИКОЛАЙОВИЧ 1941 (11.11)


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация