<< Главная страница

Василь ВРАЖЛИВИЙ


Вражливий (справжнє прiзвище Штанько) Василь Якович народився 1903 року в м. Опiшня Зiнькiвського повiту на Полтавщинi в багатодiтнiй сiм'ï селянина-середняка. Закiнчив сiльську школу, вчився у Зiнькiвськiй, а потiм Полтавськiй гiмназiях. За порадою батькiв поступив до агрономiчноï школи, але не закiнчив ïï. Бо перемiг потяг до лiтературноï творчостi, якою займався з юних лiт пiд впливом земляка А.Заливчого. Належав до Спiлки селянських письменникiв "Плуг", потiм увiйшов до ВАПЛIТЕ, а пiсля ïï лiквiдацiï - до "Пролiтфронту".
Друкувачися почав з 1923 року. Перша книжка оповiдань "В яру" вийшла друком 1924 року. Потiм видав збiрки "Земля" (1925), "Вовчi Байраки", "Молодiсть" (1929), повiсть "Батько" (1929), "Шiсть оповiдань" (1930), "Перемога" (1932) та iн. У час активiзацiï мiжнацiональних стосункiв у краïнi написав роман "Справа серця" (1933) - про тодiшнє життя в Казахстанi. Одночасно перекладав з французькоï.
Будучи другом Є.Плужника, В.Пiдмогильного, Г.Епiка, В.Вражливий, звичайно ж, потрапив i до однiєï з ними "контрреволюцiйноï органiзацiï" пiд час масових арештiв пiсля вбивства С.Кiрова у груднi 1934 року. А щодо своïх полiтичних поглядiв, то на допитах пiсля арешту 25 грудня 1934 року в Харковi заявив: я не був нi в яких партiях, був просто нацiоналiстом; я вихованець Хвильового, перебував пiд його впливом, i вже у 1927-28 роках це визначило мiй подальший полiтичний шлях..
Пiдстав для арешту В.Вражливого для пiдручних Ягоди не i треба було довго шукати. Вони використали такi риси його вдачi, як товариськiсть, готовнiсть допомогти людям. Його квартира у Харковi була своєрiдним готелем, де ночували всi приïжджi лiтератори. Ю.Смолич у "Розповiдях про неспокiй" згадував: "Квартира Вражливого - надто пiсля того, як вiн розiйшовся з дружиною, - взагалi перетворилася на щось середнє мiж невеличким домашнiм клубом та маленькою нiчлiжкою. Збиралися в нього чимало товаришiв - Йогансен, Слiсаренко, Павло Iванов, Сухомлин, Ковтун (Вухналь), iншi... На письмовому столi ночував, приïздивши з рiдноï Охтирки, Багряний, на столi в ïдальнi - Плужник, коли прибував iз Києва до Харкова".
Коли зi Львова переïхала до Харкова сiм'я письменника Антона Крушельницького, вона на перший час теж знайшла прихисток у квартирi В.Вражливого. Пiсля арешту Крушельницьких у листопадi 1934 року (сини Антона - Iван i Тарас - були розстрiлянi разом iз Косинкою, Влизьком у груднi 1934-го), як писав у "Нотатках про лiтературне життя 20-40-х рокiв" I.Сенченко, "тут i ламати голову довго не доводилося. Бо, бачте, Василь Вражливий органiзував на своïй квартирi явочний пункт для шпигунiв i диверсантiв. I чудового письменника, свiжу, благородну, творчу людину було знищено".
В.Вражливого було засуджено 27-28 березня 1935 року разом iз 16 звинуваченими на процесi боротьбистiв у Києвi виïзною сесiєю Вiйськовоï колегiï Верховного Суду СРСР на 10 рокiв концтаборiв. Вiдбував заслання на Соловках. Постановою трiйки УНКВС по Ленiнградськiй областi повторно засуджений до розстрiлу.
Вирок виконано 8 грудня 1937 року.
Реабiлiтований 1956 року посмертно. Володимир Мельник ЛУ 25(4434) 20.06.1991
Василь ВРАЖЛИВИЙ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация