ЮРIЙ ЯНОВСЬКИЙ (1902 - 1954)


Юрiй Iванович Яновський народився 27 серпня 1902р. в с. Нечаïвцi (Компанiïвський район Кiровоградськоï областi), де колись був хутiр пана Майєра. У квiтнi 1945р. Ю. Яновський з уст матерi записав деякi подробицi про свiй родовiд та мiсце народження, а опублiкованi вони повнiстю 1983р. Сiм Їя мала дев'ятеро дiтей; злиднi й нестатки змушували ïï кiлька разiв змiнювати мiсце свого мешкання, з 1917р. жили в Єлисаветградi, де батько працював на заводi сiльськогосподарських машин. Далi - середня освiта (народне училище, земське реальне училище); служба в 1919
- 1921 pp. у рiзних установах; не завершене навчання в Киïвському полiтехнiчному iнститутi (1922 - 1925), де вiн бере участь у лiтературнiй студiï iнституту, входить у театральнi кола столицi, допомагає акторам i режисерам театру-студiï iменi Г. Михайличенка у створеннi ряду вистав, виявляючи неабиякi знання фольклору, i пише в спiвавторствi з С. Греєм гротескну п'єсу "Камергер"; спiвробiтництво з групою киïвських панфутуристiв. Тодi були опублiкованi вiршi "Море" (росiйською мовою пiд псевдонiмом "Ней") та "Дзвiн" (украïнською за власним прiзвищем), здiйсненi газетнi публiкацiï в "Бiльшовику" (дванадцять нарисiв i двi рецензiï, пiдписанi псевдонiмом "Юр. Юрченко"). Хоча основних лiтературних успiхiв Ю. Яновський досягне в прозi та драматургiï, але писання вiршiв не облишатиме протягом усього життя. Кращi з них увiйшли до збiрки "Прекрасна УТ" (1928), що була через чотири роки перевидана з деякими доповненнями. Кiлька пiзнiших поезiй датуються сороковими i п'ятдесятими роками, але в друк не видавалися. Вони стали вiдомими лише пiсля смертi письменника, коли вийшло перше п'ятитомне зiбрання його творiв (1958
- 1959). Перший прозовий твiр - новела "А потiм нiмцi тiкали" - опублiкуваний у газетi "Бiльшовик" 2 березня 1924р. 1925р. виходить збiрка "Мамутовi бивнi", до якоï включенi новели, створенi на матерiалi конкретних подiй громадянськоï вiйни. 1927р. - книжка "Кров землi", доповнена новими оповiданнями - "В листопадi", "Байгород", "Рейд". У час ïх створення Ю. Яновський працював на Одеськiй кiностудiï, освоюючи там секрети новоï для нього кiно-справи (про майстрiв кiно опублiкував 1930р. книжку нарисiв "Голлiвуд на березi Чорного моря"). Пише два нариси про режисера О. Довженка ("Iсторiя майстра" i вiдгук-есе про фiльм "Звенигора" (1927р.)), оповiдання "В листопадi", що присвячене О. Довженковi. В Одесi створив кiлька кiносценарiïв - "Гамбург", "Фата моргана" й iн. Належав у рiзний час до "Комункульту", "Жовтня", ВАПЛIТЕ, "Пролiтфронту", але ця приналежнiсть була здебiльшого формальною. Пiдсумок лiтературноï молодостi - два романи - "Майстер корабля" (1928) та "Чотири шаблi" (1930), (у 1930р. кiлька роздiлiв "Чотирьох шабель" опублiкував журнал "Красная новь"). Задум "Майстра корабля" (являє собою мемуарну розповiдь То-Ма-Кi (Товариша Майстра Кiно) народився ще в часи роботи на Одеськiй кiнофабрицi, а реалiзацiя цього задуму вiдбувалася пiсля приïзду в 1927р. до Харкова. 1932p. - вийшла окремим виданням п'єса "Завойовники". 1935р. - опублiкування "Вершникiв". За змiстом, життєвим матерiалом й за художньою вагою "Вершники" - один iз кращих творiв радянськоï лiтератури про героïку громадянськоï вiйни. Зростання таланту Яновського-драматурга позначене створенням романтичноï трагедiï "Дума про Британку" (1937). Першi вистави "Думи про Британку" в 1937p. театральна критика не сприйняла. Пiзнiше п'єса була перероблена, i останнiй варiант ïï викликатиме вже менше критичних нарiкань. За ïï мотивами створено М. Вiнграновським фiльм, а В. Губаренком оперу.
1939p. - опублiкована п'єса з сiльського життя "Потомки". У другiй половинi 30-х рокiв визрiває задум нового епiчного твору "Капiтани", але звершити задумане не вдалося. 1940р. виходить книжка оповiдань "Короткi iсторiï". Це гостросюжетнi оповiдання ("Шпигун"), рiзновид дорожного нарису ("Дорога на Запорiжжя"), романтичнi новели ("Чапай", "Романтик", "Червонарм"), стилiзованi оповiдi монологiчного типу "Василь Палiйчук, гуцул", "Iван", "На зеленiй Буковинi". Кiлька творiв ("Наталка", "Ганна Антонiвна") можуть бути умовно названi новелами-портретами.
1944р. - збiрка новел "Земля батькiв". В формi новели-монологу витриманi оповiдання "Коваль", "Генерал Макодзьоба", "Дiд Данило з "Соцiалiзму", "Дiвчинка у вiнку" й iн.; в формi класичного оповiдання - "Яструбок", "Комiсар", "Украïна". Кiлька рокiв (воєнних i повоєнних) Ю. Яновський працював редактором журналу "Украïнська лiтература" (з 1946p. "Вiтчизна"), багато ïздив по краïнi, на Нюрнберзькому процесi був одним iз кореспондентiв радянськоï преси, що дало змогу написати цикл хвилюючих репортажiв "Листи з Нюрнберга" (1946). 1945 - 1946 pp. - робота над романом "Жива вода" (1947), який у пiзнiшiй редакцiï (пiсля смертi письменника) публiкувався вже пiд назвою "Мир" (1956). Журнальна публiкацiя роману "Мир" - "Жива вода" (Днiпро. - 1947. - - 4-5) сприйнята була спочатку схвально, але через якийсь час зазнала глибоко несправедливоï критики, органiзованоï Л. Кагановичем. 1948р. - нова книжка "Киïвськi оповiдання", вiдзначена 1948р. Державною премiєю СРСР (оповiдання "Через фронт", "Киïвська соната", "Боротьба за людину", "Путь у Францiю", "Династичне питання", "Пiд яблунею" й iн.). 1954р. видана "Нова книга" ("На ярмарку", "Мистецтво", "Святий вечiр").
Вiддавши кращi творчi роки прозi, останнє слово в лiтературi письменник сказав мовою драматургiчного мистецтва. Йдеться про п'єсу "Дочка прокурора", яка побачила свiтло рампи за кiлька днiв до смертi Юрiя Iвановича Яновського. Працюючи над драмою (задум п'єси вiдноситься ще до передвоєнних рокiв, коли письменник почав роботу над незавершеною п'єсою "День гнiву", 1940), вiн водночас публiкує комедiю "Райський табiр" (1953) (сатиричний памфлет на iмперiалiстичний свiт перiоду iнтервенцiï США в Кореï), починає працювати над тетралогiєю "Молода воля", яка присвячувалася 300-рiччю возз'єднання Украïни з Росiєю (романтична драма про молодi роки Тараса Шевченка). Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарiй художнього фiльму "Зв'язковий пiдпiлля" (1951), лiтературний сценарiй "Павло Корчагiн" (за мотивами роману М. Островського "Як гартувалася сталь", 1953) та сценарiй документального фiльму "Микола Васильович Гоголь" (1952). Не стало Ю. Яновського 25 лютого 1954р. Спадщина письменника здобула широке визнання читачiв. Двiчi виходили його твори п'ятитомними виданнями. Кращi з них перекладенi багатьма мовами, опублiкованi в Болгарiï, НДР, Польщi, Угорщинi, Чехословаччинi, Австрiï, Iталiï, Францiï.

ЮРIЙ ЯНОВСЬКИЙ (1902 - 1954)