<< Главная страница

ЛЕСЯ УКРАЇНКА


(1871 - 1915) Леся Украïнка (Лариса Петрiвна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новоградi-Волинському. Мати ïï - письменниця Олена Пчiлка - i батько - юрист - багато уваги придiляли гуманiтарнiй освiтi дiтей, розвивали iнтерес до лiтератури, вивчення мов, перекладацькоï роботи. Серед близького оточення майбутньоï поетеси були вiдомi культурнi дiячi: М. Драгоманов (ïï дядько по матерi), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесi в лiтературу: в дев'ять рокiв вона вже писала вiршi, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львовi в журналi ЇЗоря - було опублiковано два вiршi ( ЇКонвалiя - i ЇСафо Ї), пiд якими вперше з'явилось iм'я - Леся Украïнка. Дитячi роки поетеси минали на Полiссi. Взимку Косачi жили в Луцьку, а лiтом
- у с. Колодяжне. Серед факторiв, якi впливали на формування таланту Лесi Украïнки, була музика. ЇМенi часом здається, - писала вона, - що з мене вийшов би далеко кращий музика, нiж поет, та тiльки бiда, що натура утяла менi кепський жарт Ї. Цей Їжарт - - початок туберкульозу, з яким вона боролась усе життя. Хвороба спричинилась до того, що дiвчинка не ходила до школи, однак завдяки матерi, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесi Украïнки, вона дiстала глибоку i рiзнобiчну освiту. Письменниця знала бiльше десяти мов, вiтчизняну i свiтову лiтературу, iсторiю, фiлософiю. Так, наприклад, у 19 рокiв вона написала для своєï сестри пiдручник ЇСтародавня iсторiя схiдних народiв Ї. У 1879р. було заарештовано i вислано до Сибiру тiтку Лесi Олену Косач, яка належала до киïвського гуртка Їбунтарiв Ї, там же, в Карiйськiй тюрмi, загинула мати ïï найближчоï товаришки - Марiя Ковалевська. Враження тих лiт виявилися такими сильними й пам'ятними, що пiзнiше ожили у вiршах ЇВiче Ї, ЇМати-невiльниця Ї, ЇЗабутi слова Ї, ЇЕпiлог Ї. Iдеалом для поетеси стає герой, який, пробитий списом, шепоче:
ЇУбий, не здамся! - З кiнця 80-х рр. Леся Украïнка живе у Києвi. На початку 1893р. у Львовi виходить перша збiрка поезiй Лесi Украïнки
- ЇНа крилах пiсень Ї. Збiрку вiдкриває цикл лiрики ЇСiм струн Ї, з якого постає образ Їбездольноï матерi - Украïни, що дiстає свiй розвиток у циклi ЇСльози-перли Ї. Два наступних цикли - ЇПодорож до моря - i ЇКримськi спогади - - привертають увагу не тiльки любов'ю до рiдноï землi, красою пейзажних малюнкiв, а й плином рефлексiй лiричного героя, думка якого раз по раз звертається до проблеми волi i неволi. Серед вмiщених у збiрцi творiв видiляється вiрш
ЇContra spem spero Ї, що сприймається як кредо молодоï письменницi, декларацiя ïï незнищенного оптимiзму. Та особливо гостро - як заклик i гасло - прозвучали у тогочаснiй суспiльнiй атмосферi ЇДосвiтнi огнi Ї. 1892р. у Львовi виходить ЇКнига пiсень - Г. Гейне, де Лесi Украïнцi належали 92 переклади. Вона перекладає також поезiю в прозi I. Тургенева ЇНiмфи Ї, уривок з поеми А. Мiцкевича ЇКонрад Валленрод Ї, поетичнi твори В. Гюго ЇЛагiднi поети, спiвайте - i ЇСiрома Ї, уривки з ЇОдiссеï - Гомера, iндiйськi обрядовi гiмни iз збiрки ЇРiг-Веди Ї. Як перекладач Леся Украïнка додержує принципу змiстовоï точностi, уникає стилiзацiï. Початок роботи Лесi Украïнки над прозовими жанрами пов'язаний з дiяльнiстю гуртка киïвськоï лiтературноï молодi ЇПлеяда Ї. Тут готували видання для народу з iсторiï, географiï, перекладали твори росiйських та зарубiжних письменникiв; гурткiвцi писали i власнi твори, якi оцiнювались на конкурсах. Так були написанi i деякi оповiдання Лесi Украïнки, присвяченi переважно соцiально-побутовим темам. Вони друкувалися в журналах
ЇЗоря - ( ЇТака ïï доля Ї, ЇСвятий вечiр Ї, ЇВеснянi спiви Ї, ЇЖаль Ї), ЇДзвiнок - ( ЇМетелик Ї, ЇБiда навчить Ї). У 1894 - 1895 рр. Леся Украïнка перебувала в Болгарiï у Драгоманова. У Болгарiï була написана переважна частина циклу полiтичноï лiрики
ЇНевiльничi пiснi Ї. Поетеса говорить, що розстається з рожевими мрiями, iз скаргами на долю i сльозами та свiдомо приймає свiй терновий вiнок. Вона вiдчуває в собi народження новоï людини - як крицi у вогнi ( ЇПiвнiчнi думи Ї, ЇО, знаю я, багато ще промчить Ї). Письменниця пiдтримує галицьку радикальну пресу, публiкує у львiвському журналi ЇНарод - статтю ЇБезпардонний патрiотизм - та вiрш-памфлет ЇПророчий сон патрiота Ї, що є вiдгуком на проватiканськi статтi газети ЇБуковина Ї. Це було нове явище в ïï творчостi - сатира, спрямована проти украïнського буржуазного нацiоналiзму та клерикалiзму. Твори публiкувались пiд криптонiмом ЇН. С. Ж. Ї. З 1893р. вона перебуває пiд таємним наглядом, пiдтримує тiснi зв'язки з особами, якi були на засланнi i багатьма студентами Їсумнiвноï полiтичноï благонадiйностi Ї. У 1898р. у ЇЛiтературно-науковому вiснику - з'являється стаття I. Франка про творчiсть Лесi Украïнки, в якiй вiн ставить поетесу в один ряд з Шевченком. 1899р. у Львовi виходить друга збiрка поезiй - ЇДуми i мрiï Ї. Сюди ввiйшли цикли ЇМелодiï Ї, ЇНевiльничi пiснi Ї, ЇВiдгуки Ї, поеми ЇДавня казка - i ЇРоберт Брюс, король шотландський Ї. Ця збiрка засвiдчила безсумнiвний злет творчостi молодоï поетеси.
В 1900р. в Петербурзi Леся Украïнка знайомиться з росiйськими лiтераторами, якi групувались навколо журналу ЇЖизнь Ї. Леся Украïнка вмiстила в ЇЖизни - чотири статтi: ЇДва направлення в новейшей итальянской литературе Ї, ЇМалорусские писатели на Буковине Ї, ЇЗаметки о новейшей польской литературе Ї, ЇНовые перспективы и старые тени Ї. Пiдготована до друку стаття ЇНовейшая общественная драма - була заборонена цензурою, а двi iншi - ЇНародничество в Германии - i ЇМихаэль Крамер. Последняя драма Гергарта Гауптмана - - не були опублiкованi, бо 8 червня 1901р. журнал лiквiдовано. Бiльшiсть своïх статей для ЇЖизни - Леся Украïнка писала в Мiнську бiля смертельно хворого С. Мержинського. В одну з найстрашнiших ночей у станi невимовноï туги створила вона драматичну поему ЇОдержима - (1901), в якiй вибух iнтимного почуття, викликаний нелюдськими стражданнями вмираючого товариша, спрямовується в широке русло вибору людиною життєвого шляху i тiєï iдеï, якiй вона служить увесь свiй вiк (цi питання звучать уже у вiршi ЇЗавжди терновий вiнець... Ї, написаному за кiлька мiсяцiв до ЇОдержимоï Ї, i широко розробленi у драмi ЇАдвокат Мартiан Ї, 1913). С. Мержинському присвяченi також ЇЯ бачила, як ти хиливсь додолу Ї, ЇМрiя далекая, мрiя минулая Ї, ЇКалина - та iншi вiршi - цiлий цикл iнтимноï лiрики. Трагiчнi переживання поетеси вiдлунюються також у поемi ЇВiла-посестра Ї. Пережита особиста драма позначилась на загостреннi хвороби легень, i Леся Украïнка ïде на Буковину, далi - Гуцульщину рятувати пiдiрване здоров'я. В 1902р. у Чернiвцях з iнiцiативи студентiв унiверситету, якi тепло вiтали поетесу, виходить третя збiрка ïï поезiй - ЇВiдгуки Ї. Вона складається з циклiв ЇЗ невольницьких пiсень Ї, ЇРитми Ї, ЇХвилини Ї, шести легенд i драматичноï поеми ЇОдержима Ї. У 900-х рр. мiцнiють зв'язки Лесi Украïнки з соцiал-демократичним рухом. З групою товаришiв вона займається розповсюдженням соцiалiстичноï i марксистськоï лiтератури, перекладом праць теоретикiв соцiалiзму, виданням цих творiв за кордоном i транспортуванням у Росiю. У 1907р. при обшуку у Лесi Украïнки вилучено 121 брошуру, серед них були три видання ЇМанiфесту Комунiстичноï партiï Ї, три працi В I. Ленiна ( ЇДо сiльськоï бiдноти Ї, ЇДержавна дума i соцiал-демократична тактика Ї, ЇПеремога кадетiв i завдання робiтничоï партiï Ї), чотири працi К. Маркса, п'ять - Ф. Енгельса, бiографiя К. Маркса i Ф. Енгельса та iн. Феномен таланту Лесi Украïнки полягав у тому, що вона одночасно плiдно працювала в рiзних лiтературних жанрах. У кiнцi 90-х - на початку 900-х рр. з'являються ïï поеми ЇОдно слово Ї, ЇВiла-посестра Ї, ЇСе ви питаєте за тих Ї, ЇIзольда Бiлорука Ї, в яких яскраво виявилася схильнiсть до оригiнальноï обробки свiтових сюжетiв. Активно працює Леся Украïнка i як перекладач, ïï увагу привертають вершиннi явища свiтовоï лiтератури - ЇМакбет - Шекспiра, ЇПекло - Данте, ЇКаïн - Байрона. Вона перекладає також драму Г. Гауптмана ЇТкачi Ї, яка належала до забороненоï в Росiï лiтератури, вiршi Надсона, Конопнiцькоï, Ади Негрi. З метою популяризацiï украïнськоï лiтератури серед росiйського читача Леся Украïнка вибирає для перекладу твори на народнi теми. Так, у видавництвi ЇДонская речь - у Ростовi-на-Дону в 1903 - 1905 рр. вийшли в ïï перекладах росiйською мовою оповiдання I. Франка
ЇСам собi винен Ї, ЇДобрий заробок Ї, ЇНа днi Ї, ЇЛiси i пасовиська Ї, ЇIсторiя кожуха Ї, ЇДо свiтла Ї. Переклади Лесi Украïнки вiдзначаються високою мовною культурою, пильною увагою до вiдтворення iдейно-художнього змiсту оригiналу, його стильових особливостей. Особливе мiсце у творчiй бiографiï Лесi Украïнки займає фольклор. Починаючи з дитячих вражень (поема в народному дусi ЇРусалка Ї) i кiнчаючи останньою казкою ЇПро велета Ї, вiн органiчно входить у поетичний свiт письменницi. Вона записує з уст селян обряди, пiснi, думи, балади, казки. Вже на початку 90-х рр. Леся Украïнка друкує в ЇЖитi i словi - пiдбiрку ЇКупала на Волинi Ї. Широтою iнтересiв вiдзначається рукописний зошит пiсень iз с. Колодяжне, куди ввiйшли веснянки, колядки, весiльнi, родинно-побутовi, жниварськi та лiричнi пiснi. Пiд час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульськi мелодiï; в 1903р. вона друкує збiрник ЇДитячi гри, пiснi, казки Ї. У 1904р. у неï виникає задум видати ЇНароднi пiснi до танцю - (54 тексти). Леся Украïнка стає iнiцiатором видання украïнського героïчного епосу, у 1908р. записує на фонографi думи у виконаннi кобзаря з Харкiвщини Г. Гончаренка. 30 записiв веснянок i обжинкових пiсень з голосу Лесi Украïнки зробив композитор М. Лисенко. 225 пiсень увiйшли до книги
ЇНароднi мелодiï. З голосу Лесi Украïнки Ї, яку впорядкував i видав 1917р. К. Квiтка. У 1908 - 1910 рр. стараннями поетеси була органiзована експедицiя Ф. Колесси для записування народних дум на Полтавщинi, й у 1910 - 1913 рр. у Львовi вийшли два томи цих записiв ( ЇМелодiï украïнських народних дум Ї), якi стали визначним явищем свiтовоï фольклористики. Через хворобу Лесi Украïнцi доводилось багато ïздити по свiту. Вона лiкувалася в Криму i на Кавказi, у Нiмеччинi i Швейцарiï, в Iталiï та Єгиптi. I хоча чужина завжди викликала в неï тугу за рiдним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя iнших народiв, змiцнювала й поглиблювала iнтернацiональнi мотиви ïï творчостi. Так, у циклi
ЇВесна в Єгиптi - (1910), Леся Украïнка знайомить украïнського читача з цим краєм, його природою, людьми. У 1904р. в Києвi вийшло ще одне видання поетичних творiв Лесi Украïнки (вибране) пiд заголовком ЇНа крилах пiсень Ї. 1905 рiк не був несподiваним для Лесi Украïнки. Драматичнi поеми
ЇОсiння казка - i ЇВ катакомбах Ї, датованi 1905р., були безпосереднiм вiдгуком на революцiйнi подiï.
Пiсля поразки революцiï Леся Украïнка звертається до соцiальноï i полiтичноï сатири, спiвробiтничає в журналi ЇШершень Ї, ïï вiршi ЇПан полiтик Ї, ЇПан народовець Ї, ЇПрактичний пан - та iн. - це критика лiберальноï буржуазiï, лжедрузiв народу. В останнє десятилiття у творчостi Лесi Украïнки переважає драматургiя. За порiвняно короткий час було написано понад двадцять драматичних творiв, якi вiдкрили нову сторiнку в iсторiï театральноï культури. Поетичний театр Лесi Украïнки вимагав вiд глядача розвивати здатнiсть не лише дивитися, а й бачити та розумiти, пiдноситися вiд живого споглядання до абстрактного мислення. Все це разом було однiєю з причин складноï сценiчноï долi драматургiï поетеси; нi тогочасний театр, нi глядачi ще не були готовi до ïï освоєння. Так, поставлена в 1899р. драма
ЇБлакитна троянда - (1896) успiху не мала. Щось подiбне - нерозумiння, глузування - пережила ЇЧайка - Чехова, зазнавши провалу в Александрiнському театрi в 1896р. Але вже в 1898р.
ЇЧайка - була поставлена МХАТом, який поклав початок ïï трiумфу. На жаль, такого театру Леся Украïнка не мала. На характер i тенденцiï новаторства Лесi Украïнки-драматурга проливають свiтло ïï статтi, в яких викладена теорiя соцiальноï драми. Виходячи з концепцiï змiстовностi жанру, авторка багато уваги придiляє його еволюцiï. Функцiональне призначення сюжетiв притчового характеру, якi брала Леся Украïнка з iсторiï Давнього Сходу й античного свiту, полягало не в бажаннi Їоживити iсторiю Ї, а в прагненнi письменницi художньо об'єктивувати духовну суть фiлософських i морально-етичних шукань та полiтичних проблем свого часу (драма ЇКассандра - (1907), драматична поема ЇВ катакомбах - (1905), драматичний дiалог ЇНа полi кровi - (1909), драма ЇРуфiн i Прiсцiлла - (1910), драматична поема ЇАдвокат Мартiан - (1911)). Про те, що Лесю Украïнку постiйно хвилювала тема митець i суспiльство, свiдчить ïï драматична поема ЇУ пущi Ї, над якою вона почала працювати в 1897р., а завершила в 1909р. Визначним досягненням драматургiï Лесi Украïнки є ïï
ЇКамiнний господар Ї. Це одна з найцiкавiших версiй легенди про Дон Жуана, до образу якого зверталося багато великих художникiв. Звернення до образу Дон Жуана мало i конкретнi причини. В 1911р. в журналi ЇРусская мысль - П. Струве, який у 90-х рр. пiдтримував культурний рух на Украïнi, виступив iз статтею, де заперечував доцiльнiсть самого iснування украïнськоï культури, говорив про ïï нездатнiсть використовувати свiтовi образи. Полiтичне донжуанство Струве обурило Лесю Украïнку, i, вважаючи, що лише публiцистичноï полемiки тут замало, вона написала ЇКамiнного господаря Ї. Останнi роки Леся Украïнка жила в Грузiï та Єгиптi. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкi страждання, вона знаходила силу працювати. На Кавказi вона все частiше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливоï полiськоï краси. Так виникла ЇЛiсова пiсня Ї, яка була написана за кiлька днiв тяжкохворою поетесою. Датованi 1913-м - останнiм роком життя - твори свiдчать, що Лесю Украïнку не лишають роздуми про громадянськi обов'язки митця, його творчий подвиг. Образ спiвця стає в центрi останньоï драматичноï поеми - ЇОргiя Ї. Свiй лiро-епiчний триптих - ЇЩо дасть нам силу? Ї, ЇОрфеєве чудо Ї, ЇПро велета Ї, в якому звучить думка про суспiльне перетворюючу мiсiю мистецтва, письменниця присвятила I. Франковi i надiслала до ювiлейного збiрника на його честь.
Леся Украïнка померла 1 серпня 1913р. в грузинському мiстечку Сурамi. Тiло ïï перевезли до Києва i поховали на Байковому кладовищi.


ЛЕСЯ УКРАЇНКА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация