<< Главная страница

IBAH ВИШЕНСЬКИЙ


Вершиною украïнськоï полемiчноï лiтератури кiнця XVI i першоï половини XVII ст. була творчiсть Iвана Вишенського, який викривав не тiльки римсько-католицьких i унiатських владик, а й "власть мирскую", польсько-шляхетських i украïнських гнобителiв. Народився I. Вишенський десь мiж 1545 - 1550 pp. у мiстечку Судова Вишня в Галичинi (теперiшня Львiвська область) у мiщанськiй родинi. З творiв письменника видно, що вiн у молодi роки деякий час жив у Луцьку i, можливо, в Острозi. Правдоподiбно, що тут i здобув освiту. I. Франко висловлював здогад, що в освiтi Вишенському допомагав князь Острозький, який звернув увагу на здiбностi юнака i залишив його при дворi. Згодом I. Вишенський постригся в ченцi i жив деякий час в Уневському монастирi. Десь у 80-х роках XVI ст. I. Вишенський залишив батькiвщину i вiдправився на Афон
- найбiльший тодi на Сходi центр православного чернецтва. Тут вiн певний час мандрує по "святих обителях", а потiм стає ченцем Загребського монастиря. Пiд кiнець життя полемiст замкнувся в печерi. Живучи на чужинi, Iван Вишенський не був, проте, вiдiрваний вiд Украïни, вiн уболiвав за ïï долю, прагнув бути ïй корисним. Тут, на Афонi, Вишенський почав свою лiтературну дiяльнiсть - одночасно з першим поколiнням украïнських полемiстiв Г. Д. Смотрицьким, Стефаном Куколем (Зизанiєм) та iн. Першi твори Iвана Вишенського "Писание до всhх обще в Лядской земли живущих", "Извhщение краткое о латинских прелестях", написанi на Афонi у 80-х та на початку 90-х рокiв, здобули велику популярнiсть. Пiд кiнець XVI ст. Вишенський уже пiдготовляв до друку збiрку своïх творiв пiд назвою "Книжка".
Письменника не раз умовляли повернутись на батькiвщину. Але тiльки в 1604р. вiн прибув на Украïну. Спершу Вишенський зупинився на кiлька мiсяцiв в Угорниках, де жив його афонський друг I. Княгиницький, а потiм, очевидно, подався до Львова, де його уже давно чекали. Побувши у Львовi недовго i не зiйшовшись у поглядах з керiвниками братства, I. Вишенський переïхав спершу в Уневський монастир, де прожив бiля пiвтора року, а в кiнцi 1606р. знову повернувся на Афон "спасатися в пустынных местах". В цей час вiн пише "Послание к старицh Домникии", послання до I. Княгиницького (1610р.), ряд творiв: "Зачапка мудраго латынника з глупым русином", "Позорище мысленное", "Послание Львовскому братству" та iн. Про те, як i коли закiнчив Вишенський своє життя, немає достовiрних вiдомостей. Помер вiн на Афонi, очевидно, в 20-х роках XVII ст. В меморiалi православних за 1621 рiк "Совhтование о благочестии" йдеться про виклик з Афона на Русь "преподобных мужей", в тому числi й Iвана Вишенського. Але Вишенський не повертався на Украïну. А в 1633р. якийсь чернець Леонтiй у листi до львiвського мiщанина Миколи Золоторуцького згадує про "великого старця Iоанна Вишенського святогорця" уже як про покiйного. Письменницька дiяльнiсть Вишенського взагалi тривала понад 25 рокiв.
Твори Вишенського за його життя майже не друкувалися, а довгий час поширювалися в рукописах. Iз 16 вiдомих нинi творiв полемiста лише одне послання "От святое Афонское горы скитствующих" було опублiковане в так званiй "Острожской книжице" (1598). Пiзнiше, готуючи написане до друку, Вишенський оформив свою "Книжку", куди увiйшло десять його творiв з трьома передмовами. Але ця книга в свiй час теж не була надрукована, як i пiзнiшi його твори. Всi вони вперше побачили свiт у другiй половинi XIX ст. Публiкацiю творiв Вишенського здiйснювали iсторики, лiтературознавцi, письменники, зокрема М. Костомаров, С. Голубєв, I. Франко, Г. Житецький та iн. Вони ж i написали ряд окремих дослiджень про творчiсть письменника. Найцiннiшими серед них є працi I. Франка, зокрема монографiя "Iван Вишенський i єго твори" (Львiв, 1895), в якiй дано докладну характеристику лiтературноï спадщини видатного письменника-полемiста. Окремим виданням твори Вишенського в силу рiзних обставин довгий час не виходили. Тiльки в 1955р. була видана у Москвi книга: Иван Вишенский, Сочинения, Изд-во АН СССР, Серия "Литературные памятники", а в 1959р. ця книга з'явилася i на Украïнi. Вихiд у свiт обох видань з докладним коментарем, примiтками, рiзночитаннями та великою статтею I. П. Єрьомiна є значним досягненням лiтературознавства.

IBAH ВИШЕНСЬКИЙ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация