СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО (1879 - 1932)


Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 сiчня 1879р. в мiстечку Iчня на Чернiгiвщинi в бiднiй сiм'ï ремiсника. Трудова атмосфера, в якiй зростав Васильченко, навчання в Коростишiвськiй семiнарiï та Глухiвському учительському iнститутi напередоднi й у часи революцiйних подiй 1905р.,
Їнеспокiйна Ї, за його висловом, праця Їнеблагонадiйного - вчителя в сiльських школах на Киïвщинi та Полтавщинi, а також посилений iнтерес до народноï творчостi, до поезiï Шевченка, свiтовоï класики, - все це сприяло збагаченню життєвого i мистецького досвiду майбутнього письменника. У лiтературний процес Васильченко включився зрiлим митцем iз своïм власним поетичним голосом у 1910р., коли з'явились друком такi оригiнальнi його твори, як
ЇМужицька арихметика Ї, ЇВечеря Ї, ЇУ панiв Ї, ЇНа чужину Ї, ЇЦиганка - та iн., пройнятi любов'ю до людини працi, утвердженням вiри в перемогу соцiальноï справедливостi. Цьому передували тривалi роки становлення свiтоглядно-естетичних поглядiв письменника, напружених пошукiв iдей та форм художнього осмислення дiйсностi. Не випадково однiєю з провiдних тем творчостi Васильченка є життя народних учителiв, яке було йому - педагоговi за фахом i покликанням - особливо близьким. ЇЗаписки вчителя - (1898 - 1905) та iншi щоденниковi записи, куди Васильченко, за його визнанням, систематично Їзаносив своï учительськi жалi та кривди Ї, стали згодом документальною основою багатьох реалiстичних новел i оповiдань.
Дебютував письменник на лiтературнiй нивi оповiданням ЇНе устоял - (надруковане 1903р.). Згодом письменник значно доопрацював це оповiдання й опублiкував украïнською мовою пiд назвою ЇАнтiн Вова - (1910) (в наступних виданнях - ЇВова Ї). У 1910 - 1912 рр. Васильченко пише й друкує цикл новел i оповiдань, присвячених учительськiй темi ( ЇВечеря Ї, ЇЗ самого початку Ї, ЇБожественна Галя Ї, ЇНад Россю Ї, ЇГрiх - та iн.). Проблема виховання новоï людини значною мiрою зумовила звернення Васильченка до художнього опрацювання дитячоï тематики, органiчно пов'язаноï з творами про вчителiв. Глибоке розумiння психологiï дитини дало змогу Васильченку показати у своïх творах цiкавий, поетичний духовний свiт дитини. Не можна без хвилювання читати психологiчнi етюди письменника ЇДощ Ї, ЇДома Ї, ЇВолошки Ї, ЇПетруня Ї, оповiдання ЇРоман Ї, ЇУвечерi Ї, ЇСвекор Ї, ЇБасурмен - та iн. Оптимiзм Васильченка з особливою виразнiстю виявився в одному з найкращих його творiв, присвячених дiтям, - ЇЦиганка Ї. Невеликий цикл у творчостi Васильченка складають оповiдання, в яких йдеться про обдарованi натури з демократичних низiв, про долю народних талантiв (
ЇНа хуторi Ї, ЇУ панiв Ї, ЇНа розкошi - та iн.). Настроï збудженого революцiйними подiями села вiдбив Васильченко у новелi
ЇМужицька арихметика Ї, що належить до найвищих здобуткiв письменника-реалiста. Жорстоку правду життя селянськоï бiдноти розкриває Васильченко у новелi ЇНа чужину Ї. У новелi ЇОсiннiй ескiз - ( ЇIз осiннiх спогадiв. Ескiз Ї, 1912) Васильченко ставить питання глибше, суспiльне об'ємнiше
- шлях сiльськоï молодi в революцiю. Окремий цикл у художньому доробку Васильченка складають твори, написанi пiд безпосереднiм враженням вiд першоï свiтовоï вiйни, в якiй письменник брав участь з 1914р. аж до Лютневоï буржуазноï революцiï. В
ЇОкопному щоденнику Ї, оповiданнях ЇНа золотому лонi Ї, ЇПiд святий гомiн Ї, ЇОтруйна квiтка Ї, ЇЧорнi маки - та iн. Васильченко зображує жахи iмперiалiстичноï вiйни, сумнi буднi людей у сiрих солдатських шинелях. Цiкавою сторiнкою спадщини Васильченка є драматичнi твори, переважно одноактнi п'єси, якi за тематикою i багатьма художнiми засобами органiчно близькi його прозi (наприклад, п'єса-жарт ЇНа першi гулi Ї). Пiсля перемоги Жовтневоï революцiï Васильченко включається в процес творення соцiалiстичноï культури. В оповiданнях, присвячених радянськiй сучасностi ( ЇПриблуда Ї, ЇЧервоний вечiр Ї, ЇАвiацiйний гурток Ї, ЇОлов'яний перстень - та iн.), письменник показує зародження почуття колективiзму в психологiï юних громадян, поетизує романтику працi як творчостi. Багато працює Васильченко у радянський час i над творами з життя дореволюцiйного минулого ( ЇПетруня Ї, ЇТалант Ї, ЇВiконце Ї, ЇОсiннi новели - та iн.). Показовим у цьому планi є цикл ЇОсiннi новели - (присвячений 1905р.), який писав Васильченко, починаючи з 1923р., впродовж майже десяти рокiв. Одна з художньо найдовершенiших новел циклу - ЇМати - ( ЇЧайка Ї). Творчiсть Васильченка радянського часу позначена розширенням тематичного i жанрового дiапазонiв, про це свiдчать, крiм написаних у 20-тi рр. драматичних творiв ( ЇМинають днi Ї, ЇКармелюк - та iн.), кiносценарiï за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл
ЇКрилатi слова Ї, переклади творiв росiйських письменникiв (Гоголя, Лескова, Короленка, Серафимовича) тощо. На особливу увагу заслуговує задум Васильченка створити велику бiографiчну повiсть про Т. Шевченка. На жаль, з п'яти запланованих частин вiн встиг завершити тiльки першу - ЇВ бур'янах Ї.
СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО (1879 - 1932)